03 серпня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2520/10/2470
16:26
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..
за участю сторін:
представника позивача - Сербенюк А.А., за дорученням;
відповідача - ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Шевченківського району м. Чернівці, в інтересах держави в особі уповноваженого органу державної влади Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України, від імені та за дорученням якої діє Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафної санкції,-
Прокурор звернувся до суду із згаданим позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області штрафну санкцію в сумі 510,00 грн. Обґрунтовує своє звернення до суду порушенням інтересів держави внаслідок несплати відповідачем застосованих до нього штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
В судовому засіданні представник позивача заявлений в його інтересах позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував факт експлуатації легкового автомобіля, об лаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт”. Цей Закон, згідно ст. 3, регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до визначення понять, наведених у статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу, порядок стягнення у вигляді штрафу та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Статтею 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” та п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 встановлено, що державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства про автомобільний транспорт здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
12.03.2010 р. посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області здійснено рейдову перевірку транспортного засобу, що використовується приватним підприємцем ОСОБА_2 для перевезення пасажирів, в ході якої виявлено порушення п. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, про що складено акт за № 002653.
За результатами перевірки встановлено, що відповідач здійснював експлуатацію легкового автомобіля марки DAWO, номерний знак НОМЕР_1 облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки.
На підставі висновків проведеної перевірки та згідно аб. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” постановою начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Чернівецькій області від 21.04.2010 р. № 2606 до відповідача було застосовано фінансову санкцію у сумі 510,00 грн.
Відповідно до пункту 28 Постанови КМУ від 08.11.2006 р. № 1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Як вбачається із матеріалів справи, постанову про застосування фінансових санкцій отримано відповідачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 29.04.2010 р. Проте, на день розгляду справи, за відповідачем, який отримав вищевказану постанову, але не виконав її, рахується заборгованість в сумі 510,00 грн. Як стверджував відповідач, в судовому порядку він не оскаржував постанову про застосування фінансових санкцій.
Оскільки судом з достовірністю встановлено наявність з боку відповідача порушень вимог Закону України “Про автомобільний транспорт” та Постанови КМУ від 08.11.2006 р. № 1567 в частині несвоєчасного перерахування застосованої санкції, а останнім не надано жодних доказів в їх спростування, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 112, 136, 158, 160-163 та 167 КАС України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області (58007, м. Чернівці, вул. М. Тереза, 64 «а») фінансову санкцію в розмірі 510,00 грн.
3.В частині позовних вимог про стягнення судових витрат відмовити.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 09.08.2010 р.
Суддя В.К. Левицький