05 серпня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-2500/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Ватаманюка Р.В.; секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю:
представника прокуратури -Колотило Т.О. (службове посвідчення від 22.06.2010р. №185);
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом прокурора Вижницького району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області до ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, -
В поданому до суду 19.07.2010 року адміністративному позові позивач просив суд припинити підприємницьку діяльність приватного ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, являючись суб'єктом підприємницької діяльності, більше року не подає до органів державної податкової служби податкових декларацій передбачених чинним законодавством, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в судовому порядку.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак представника до суду не направив, заперечень не надав.
Тому суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 122 , ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно довідки позивача відповідач зареєстрований Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 20.03.2005 року за №20270000000000552. (а.с. 5).
Відповідач більше року не подає до органів державної податкової служби податкових декларацій передбачених чинним законодавством. Відповідач не звітує до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області з 26.11.2005 року. (а.с. 6).
Згідно довідки поданої Державною податковою інспекцією у Вижницькому районі Чернівецької області приватний підприємець ОСОБА_2 заборгованості по платежах до бюджету немає. (а.с. 7).
Встановленні судом обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору .
Відповідно до п.1 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та п. б ч. 1 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.11.1992 р. № 13-92 громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, подають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року, у строки, визначені законом. Пункт 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12 2000 № 2181-ІІІ передбачає подання декларацій приватними підприємцями протягом 40 календарних днів наступник за останнім календарним днем (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Відповідно до ч. 6 вказаної статті суб'єкт господарювання ліквідується в т.ч. у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року №755-ІV, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Однією з підстав для прийняття судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Судом встановлено, що відповідач являючись суб'єктом господарювання в порушення вказаних норм закону не подає протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, що є підставою для припинення його підприємницької діяльності.
Відповідно до положень ст.ст. 11, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав суду заперечень проти позову.
Таким чином суд вважає за доведені обставини на які посилається позивач, а адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.93 N 7-93 позивач звільнений від сплати державного мита. Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому суд не стягує судові витрати з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст.ст. 112, 136, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Припинити підприємницьку діяльність ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
3. Копію постанови після набрання законної сили направити державному реєстратору.
4. Копію постанови направити відповідачу.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Р.В. Ватаманюк