31 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/19247/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у зарахуванні до загального стажу період роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок", на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 28.07.1989;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок", на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 28.07.1989.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є інвалідом 3-ї групи та отримує пенсію по інвалідності. Має загальний трудовий стаж 32 років, тому має право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з метою проведення перерахунку пенсії по інвалідності. Листом від 21.07.2022 відповідач відмовив у зарахуванні періоду роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок" до страхового стажу на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 28.07.1986, оскільки у записі №7 підстави внесення запису дописано іншим чорнилом та запис про звільнення завірено печаткою з реквізитами УРСР, яка не має юридичної сили, що суперечить нормам діючого законодавства і вимогам Інструкції про порядок внесення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Судове засідання призначено на 06.10.2022 об 11:00.
Судове засідання, призначене на 06.10.2022 не відбулося у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання. Наступне судове засідання призначено на 25.10.2022.
07.10.2022 до відділу документального забезпечення суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову. Аргументуючи заперечення проти позову, ГУ ПФУ в Житомирській області зазначив, що позивачу було відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок", оскільки запис у трудовій книжці про звільнення позивача, здійснений після 1991 року, був скріплений печаткою колишньої УРСР, а також зазначає, що запис про звільнення в трудовій книжці дописано іншим чорнилом. Таким чином, на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача, підтверджений належними документами, складає 32 роки 02 місяці 27 днів, в тому числі 3 роки 07 місяців 21 день - додатковий стаж, тому підстави для призначення пенсії за віком відсутні.
У судовому засіданні призначеному на 25.10.2022 позивач позов підтримав та просив його задовольнити, на підтвердження факту роботи у спірні періоди просив допитати свідків.
В судовому засіданні протокольною ухвалою від 25.10.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, суд, заслухавши думку сторін, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши позивача та покази свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3-х групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 09.02.2017 отримує пенсію по інвалідності, яка обчислена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Із змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач працював з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок".
18.07.2022 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку пенсії згідно з Закону України "Про загальнобов'язкове пенсійне страхування".
Однак відповідач листом від 21.07.2022 повідомив позивача про відмову у зарахуванні періоду роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок" до страхового стажу, на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 28.07.1986, оскільки у записі №7 підстави внесення запису дописано іншим чорнилом та запис про звільнення завірено печаткою з реквізитами УРСР, яка не має юридичної сили, що суперечить нормам діючого законодавства і вимогам Інструкції про порядок внесення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 24 Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Як встановлено матеріалами справи, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім'я ОСОБА_1 , міститься запис №6 від 17.08.1989 про прийняття на роботу в кооператив "Льонок" на посаду закрійника, а також запис №7 від 18.09.1997 про звільнення з кооперативу "Льонок" за власним бажанням. Дані записи засвідчені печатками підприємства УССР.
Вказане свідчить про порушення п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яким передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Позивачем до матеріалів справи надано довідку, видану Державним архівом Житомирської область, в якій зазначено, що документи з особового складу кооперативу "Льонок" за 1989-1997 на зберігання до Державного архіву Житомирської області не надходили, тому підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 неможливо.
Із змісту довідки, виданої архівним відділом Житомирської міської ради від 25.07.2022 за №01-16/09-Ц, стосовно підтвердження трудового стажу позивача під час роботи в кооперативі "Льонок" зазначено, що документи з кадрових питань (особового складу) вищевказаного кооперативу на зберігання до архівного відділу міської ради не надходили.
Також, довідкою Комунальної установи "Трудовий архів м. Житомира" Житомирської міської ради вказано, що документи з кадрових питань (особового складу) вищевказаного кооперативу на зберігання в архівну установу не надходили, тому підтвердити відносини позивача немає підстав.
Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж, а саме: період роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок".
З метою підтвердження трудового стажу позивачем подано заяву про допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заслухана в якості свідка громадянка ОСОБА_3 підтвердила, що вона з позивачем разом працювали в кооперативі "Льонок" до 1997 року, оскільки у вказаний період позивач звільнився, а свідок продовжила працювати в вищевказаному кооперативі.
Допитана в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що вона є дружиною позивача та разом з ним працювала в кооперативі "Льонок" у період до 1996 року. Свідок підтвердила, що позивач працював з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок" на посаді закрійника.
Слід також звернути увагу, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Вищенаведене свідчить про системний характер порушень кооперативу "Льонок" норм законодавства під час заповнення трудових книжок у 1990-х роках.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує, що відсутність документів на підтвердження записів у трудовій книжці або первинних документів по обліку трудового стажу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань щодо пенсійного забезпечення.
З огляду на наведене на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, відповідачем під час обрахунку трудового стажу ОСОБА_1 вчинено протиправні дії, що полягають у незарахуванні вказаних періодів, у зв'язку з чим порушено законні права та інтереси позивача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для зарахування до трудового стажу позивача періоду роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок".
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ 13559341) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 при призначенні пенсії до страхового стажу період період роботи з 17.08.1989 по 18.09.1997 в кооперативі "Льонок".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
31 жовтня 2022 р.