Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 жовтня 2022 року Справа№200/18569/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
15 грудня 2021 року шляхом здавання на пошту позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, співвідповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначені пенсії №052530002900 від 29.10.2021;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 26.10.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 26 жовтня 2021 року подала заяву до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як працівник, що працював на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Рішенням №052530002900 від 29.10.2021 їй було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням 55 річного віку. Позивачка вважає рішення протиправним з огляд у на наступне. Відповідно до оскаржуваного рішення її пільговий стаж за Списком № 2 складає 30 років 00 місяців 04 днів при загальному страховому стажі 32 років 09 місяців 15 днів, на дату звернення за призначенням пенсії їй виповнилося повних 50 років, і , на її думку, вона має право на пенсію відповідно до п. «б» » ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26 жовтня 2021 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. На дату звернення вік позивачки складав 50 років, страховий стаж 32 роки 09 місяців 15 днів, пільговий стаж роботи відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складає 30 років 0 місяці 04 дні. На підставі вищевикладеного, було прийнято рішення відмовити позивачці в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статі 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з не досягненням пенсійного віку. На думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1- р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюються на позивачку. Норма п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на час розгляд заяви позивачки була чинною (не визнана неконституційною та не скасована).
Співвідповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, подав відзив на позову заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивачка 26 жовтня 2021 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах. Заява позивачки про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №052530002900 від 29.10.2021 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Загальний страховий стаж роботи позивачки за поданими документами становить 32 роки 9 місяців 15 днів, пільговий стаж за списком №2 - 30 років 4 дні. У зв'язку з не досягненням 55 річного віку, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій на пільгових умовах, а саме стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017. Положення вищевказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу. Таким чином, має місце правова колізія: розбіжність або суперечність між нормативно-правовими актами, що регулюють одні і ті ж або суміжні правовідносини. Відповідно до загальнотеоретичних положень одним з основних способів вирішення правових колізій є їх усунення. Усунення це повне звільнення від колізій у процесі законодавчої діяльності, їх ліквідація. Способи усунення колізій: 1) скасування одного (або кількох) колізійних актів; 2) внесення змін у нормативно-правовий акт; 3) прийняття нової норми (або нормативно-правового акта); 4) судовий розгляд (визнання судом - Конституційним судом та адміністративними судами - нормативного акта таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили).
На даний час до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 не внесені зміни, даний Закон є чинним та не визнаний таким, що не відповідає Конституції України, а враховуючи основні правила розв'язання колізій між діючими актами права, які є рівними за своєю юридичною силою, застосовується пізніше прийнятий акт.
28 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.
28 грудня 2021 року від відповідача витребувані докази.
19 січня 2022 року судове засідання відкладено до 03 лютого 2022 року у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання.
03 лютого 2022 року витребувано від ОСОБА_1 письмові пояснення про згоду або не згоду на заміну первісного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, належним відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначені пенсії №052530002900 від 29.10.2021.
03 лютого 2022 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, розгляд справи призначений на 23 лютого 2022 року.
У судове засідання, призначене на 23 лютого 2022 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
19 вересня 2022 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.
10 жовтня 2022 року закрито підготовче засідання та справа призначена до судового розгляду по суті на 25 жовтня 2022 року.
У судове засідання, призначене на 25 жовтня 2022 року, сторони не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.
Відповідно до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 .
26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком.
29 жовтня 2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №052530002900 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з рішенням:
вік особи - 50 років 1 місяць 28 днів,
страховий стаж особи - 32 роки 9 місяців 15 днів,
пільговий стаж особи - 30 років 4 дні.
У зв'язку з не досягненням 55 річного віку відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнані неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Тому спірне рішення співвідповідача про відмову в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 50 рік 1 місяць 28 днів, страховий стаж становить 32 роки 9 місяців 15 днів, пільговий стаж - 30 років 4 дня, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55 років (пенсійного віку), визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ураховуючи, що позивачка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 50 рік 1 місяць 28 днів, страховий стаж становить 32 роки 9 місяців 15 днів, пільговий стаж - 30 років 4 дня, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про скасування спірного рішення, яке є актом індивідуальної дії, а для прийняття рішення на користь позивачки виконано всі умови, визначені законом, суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 26 жовтня 2021 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Вимога про зобов'язання повторно розглянути заяву від 26.10.2021 охоплюється зобов'язанням призначити пенсію.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 листопада 2021 року за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20.
В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
На підставі вказаних положень Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області було розглянуто заяву позивачки та прийнято спірне рішення.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Порядком №22-1 не врегульована ситуація як слід діяти в разі скасування судом рішення органу, що призначає пенсію, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії.
З системного аналізу положень КАС України можна дійти висновку, що наслідком скасування індивідуального акту суб'єкта владних повноважень є зобов'язання саме цього суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В даній справі таким суб'єктом владних повноважень з Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах співвідповідач, як суб'єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в судовому рішенні, що змусило позивачку звернутися до суду із даним позовом, судовий збір, сплачений останньою, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань співвідповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (юридична адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 21366538, e-mail: gu@ck.pfu.gov.ua) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №052530002900 від 29 жовтня 2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 26 жовтня 2021 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua) відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 31 жовтня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко