ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/35303.08.10
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбізнес"
про стягнення заборгованості за договором оренди № 3362 від 12.07.06 р.
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Васильченко І.В. - представник за довіреністю № 39 від 09.04.2010 року;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбізнес» про стягнення заборгованості за договором оренди № 3362 від 12.07.2006 року в розмірі 6195,30 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 12.07.2006 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 3362. Додатковим договором № 1 від 30.01.07 сторони внесли зміни до договору оренди № 3362 в частині мети використання об'єкту оренди та розміру орендної плати.
Відповідно п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, загальною площею 56,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4 (на 5 поверсі), що знаходиться на балансі Республіканського вищого училища фізичної культури.
За доводами позивача відповідач порушуючи умови договору оренди № 3362 від 12.07.2006 несвоєчасного та не в повному обсязі здійснював передбачені договорами платежі за оренду приміщень, в зв'язку з чим, станом на 22.06.10 у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 5586,86 грн.
Листами від 15.04.09 № 30-04/4554 та від 29.09.2009 № 30-04/14013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.
У зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору оренди № 3362 від 12.07.2006 позивач звернувся з вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 5586,86 грн, пені в розмірі 370,15 грн., збитків від інфляції в розмірі 238,29 грн..
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.07.10 р. було порушено провадження у справі № 40/353 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.08.10 р.
У судове засідання 03.08.10 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
У судове засідання 03.08.10 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 40/353 від 12.07.2010 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який наявний в матеріалах справи, а саме: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 13. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні 03.08.10, за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
12.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбізнес»(відповідачем) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3362. Додатковим договором № 1 від 30.01.07 про внесення змін до договору оренди № 3362 від 12.07.06 сторонами було внесено зміни до договору оренди в частині мети використання орендованого майна та порядку нарахування орендної плати.
Відповідно до п.1.1 договору оренди № 3362 від 12.07.06 позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 56,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4 (на 5 поверсі), що знаходиться на балансі Республіканського вищого училища фізичної культури, вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.04.2006 р. становить 116084,0 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.
Згідно з п. 10.1 договору оренди сторони дійшли згоди встановити строк оренди майна -11 місяців, з 12.07.06 по 12.06.07.
Відповідно до п.10.5 договору оренди № 3362 від 12.07.2006 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з п. 3.1 договору оренди № 3362 від 12.07.06 (з урахуванням змін внесених додатковим договором № 1 від 30.01.07) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку -січень 2007 р.: 1583,30 грн.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.
Відповідно до п.3.3 орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перерахуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
12.07.06 позивач на виконання зобов'язань за договором оренди № 3362 від 12.07.06 за актом прийому-передачі передав відповідачу зазначене нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається., що 26.02.2010 року відповідач за актом передачі-приймання (повернення) повернув позивачеві нерухоме майно загальною площею 56,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4, на 5-му поверсі.
Відповідно до п.5.2 договору оренди № 3362 від 12.07.2006 орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з п.5.14 договору оренди № 3362 від 12.07.2006 орендар зобов'язаний в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції (якщо такі мають місце бути) за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.
Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо перерахування орендної плати за договором оренди № 3362 від 12.07.06, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед державним бюджетом у розмірі 5586,86 грн., а саме: за вересень 2009 року -528,85 грн, за жовтень 2009 року - 1242,89 грн за листопад 2009 року -1256,56 грн, за грудень 2009 року -1267,87 грн за січень 2010 року -1290,69 грн.
Листами від 29.09.09 № 30-04/14013 та від 28.01.2010 № 30-05/1235 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати та пені, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.
Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором оренди № 3362 від 12.07.06, а відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5586,86 грн. підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.549 ЦК України).
Відповідно до п.3.5 договору оренди № 3362 від 12.07.06 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з п.9.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 370,15 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.
Згідно з п.2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, що підтверджений матеріалами справи, сума збитків від інфляції склала 238,29 грн.
Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком збитків від інфляції, наданим позивачем в додатках до позовної заяви, тому вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 238,29 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтогазбізнес” (01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 33344459) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України (одержувач -ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача - ГУДК в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕДК 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ) суму основної заборгованості в розмірі 5 586 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн 86 коп., пеню в розмірі 370 (триста сімдесят) грн 15 коп., збитки від інфляції в розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн 29 коп.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтогазбізнес” (01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 33344459) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України витрати державного мита в сумі 102 (сто дві) грн 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 06.08.2010р.