Справа № 2а-967/10/1770
24 червня 2010 року 19год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Мельник В.В.
відповідача: представник Оніщук В.П., Прищепа О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватне підприємство "Буд-Сектор"
до Державна податкова інспекція у м.Рівне
про скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне підприємство "Буд-Сектор" (далі - ПП "Буд-Сектор") звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000362342/0 від 17 лютого 2010 року, згідно якого йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 638646,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 319323,00 грн. і податкового повідомлення-рішення №0000352342/0 від 17 лютого 2010 року, згідно якого йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1039529 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 519764,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача пояснив суду, що у посадових осіб податкового органу відсутні підстави для визнання правочинів вчинених ПП "Буд-Сектор" з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" нікчемними. Факт вчинення господарських операції підтверджуються первинними документами у відповідності вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Валові витрати ПП "Буд-Сектор" сформовані з дотриманням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Податковий кредит позивача підтверджується належним чином оформленими податковими накладними у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. На думку сторони позивача, в акті перевірки відсутні прямі докази на підтвердження нікчемності правочинів між ПП "Буд-Сектор" та ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", зокрема відсутні вироки по кримінальних справах, якими встановлено, що діяльність вищезазначених юридичних осіб була спрямована на завдання шкоди державним та суспільним інтересам. Додатково позивач зазначає, що на момент укладення договорів з ПП "Буд-Сектор", відомості про ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" знаходилися в Єдиному державному реєстрі і останнє було зареєстрованим платником податку на додану вартість. На таких підставах просить суд визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Представники відповідача позов не визнали, з підстав вказаних в письмових запереченнях. Зокрема пояснили суду, що під час проведення перевірки ПП "Буд-Сектор" було встановлено, що при виконанні будівельних робіт позивачем в якості субпідрядника залучалося ТОВ "Будівельно-сервісна компанія". Згідно отриманої на запити податкового органу інформації, вказане товариство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання субпідрядних робіт. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що договори субпідряду, укладені між ПП "Буд-Сектор" та ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", не були спрямовані на реальне настання наслідків і вчинялися виключно для отримання ПП "Буд-Сектор" податкової вигоди у вигляді формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, в силу ст.ст.215, 228 ЦК України, є нікчемними. Враховую нікчемність договорів субпідряду валові витрати ПП "Буд-Сектор" сформовані з порушенням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а податковий кредит не підтверджується податковими накладними у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. За наведеного, просять відмовити у позові повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПА в Рівненській області на підставі наказу №19 від 26.01.2010 року та направлення на проведення перевірки №8 від 27.01.2010 року, а також наказу від 01.02.2010 року №23 та направлення №11 від 01.02.2010 року (а.с.176-179 том 1) було проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Буд-Сектор" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вчинення удаваних (мнимих) угод при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" за період 01.01.2007 року по 31.12.2008 рік. Її результати оформлені актом №5/23-35/33450307 від 08.02.2010 року. (а.с.180-2195 том 1).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0000352342/0 від 17.02.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1559293 грн., з яких за основним платежем - 1039529 грн. та за штрафними санкціями - 519764 грн. (а.с.175 том 1);
- податкове повідомлення-рішення №0000362342/0 від 17.02.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 957969 грн., з яких за основним платежем - 638646 грн. та за штрафними санкціями - 319323 грн. (а.с.174 том 1).
З висновків акту перевірки, які лягли в основу оспорюваних рішень, вбачається, що під час її проведення було встановлено порушення зі сторони позивача пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 638646 грн., пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1039529 грн.
Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року кореспондуються з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. А в силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому, слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.
Відповідачем зроблено висновки, що в результаті порушення позивачем вказаних норм податкового права, в їх сукупності, позивачем у перевіряємому періоді завищено валові витрати та податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія".
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Буд-Сектор" було укладено договори із ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", а саме, договори субпідряду №16/08 від 16 серпня 2007 року, №11/10-ДЗ від 11 жовтня 2007 року, №12/10-ДГ від 12 жовтня 2007 року, №15/10-ДЗ від 15 жовтня 2007 року, №16/10-ДМ від 16 жовтня 2007 року, №16/10-Л від 16 жовтня 2007 року, №01/11-РБ від 01 листопада 2007 року, №02/11-РК від 02 листопада 2007 року, №02/11-РБ від 02 листопада 2007 року, №11/02 від 11 лютого 2008 року, №21/04-В від 24 квітня 2008 року, №08/09-К від 08 вересня 2008 року та договори підряду №31/08-С від 31 серпня 2007 року, №06/09 від 06 вересня 2007 року,№06/09-К від 06 вересня 2007 року, №04/03-Рад від 04 березня 2008 року, №27/08 від 27 серпня 2007 року, (а.с.10-47 том 2).
Виконання вищезазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, оформленими належним чином і скріпленими печатками та підписами сторін (а.с.30-107 том 2).
Оплата послуг здійснена ПП "Буд-Сектор" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" (а.с.7-97 том 1).
Сформований ПП "Буд-Сектор" по даним операціям податковий кредит підтверджується податковими накладними виписаними ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" (а.с.98-164 том 1).
Таким чином, господарські операції, вчинені ПП "Буд-Сектор" з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було. Аналогічним чином, податковий кредит сформований ПП "Буд-Сектор" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних. Залучення ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" в якості підрядника і субпідрядника при виконанні ПП "Буд-Сектор" будівельних робіт було господарською необхідністю для позивача, спрямованою на виконання взятих на себе господарських зобов'язань та на отримання прибутків.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що господарські операції носили реальний характер, понесені витрати на придбання робіт в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок, валові витрати та податковий кредит, пов'язані з господарською діяльністю позивача.
За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, господарські операції позивача з вказаним контрагентом оформлені документами, яких на думку податкового органу недостатньо, з огляду на неспроможність ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача. На переконання податкового органу, така неспроможність доводиться фактом відсутності реєстрації за вказаним суб'єктом господарювання техніки, машин і механізмів, транспортних засобів та відсутністю у необхідної кількості штатних найманих працівників.
Поміж того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, позаяк не залежать від волі останнього.
Аналогічним чином, не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагента, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому, фінансові санкції.
Не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства висновки акту перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, щодо відсутності у контрагента позивача правосуб'єктності, як підстави для визначення відповідної первинної документації в якості фіктивної.
Згідно з п.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, і відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, якою визначено, що до дня внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася, мало і має по даний час цивільну право- дієздатність.
На момент видачі податкових накладних ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість (за даними офіційного веб-сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ анульоване лише 14.08.2009 року), тому на законних підставах видало податкові накладні.
Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.
Обставини порушення кримінальної справи №20/110-08 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (а.с.108 том 2) не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.
Враховуючи, що на момент проведення перевірки та під час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на наявність кримінальної справи №20/110-08, що перебуває на стадії досудового слідства, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів ПП "Буд-Сектор" з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" є передчасними та необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст.228 ЦК України -правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з ТОВ "Будівельно-сервісна компанія", по своїй суті зводяться не до того, що вони спрямовані на незаконне заволодіння майном чи коштами держави, як того вимагає ст. 228 ЦК України, а до того, що сторони вчинили такі правочини лише про людське око, знаючи заздалегідь, що вони не будуть виконані, з метою, іншою ніж та, що передбачена такими правочинами.
В той же час, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, і такий правочин в силу вимог ст.234 ЦК України, на відміну від нікчемного, може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, тобто є оспорюваним.
Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду, без фактичного його виконання, є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними.
Аналогічним чином, обставини щодо відсутності у ТОВ "Будівельно-сервісна компанія" ліцензії на провадження будівельної діяльності також могли розглядатися як підстава для звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недійсними, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ПП "Буд-Сектор" не вчиняло порушень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, як наслідок твердження податкового органу про завищення валових витрат на суму 2554582 грн., що призвело до заниження ПП "Буд-Сектор" податку на прибуток всього у сумі 638646 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально. Аналогічним чином, суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо порушення ПП "Буд - Сектор" пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 1039529 грн.
Вказані висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами та є необґрунтованими. Відповідно, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000352342/0 та №0000362342/0 від 17 лютого 2010 року, слід визнати протиправними та скасувати повністю з моменту їх прийняття.
За таких обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000352342/0 від 17.02.2010 року, яким Приватному підприємству "Буд-Сектор" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1559293 грн., з яких за основним платежем - 1039529 грн. та за штрафними санкціями - 519764 грн. і №0000362342/0 від 17.02.2010 року, яким Приватному підприємству "Буд-Сектор" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 957969 грн., з яких за основним платежем - 638646 грн. та за штрафними санкціями - 319323 грн.,- визнати протиправними та скасувати.
Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Буд-Сектор" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 25.06.2010р.