Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 жовтня 2022 року Справа№200/19355/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бєломєстнова О.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.12.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3), у якій просить:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.12.2021 року № 050650005742 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, із зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку із недостатністю пільгового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2021 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням відповідача-2 від 09.12.2021 року № 050650005742 відмовлено позивачу у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу - 10 років. Крім того, рішенням відповідача до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 30.05.1983 року по 31.12.1983 року, з 01.01.1986 року по 05.06.1986 року, оскільки відсутній встановлений та вироблений мінімум трудової участі. Позивач не погоджується із зазначеним, оскільки достатній страховий та пільговий стаж підтверджується записами у його трудовій книжці. Наведене стало підставою його звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
Ухвалою суду від 15.08.2022 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 13559341, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Ольжича, 7) до участі у справі у якості другого відповідача.
04.02.2022 року відповідачем-1 через відділ діловодства та документообігу суду був наданий відзив на адміністративний позов з якого вбачається, що рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії від 09.12.2021 року № 050650005742 було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. Тому саме цей орган має бути відповідачем у справі.
13.10.2022 року відповідач-2 надав до суду відзив на адміністративний позов з якого вбачається, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача. За результатом цього прийнято рішення від 09.12.2021 року № 050650005742 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Зазначає, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Пільговий стаж позивача відсутній. Крім того, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 30.05.1983 року по 31.12.1983 року, з 01.01.1986 року по 05.06.1986 року, оскільки відсутній встановлений та вироблений мінімум трудової участі. Довідка про кількість встановленого та виробленого мінімуму трудової участі відсутня, що не відповідає вимогам статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
З 31.01.2022 року по 28.02.2022 року суддя перебував у відпустці. Після її завершення у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022, наказом голови Донецького окружного адміністративного суду №14/І-г від 26.02.2022 про запровадження особливого режиму роботи суду, у встановлений КАС України строк рішення по справі не було прийнято. Справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.
Дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 19.11.1999 року.
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є суб'єктами владних повноважень, основним завданням яких є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення. Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Позивач 03.12.2021 року за допомогою Веб-порталу Пенсійного фонду України звернувся із заявою про автоматичне призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058).
До зазначеної заяви позивачем було додано довідку від 10.11.1999 року №11-43, видану Донбаським виробничим управлінням ВАТ “Запорізький виробничий комбінат”, у якій було зазначено, що ОСОБА_1 з 09.03.1987 року по 18.03.1994 року працював на посаді слюсаря-ремонтника Донської дільниці №5 Донбаського РССУ треста “Укрцветметремонт” на ремонті технологічного обладнання в цехах Донецького хіміко-металургійного заводу.
Відповідно до пункту 4.2 розділу ІV Постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України” після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням відповідача-2 від 09.12.2021 року № 050650005742 позивачу відмовлено в призначенні вказаної пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи - 10 років.
Відповідачем-2 у вказаному рішенні було зазначено, що пільговий стаж ОСОБА_1 за списком №1 - відсутній. До уваги не взято пільгову довідку від 10.11.1999 року №11-43, видану Донбаським виробничим управлінням ВАТ “Запорізький виробничий комбінат” за період роботи з 09.03.1987 року по 18.03.1994 року, оскільки довідка не відповідає додатку №5 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”. Також відсутня інформація про результати атестації робочих місць за умовами праці та перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, які відносяться до списку №1.
Крім того, на підставі наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 30.05.1983 року по 31.12.1983 року, оскільки відсутній встановлений та вироблений мінімум трудової участі. Довідка про кількість встановленого та виробленого мінімуму трудової участі відсутня, що не відповідає вимогам статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Судом встановлено, що згідно форми РС-право період служби позивача в рядах Радянської Армії з 15.06.1984 року по 26.05.1986 року зарахований до його страхового стажу. Водночас, у рішенні від 09.12.2021 року № 050650005742 відповідач зазначив, що період з 01.01.1986 року по 05.06.1986 року не врахований при обчисленні страхового стажу позивача.
Не погодившись із даним рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Законом №1058 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Відповідно до статті 1 цього закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, визначений п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058, становить 10 років. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 24 червня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36; якщо пільгова робота продовжується після 24 червня 2016 року (або тільки почалась після цієї дати), - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 15.07.1986 року щодо спірного періоду з 09.03.1987 року по 18.03.1994 року наявні такі записи:
09.03.1987 року прийнятий слюсарем-ремонтником 3 розряду з повним робочим днем в цехах Донецького хіміко-металургійного заводу;
02.01.1991 року наданий 4 розряд слюсаря-ремонтника тієї ж дільниці;
18.03.1994 року звільнений у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Суд вважає за доцільне зазначити, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказаний період. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.
З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 1058, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці, підтверджують характер роботи позивача у спірний період, що надає право включення вищевказаного періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Окрім того, суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Як вже зазначалось судом, згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд звертає увагу, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При таких обставинах суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу період роботи позивача з 09.03.1987 року по 18.03.1994 року в Донецькому хіміко-металургійному заводі.
Стосовно викладеного у спірному рішенні твердження щодо не зарахування відповідачем-2 до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі з 30.05.1983 року по 31.12.1983 року, а також з 01.01.1986 року по 05.06.1986 року через відсутність встановленого та виробленого мінімуму трудової участі, суд зазначає наступне.
Як раніше зазначено, з наведеного у формі РС-право розрахунку страхового стажу вбачається, що служба позивача в рядах Радянської Армії з 15.06.1984 року по 26.05.1986 року зарахована до нього.
Отже, спірне рішення відповідача-2 фактично суперечить зазначеному у формі РС-право у частині стажу позивача з 01.01.1986 року по 26.05.1986 року. Підстав для відокремлення цього періоду від загального строку служби в лавах Радянської Армії у жодному документі відповідач-2 не навів. Тому у цій частині його рішення можна оцінити як немотивоване щодо фактів та таке, що не відповідає п. 3 ч.2 ст. 2 КАС України.
Водночас, спірним питанням залишається незарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі “Авангард” з 30.05.1983 року по 15.06.1984 року, та з 27.05.1986 року по 05.06.1986 року.
У цій частині спору слід зазначити, що Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з абз. 2 ст. 56 цього Закону при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Дана норма є спеціальною за суб'єктом правового регулювання.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід зауважити на встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
З наведеного слідує, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Як вбачається з трудової книжки колгоспника позивача № НОМЕР_4 , в ній наявні наступні записи:
30.05.1983 року прийнятий в члени колгоспу “Авангард” на посаду шофера;
15.06.1984 року - 26.05.1986 року служба в рядах Радянської Армії;
05.06.1986 року звільнений з членів колгоспу “Авангард” за власним бажанням.
Судом встановлено, що у трудовій книжці колгоспника позивача № НОМЕР_4 зазначено виконання останнім річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві: за 1983 рік - 130 днів; за 1984 рік - 127 днів. Однак не був зазначений прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві.
Щодо цього слід вказати, що згідно з пунктами 6, 13 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису (або печатки підприємства), Основними Положеннями не передбачено.
Отже, чинним на момент заповнення трудової книжки законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається не на працівника, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні періодів роботи в колгоспі “Авангард” з 30.05.1983 року по 15.06.1984 року, з 27.05.1986 року по 05.06.1986 року до страхового стажу є протиправною, оскільки порушення порядку ведення трудової книжки колгоспника не повинно мати наслідки саме для особи, щодо якої вона складена.
Таким чином рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.12.2021 року № 050650005742 прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі наданих позивачем при зверненні документів, у зв'язку з чим рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При обранні суб'єкта владних повноважень, який після скасування рішення відповідача-2 має повторно розглядати питання призначення пенсії позивачеві, суд виходить з відсутності підстав для відступлення від визначеного законодавством порядку такого розгляду.
Так, відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктами 4.3, 4.10 того самого Порядку визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Застосування у Порядку формулювання “орган, що призначає пенсію за місцем проживання” та передача до цього органу пенсійної справи після призначення пенсії “органом, що призначає пенсію” говорить про те, що ці органи є різними. Не зважаючи на те, що статус цих органів у системі органів ПФУ збігається, вони виконують різні функції у спірних правовідносинах, що і покладено в основу принципу екстериторіальності.
З матеріалів справи вбачається, що “органом, що призначає пенсію” виступав відповідач-2, який після прийняття відповідного рішення передав електронну пенсійну справу позивача засобами програмного забезпечення до “органу, що призначає пенсію, за місцем проживання” - до відповідача-1.
Відтак саме відповідач-2 уповноважений законодавством приймати рішення про призначення пенсії за заявою позивача. Невиправдане перекладення такого обов'язку на інший орган ПФУ становитиме порушення принципу екстериторіальності, тобто відокремлення органу, що призначає пенсію від органу, який її виплачує.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 09.12.2021 року № 050650005742 про відмову в призначенні позивачу пенсії, а порушені права - захисту шляхом зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2021 року про призначення пенсії згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Зважаючи на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., який повинен бути стягнутий на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, внаслідок неправильних дій якого виник даний спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.12.2021 року № 050650005742 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 13559341, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Ольжича, 7) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 03.12.2021 року про призначення пенсії згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 13559341, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Ольжича, 7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 31 жовтня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Бєломєстнов О.Ю.