ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 липня 2010 року 14:23 № 2а-1081/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Козаченко І. С.;
відповідача: Макара О. З.;
третьої особи: не з'явилися
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “МДК”
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю “Експотрейд”
провизнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
29 січня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “МДК” (далі по тексту -позивач, ТОВ “МДК”) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 лютого 2009 року №2362305.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1081/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26 березня 2010 року.
26 березня 2010 року за ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Експортрейд” (далі по тексту -третя особа, ТОВ “Експортрейд”) та відкладено розгляд справи на 21 травня 2010 року.
21 травня 2010 року в судовому засіданні оголошена перерва до 08 липня 2010 року.
В судовому засіданні 08 липня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, ТОВ “Експортрейд” через канцелярію суду подано письмові пояснення з приводу спірних правовідносин та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
16 лютого 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №2362305, яким до ТОВ “МДК” за порушення пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на підставі пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та пункту 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29 580,00 грн.
В результаті адміністративного оскарження позивачем рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 лютого 2010 року №2362305 залишено без змін.
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 лютого 2010 року №2362305 прийнято ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту (довідки) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 19 січня 2009 року №003623/265502592305 (далі по тексту -Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки ТОВ “МДК” в порушення вимог пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в залі гральних автоматів, який належить позивачу та розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 8, використовувалися 87 гральних автоматів, які обладнані купюроприймачами, через які здійснюється оплата за послуги з гри, проте не переведені у фіскальний режим роботи, не обладнані пристроями фіскальної пам'яті та не зареєстровані у встановленому порядку.
Встановлені Актом перевірки обставини визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно з частиною третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновками Акту перевірки з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року №40/374 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за №622/12496 гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі -суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Згідно з пунктами 1-3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Абзацом 3 статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно пункту 4.4 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 грудня 2000 року №614 реєстрація продажу товари (оплати послуги) через реєстратор розрахункових операцій проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через реєстратор розрахункових операцій, якщо данні про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” надає визначення розрахункових операцій, при виконанні яких застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, але не містить визначення терміну “послуга”.
Вказаний термін визначено в Законі України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій, а отже, надання послуги невід'ємно пов'язано з продажем та купівлею в рамках торговельної операції.
Частиною першою статті 263 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу - це діяльність, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельна діяльність суб'єктів господарювання може здійснюватися в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених нормативно-правових актів, якщо суб'єкт господарювання здійснює господарсько-торгівельну діяльність і при цьому виконує операції, ознаки яких наведені у статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, то на такого суб'єкта поширюються положення цього Закону, а отже операції з купівлі - продажу кредитів, ставок на гру тощо є розрахунковими і підлягають проведенню через реєстратори розрахункових операцій.
Зазначене підтверджується нормами Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року №494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2003 року за №1016/8337, відповідно до пункту 5 якого, засвідчення прийняття ставок для участі в азартній грі, здійснюється через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з видачею чеків, які повинні зберігатися фізичною особою - гравцем до закінчення її участі в азартній грі.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №121 “Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування реєстраторів розрахункових операцій.
У зв'язку з цим з 01 січня 2007 року у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.
Згідно зі статтею 12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №121 “Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” на Міністерство промислової політики покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року №430 “Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції” до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему “Фіскал”, сферою застосування якої є казино, зали гральних автоматів, торгівля та послуги гральних закладів.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року №581 “Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції” до сфери застосування комп'ютерно-касової системи “Фіскал” віднесено фіскалізацію гральних автоматів.
Таким чином, притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності вищезазначеними наказами, а суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати комп'ютерно-касову систему “Фіскал” з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій з 01 липня 2008 року, в тому числі для фіскалізації гральних автоматів з 10 вересня 2008 року.
Невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За своєю правовою природою штрафні санкції встановлені пунктом 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.
Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому, слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, а застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв, а несумісність комп'ютерно-касової системи “Фіскал” із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб'єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою “Фіскал” з технічних причин.
У відповідності до вимог частини другої статті 218 Господарського кодексу України саме суб'єкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи “Фіскал” у тих гральних автоматах, що ними використовуються.
Судом на підставі аналізу наявних в матеріалах справи листів ТОВ “МДК” направлених на адресу ТОВ “Експотрейд” від 12 грудня 2008 року №805 (докази направлення в матеріалах справи відсутні), від 26 грудня 2008 року №840 (направлено рекомендованим цінним листом з описом вкладення 26 грудня 2008 року), від 29 грудня 2008 року №846 (направлено рекомендованим цінним листом з описом вкладення 29 грудня 2008 року) встановлено, що позивачем на момент проведення перевірки не вживалися заходи щодо встановлення фактичної технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи “Фіскал” у тих гральних автоматах, що ним використовуються.
В матеріалах справи відсутні докази придбання та встановлення позивачем комп'ютерно-касової системи “Фіскал” на ігрові автомати, що ним використовуються, як відсутні докази несумісності комп'ютерно-касової системи “Фіскал” із тими гральними автоматами, що введені ТОВ “МДК” в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.
При цьому, з отриманих пояснень ТОВ “Експотрейд”, який є виробником комп'ютерно-касової системи “Фіскал”, судом встановлено, що комп'ютерно-касова система “Фіскал” сумісна з усіма типами гральних автоматів, які експлуатувалися підприємствами грального бізнесу.
Таким чином, на думку суду, позивачем не вжито всіх необхідних заходів для з'ясування питання про сумісність комп'ютерно-касової системи “Фіскал” із тими гральними автоматами, що введені ним в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, а отже відсутня необхідність встановлення судом технічної сумісності комп'ютерно-касової системи “Фіскал” окремо з кожним з цих гральних автоматів.
З урахуванням встановленого судом факту використання позивачем 87 гральних автоматів, які обладнані купюроприймачами, підключені до мережі, не переведені у фіскальний режим роботи та в автоматичному режимі не здійснювали реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг з грального бізнесу, відповідачем на підставі пункту 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” правомірно застосовано фінансові санкції за порушення вимог пунктів 1 та 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 20 х 17,00 грн. =340,00 грн.; 87 автоматів х 340,00 грн. = 29 580,00 грн.
Штрафні (фінансові) санкції за порушення пунктів 1 та 3 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.
Так, статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що днем порушення позивачем пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та днем виявлення порушення є дата складення Акту перевірки -19 січня 2009 року, а отже штрафні (фінансові) санкції, визначені рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 лютого 2010 року №2362305, застосовано в межах строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 лютого 2010 року №2362305 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ТОВ “МДК” має бути відмовлено повністю.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “МДК” у задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко