ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
21 травня 2010 року 14:58 № 2а-16465/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Виндюка І.Г.;
відповідача: Єсіної А.Ю.;
прокуратури: Коваленка М.М.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
Прокуратури Солом'янського району м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі інвест”
простягнення заборгованості
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
17 грудня 2009 року (відповідно до відмітки канцелярії) Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі інвест” (далі по тексту -відповідач, ТОВ “Росичі інвест”), в якому просить стягнути заборгованість у розмірі 1 237 993,23 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-16465/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 січня 2010 року.
Судове засідання неодноразово відкладалось у зв'язку з неприбуттям представників відповідача, а також необхідністю одержання нових доказів.
18 лютого 2009 року (відповідно до відмітки канцелярії суду) прокуратура Солом'янського району м. Києва листом від 17 лютого 2010 року №1284вих-10 повідомила Окружний адміністративний суд міста Києва про вступ в адміністративну справу №2а 16465/09/2670 на підставі статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 21травня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що дійсно має податкову заборгованість по сплаті орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 1 237 993,23 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Росичі інвест” зареєстровано Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 23 березня 2009 року (ідентифікаційний код 36438811) в якості суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи і є платником податків і зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до довідки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ТОВ “Росичі інвест” має заборгованість по сплаті до бюджету орендної плати за землю з юридичних осіб за квітень, травень, червень, серпень та вересень 2009 року у розмірі 1 237 993,23 грн., яка виникла на підставі поданої ТОВ “Росичі інвест” податкової декларації від 21 травня 2009 року №131984, якою ТОВ “Росичі інвест” самостійно визначено, але не сплачено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за квітень, травень, червень, серпень та вересень 2009 року у розмірі 1 237 993,23 грн.
Судом ретельно досліджено порядок виникнення заборгованості відповідача перед бюджетом з орендної плати за землю з юридичних осіб, а саме досліджено податкову декларацію від 21 травня 2009 року №131984, якою платник - відповідач самостійно визнав свої зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб.
В матеріалах справи відсутні докази сплати самостійно визначеної суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про плату за землю”, використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Частиною 1 статті 5 Закону України “Про плату за землю” визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в т.ч. на умовах оренди.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про плату за землю”, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, -договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 17 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власника та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В матеріалах справи відсутні докази сплати самостійно визначеного ТОВ “Росичі інвест” податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 1 237 993,23 грн.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Оскільки судом встановлено, що податкове зобов'язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань позивачем надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення першу податкову вимогу від 02 липня 2009 року №1/914 на суму 267 018,15 грн., яку відповідачем отримано 20 липня 2009 року, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги, та другу податкову вимогу від 19 серпня 2009 року №2/1106 на суму 509 761,92 грн., яку відповідачем отримано 09 вересня 2009 року, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги.
Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та не оскаржені.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи адміністративного позову, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі інвест” (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. №2), ідентифікаційний код 36438811, на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №33217812700010, одержувач: ВДК у Солом'янському районі міста Києва, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 13050200, код ідентифікаційний код 26077951) заборгованість з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 1 237 993,23 грн. (один мільйон двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні двадцять три копійки).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко