Справа №522/6297/17
Провадження №2/522/1599/22
31 жовтня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кулябко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Приватне акціонерне товариство Страхове товариство «Іллічівське», про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся 03.04.2017 р. до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «ТУРИСТ», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в якому просив стягнути з відповідача ТОВ «ТУРИСТ» матеріальну шкоду у сумі 48 404,80 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.08.2016 р. в Приморському районі м. Одеси, о 12 год. 00 хв. відбулась ДТП за участю автомобіля «БАЗ» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю «Шкода» д.н. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси № 522/17865/16-п від 31.10.2016 р., ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави.З вказаної Постанови вбачається, що 28.08.2016 р. о 12 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «БАЗ» д.н. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Шкода» д.н. НОМЕР_2 , в результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Також Позивач, у позовній заяві зазначає, що ним було замовлена автотоварознавча експертиза. На підставі зазначеного експертного автотоварознавчого звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 103/2-17 складає 27 149,47 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 45 342, 65 грн.
Згідно Акту виконаних робіт № Ко-0000000000000272 від 24.02.2017 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , факт оплати якого підтверджується відповідними розрахунковими документами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордеру № 000000354, Позивач здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ на суму в розмірі 48 404,80 грн.
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25.05.2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою суду від 07.12.2021 року заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25.05.2018 року по справі №522/6267/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Приватне акціонерне товариство Страхове товариство «Іллічівське», про відшкодування шкоди - скасувати і призначити справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 24 січня 2022 року.
У підготовче засідання призначене на 24.01.2022 року сторони не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань щодо розгляду справи за їх відсутністю суду не було надано.
Ухвалою суду від 26.01.2022 року підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду на 01.03.2022 р.
В судове засідання призначене на 01.03.2022 р. сторони не з'явилися, про причини не явки суд не повідомляли. Розгляд справи відкладено на 14.04.2022 р.
В судове засідання призначене на 14.04.2022 р. сторони не з'явилися, про причини не явки суд не повідомляли. Розгляд справи відкладено на 24.05.2022 р.
В судове засідання призначене на 24.05.2022 р. сторони не з'явилися, про причини не явки суд не повідомляли. Розгляд справи відкладено на 24.06.2022 р.
В судове засідання призначене на 24.06.2022 р. сторони не з'явилися, про причини не явки суд не повідомляли, від представника відповідача електронною поштою надійшла заява про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 30.08.2022 р.
В судове засідання 30.08.2022 р. з'явився представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , інші сторони в судове засідання не з'явилися, про причини не явки суд не повідомляли. Судове засідання відкладено на 20.10.2022 р. у зв'язку із неналежним повідомленням сторін.
В судове засідання призначене на 20.10.2022 р. сторони не з'явилися, про причини не явки суд не повідомляли.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Отже, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам по справі, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони.
Суд , з метою дотримання розумних строків розгляду справи, належним сповіщенням всіх представників сторін, вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 31.10.2022 року.
Суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.08.2016 р. в Приморському районі м. Одеси, о 12 год. 00 хв. відбулась ДТП за участю автомобілю «БАЗ» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю «Шкода» д.н. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси № 522/17865/16-п від 31.10.2016 р., ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави (а.с. 9).
З вказаної Постанови вбачається, що 28.08.2016 р. о 12 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «БАЗ» д.н. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Шкода» д.н. НОМЕР_2 , в результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно з ч. 4, 5 ст. ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна Позивачу у зв'язку із пошкодженням автомобіля, 02.09.2016 року Позивач звернувся до оцінювача СОД ФОП ОСОБА_5 , в результаті чого останнім 11.02.2017 року було складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 103/2-17 (а.с. 13-30).
Відповідно до зазначеного звіту, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Шкода Октавіа», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 27149,47 грн.; вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу вузлів та деталей. На момент проведення дослідження становить 45342,65 грн.
Згідно Акту виконаних робіт № Ко-0000000000000272 від 24.02.2017 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , факт оплати якого підтверджується відповідними розрахунковими документами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордеру № 000000354, Позивач здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на суму в розмірі 48 404,80 грн. (а.с. 31-32).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу БАЗ, д.н. НОМЕР_1 була застрахована у (Страховика) - ПрАТ “СТ “Іллічівське”, згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/0824684 (далі - Поліс). Про це свідчить витяг з бази даних МТСБУ про дійсність дії полісу на дату ДТП (а.с. 11).
З викладених у позові пояснень позивача, він, прибувши за адресою місцезнаходження страховика (м. Київ, вул. Саксаганського, 38б, оф. 12), виявив, що ПрАТ “СТ “Іллічівське”, за цією адресою відсутня. Телефони страхової компанії теж не відповідають.
26.12.2016 року ОСОБА_1 подано до ПрАТ «СК «Іллічівське» заяву потерпілого на виплату страхового відшкодування, яка прийнята страховою компанією 26.12.2016 р. (а.с. 74).
Вирішуючи спір у цій частині суд виходить із наступного.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором. Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Згідно зі статями 7, 8 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов'язково. Cтрахова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
Зі змісту пункту 22.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 вказаного Закону, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
На думку суду, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, якщо згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у її страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності
Аналогічна правова позиція наведена 04 липня 2018 року у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу БАЗ, д.н. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 , застрахована в ПрАТ «СК «Іллічівське» (а.с. 11).
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Всі витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом повинні бути включені до страхового відшкодування.
В той же час, матеріали справи не містять відомостей про відмову ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, з врахуванням застрахованої цивільно-правової відповідальності транспортного засобу, за участю якого скоєно ДТП.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на страховика, однак позивачем не надано належних та допустимих доказів відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування. Вимог до страховика позивачем також не заявлено.
З лютого 2016 року відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.12.2015 р. №3470, страхові суми за внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлені у розмірі:
за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, - 200 000 грн. на одного потерпілого, незалежно від кількості потерпілих;
за шкоду, заподіяну майну потерпілих, - 100 000 грн. на одного потерпілого, але не більше 500 000 грн. на одну страхову подію.
Оскільки цивільно-правова відповідальність транспортного засобу, яким керував відповідач застрахована, ліміт за договором Цивільно-правової перед третіми особами за шкоду, спричинену у наслідок ДТП, не перевищує розмір завданої позивачу шкоди про відшкодування яких заявлено до суду, суд вважає, що ОСОБА_6 не є належним відповідачем у даній справі та підстави для відшкодування ним як винною особою позивачу завданих збитків відсутні.
Таким чином, із огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє в їх задоволенні.
Згідно положень ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 12, 32, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Приватне акціонерне товариство Страхове товариство «Іллічівське», про відшкодування шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2022 року.
Суддя Л. В. Домусчі