03 серпня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-3295/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
при секретарі - Ємець Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
19 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дії державного виконавця Каращук Катерини Леонідівни щодо передчасного винесення 30.06.2009 постанови про закінчення виконавчого провадження щодо виконавчого листа №2-а-117/2008, виданого на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду від 14.01.2008 у справі №2-а-117/2009, про скасування постанови державного виконавця Каращук Катерини Леонідівни щодо передчасного винесення 30.06.2009 постанови про закінчення виконавчого провадження щодо виконавчого листа №2-а-117/2008, виданого на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду від 14.01.2008 у справі №2-а-117/2009 про зобов'язання Міністерство фінансів України шляхом списання коштів з відповідних рахунків Державного казначейства України, виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації для виплати ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня учаснику бойових дій в сумі 7048,00 гривень за 2002 -2008 роки включно, про стягнення з Міністерства фінансів України та перерахування через Міністерство праці та соціальної політики України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної держадміністрації для виплати ОСОБА_1 кошти недоплаченої грошової допомоги до 05 Травня учаснику бойових дій в сумі 7048,00 гривень за 2002 -2008 роки включно.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що постанова, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 13325486 від 30.06.2009 року не відповідає вимогам частини 5 статті 124 Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження", а тому є незаконною.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.06.2010 відкрито провадження у даній справі.
На підставі частини 1 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Лубенським міськрайонним судом Полтавської області прийнято рішення про передачу справи за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року справу прийнято до провадження.
Позивач у судове засідання не з"явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань та заперечень не надав.
Треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча в матеріалах справи наявні докази про те, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Третя особа Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради надіслало суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
Згідно із частиною 1 статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Департамент державної виконавчої служби не належить до суб'єктів владних повноважень, визначених у даній нормі, а є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, у зв'язку з чим адміністративні справи з приводу його рішень, дій або бездіяльності в суді першої інстанції повинні розглядатися та вирішуватися судом одноособово.
Судом встановлено, що постановою Лубенського міськрайонного суду від 28.10.2008 року по справі № 2-а-117/2008 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Міністерство фінансів України шляхом списання коштів з відповідних рахунків Державного казначейства України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня учасника бойових дій в сумі 7048,00 грн за 2002-2008 роки включно.
По даній справі видано виконавчий лист № 2-а-117/2008.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного судового рішення.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 13325486 від 30.06.2009 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-117/2008, виданого 14.01.2008 року закінчено на підставі п. 11 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач не погодився з даним рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону від 23.02.2006 р. № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: “Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)” (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини : “Гасан і Чеус проти Болгарії” від 26 жовтня 2000 року).
Невжиття державним виконавцем заходів щодо виконання судового рішення, яке винесено з метою захисту прав позивача, порушує права позивача, гарантовані йому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається із постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 13325486 від 30.06.2009 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-117/2008, виданого 14.01.2008 року закінчено на підставі пункту 11 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" через неможливість Міністерства фінансів України фактично виконати судове рішення, оскільки головним розпорядником грошових коштів на виплату разової грошової допомоги є Міністерство праці та соціальної політики України, а не Міністерство фінансів України.
Пунктом 11 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Отже, фактичною підставою для винесення спірної постанови слугував висновок відповідача про неможливість боржника з поважних причин виконати постанову Лубенського міськрайонного суду від 28.10.2008 року по справі № 2-а-117/2008.
Згідно із частиною 3 статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Відповідно до положень статті 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. Приписи даної норми конкретизовані в пункті 8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5.
Разом з тим, з мотивувальної частини постанови про закінчення виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем перед винесенням постанови про закриття провадження до боржника не застосовувались жодних штрафних санкцій та інших заходів, передбачених статтею 87 Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак, обґрунтування підстав для закінчення виконавчого провадження з посиланням на п. 11 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" є необґрунтованим та передчасним.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби.
За наявності обставин, передбачених частиною сьомою статті 80 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.
Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копія якої не пізніше наступного дня надсилається до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача у даному спорі є скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 13325486 від 30.06.2009 року.
Позовні вимоги щодо стягнення з Міністерства фінансів України та перерахування через Міністерство праці та соціальної політики України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної держадміністрації для виплати ОСОБА_1 кошти недоплаченої грошової допомоги до 05 Травня учаснику бойових дій в сумі 7048,00 гривень за 2002 -2008 роки включно задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується в позовній заяві позивачем, що кошти недоплаченої грошової допомоги до 05 Травня учаснику бойових дій в сумі 7048,00 гривень за 2002 -2008 роки вже стягувалися по виконавчому провадженню ВП № 13325486.
З огляду на вимоги статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання судового рішення. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копія якої не пізніше наступного дня надсилається до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Підстав вважати, що відповідач буде відмовлятись від таких дій, на момент розгляду справи судом немає.
Крім того, позовна вимога про стягнення з Міністерства фінансів України недоплаченої грошової допомоги звернута до особи, яка не є відповідачем по справі.
Позовні вимоги про визнання дій державного виконавця протиправними, на думку суду задоволенню не підлягають з огляду на те, що фактично юридично значимим для позивача наслідком дій державного виконавця стали постанова про закінчення виконавчого провадження, самі ж по собі дії відповідача юридично значимих наслідків для ОСОБА_1 не створили.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 13325486 від 30.06.2009 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2010 року.
Суддя С.О. Удовіченко