ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/30427.07.10
За позовом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування
населення (Укрсоюзсервіс)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві
про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Романюк С.П. - представник за довіреністю б/н від 08.07.2010;
Петрик О.В. керівник,
від відповідача: Мальцева Т.М. - представник за довіреністю № 54 від 14.09.2009р;
В судовому засіданні 27.07.2010, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
обставини справи :
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві про зобов'язання відповідача внести зміни в договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2003 року та вважати укладеним договір про продовження оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в редакції позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що 01.07.2003 року між позивачем та Інститутом післядипломної освіти працівників сфери побутового обслуговування населення було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого позивач прийняв в строкове платне користування державне нежитлове приміщення площею 563,96 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 22. Строк дії договору встановлено до 01.07.2008 року (п.11.1 договору).
Листом № 01/1-126 від 20.06.08 позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо продовження оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Листом від 14.07.2008 року № 30-04/5416 відповідач повідомив позивача, що підстави щодо прийняття повноважень орендодавця по договору оренди, строк дії якого закінчився, у відповідача відсутні.
Позивач зазначає, що ненадання відповідачем відповіді на його пропозицію про внесення змін до договору оренди є підставою для передачі даного спору до суду відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. порушено провадження у справі № 40/304 за вказаною позовною заявою, призначено справу до розгляду на 08.07.2010р.
У судове засідання 08.07.2010 року представники сторін з'явились.
Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. У своїх запереченнях відповідач зазначає, що строк дії договору оренди від 01.07.2003 року закінчився 01.07.2008 року, про що позивач був повідомлений листом № 01-30/1023 від 21.05.2008 року. Крім того рішенням Господарського суду м. Києва від 23.01.09 № 11/202 було встановлено факт закінчення дії договору оренди від 01.07.2003 року. Окрім іншого, відповідач зазначає, що з його боку відсутні будь-які порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Зак лопотанням представника Позивача у судовому засіданні 08.07.10 суд оголосив перерву до 15.07.2010 року.
У судове засідання 15.07.2010 року представники сторін з'явились, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи та надати час для ознайомлення.
Суд задовольнив клопотання представника позивача та відповідно до ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву до 27.07.2010 року.
У судовому засіданні 27.07.10 судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
01.07.2003 між Інститутом післядипломної освіти працівників сфери побутового обслуговування населення (орендодавець) та Українським союзом об'єднань підприємств і організацій побутового обслуговування (Укрсоюзсервіс) (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № б/н .
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нежитлове приміщення загальною площею 563,96 кв. м. вартістю (за експертною оцінкою станом на 28.02.2003) 1521586 грн., яке знаходиться на балансі Інституту післядипломної освіти працівників сфери побутового обслуговування населення.
Згідно п. 1.2. договору приміщення знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 22 і надається для використання під розміщення Учбового центру (закладу освіти).
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України (п. 3.1договору).
Розмір орендної плати за орендоване приміщення встановлюється на рівні 1% від експертної оцінки вартості майна і становить 1290,91 грн. за травень місяць (п. 3.2 договору).
Комунальні послуги за експлуатаційні витрати сплачується орендарем окремо на р/р орендодавця відповідно до отриманих рахунків за фактично надані послуги (п. 3.4 договору).
Пунктом 11.1. договору сторони встановили строк дії договору з 01.07.2003 до 01.07.2008 включно.
Пунктом 11.8 договору сторони погодили, що дія цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а згідно п. 11.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
На виконання умов договору оренди 01.07.2003 року орендодавець передав орендареві приміщення загальною площею 563,96 кв. м. на 5-му поверсі будинку № 22 по вул. Білоруській акт прийому-передачі приміщення від 01.07.2008
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 336 від 10.03.2004 «Про деякі питання підвищення ефективності використання державного майна»Інститут післядипломної освіти працівників сфери побутового обслуговування населення реорганізовано шляхом приєднання його до Київського національного університету технологій та дизайну як структурного підрозділу без збереження статусу юридичної особи та розміщено в приміщеннях цього Університету, у зв'язку з чим останній набув статусу орендодавця за вищевказаним договором оренди, укладеним з позивачем.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення містяться і в ст. 764 Цивільного кодексу України.
Листом № 01-30/1023 від 21.05.2008 орендодавець повідомив позивача про те, що дія договору оренди від 01.07.2003 нежитлових приміщень по вул. Білоруська, 22 у місті Києві буде припинена, згоди на продовження строку дії договорів відповідач не надає та просив звільнити приміщення і передати за актом у зв'язку з потребою використовувати орендовані площі для потреб орендодавця.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом строк дії вищевказаного договору оренди закінчився, і в порядку ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 Цивільного кодексу України продовжений не був.
Листом від 05.06.2007 року № 30-04/5766 відповідач пропонував позивачу надати відповідний пакет документів, згоду Київського національного університету технологій та дизайну на укладення додаткового договору до існуючого договору оренди, за яким права і обов'язки орендодавця перейдуть до відповідача, проте, листом № 01-30/1027 від 15.05.07 Київський національний університет технологій та дизайну повідомив відповідача, що згоди на переукладення договору оренди з позивачем не дає.
Листом від 23.07.2008 № 30-04/5766 відповідач надав відповідь позивачу на його звернення (лист № 01/1-126 від 20.06.2008) щодо укладення договорів оренди про внесення змін та доповнень до договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.07.2003 та від 08.07.2003, згідно з якою проект договору не відповідає типовому договору, визначеному наказом Фонду державного майна України № 1329 від 09.08.2007.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно п. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Пунктом 3 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
Відповідно до п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Вимоги позивача щодо внесення змін до договору оренди від 01.07.2003 року шляхом укладення договору про продовження оренди нерухомого майна задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено судом, договір оренди від 01.07.2003 рок припинив свою дію 01.07.2008 року та продовжений не був, крім того, як вбачається з матеріалів справи спірні площі необхідні Київському національному університету технологій та дизайну для здійснення його власної діяльності.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було надано суду належного обґрунтування та підтвердження того, в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів останнього, з боку відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.32,33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 02.08.2010р