Справа № 2а-12095/09/1570
20 липня 2010 року м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Марина П.П.,
при секретарі Полторак І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень -рішень №0001651630/0 від 28.08.2009 року, №0001651630/1 від 28.09.2009 року,-
Підприємство з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень -рішень №0001651630/0 від 28.08.2009 року, №0001651630/1 від 28.09.2009 року згідно яких нараховано податку на додану вартість у сумі 61465, 19 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у сумі 12293,04 грн., а всього в загальній сумі 73758,23 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у червні 2009 року позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку за податковими накладними більш ранніх податкових періодів, оскільки тільки в червні 2009 року дані податкові накладні були отримані позивачем від постачальників товарів, робіт (послуг).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, пояснивши, що позивач не мав права на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки податкові накладні виписані в інших податкових періодах та це є порушенням розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р та від 17.07.2009 року №838-р.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач на підставі ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст. 7,10,11 даного Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст. 55 Конституції України, п.п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що 17 серпня 2009 року головним державним податковим ревізором -інспектором Кушнір Тетяною Анатоліївною СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року за результатами якої складено акт № 498/16-3/20999158/15 від 17.08.2009 року (а.с.6-8). Згідно даного акту в ході проведення перевірки встановлено порушення підприємством з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна»п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включені податкові накладні які були виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.
Факт отримання зазначених у акті перевірки № 498/16-3/20999158/15 від 17.08.2009 року податкових накладних, які були виписані позивачу постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних №6 за період з 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року (а.с.39-41).
28 серпня 2009 року на підставі акту № 498/16-3/20999158/15 від 17.08.2009 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001651630/0 від 28.08.2009 року яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 61495,19 грн. та штрафні санкції у сумі 12293,04 грн., а разом 73758,23 грн. (а.с.9).
В судовому засіданні встановлено, що позивачем будо здійснено адміністративне оскарження податкового повідомлення -рішення № 0001651630/0 від 28.08.2009 року та рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №24472/10/25-0 від 22.09.2009 року скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення -рішення № 0001651630/0 від 28.08.2009 року без змін. Крім того за наслідками рішення в порядку адміністративного оскарження позивачу було направлене нове повідомлення -рішення №0001651630/1 від 28.09.2009 року (а.с. 10).
Суд вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення №0001651630/0 від 28.08.2009 року, №0001651630/1 від 28.09.2009 року були прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України виходячи з наступного.
Відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу одержувача, та є підставою для формування податкового кредиту.
Вказана норма закону не містить будь-яких обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця.
Дані обмеження були запровадженні розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»та від 17.07.2010 року №858-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»та на підставі них приймались оскаржені податкові повідомлення - рішення.
Суд вважає, що відповідачем були протиправно застосовані обмеження щодо включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, запроваджені вищезазначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України з наступних підстав:
Згідно п.п.1,8 ч.1 та п.п. 1 ч.2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються та визначаються основні права та обов'язки громадян, основи та гарантії підприємницької діяльності, система оподаткування податки та збори.
Відповідно до п. 11.2 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»інші нормативно -правові акти діють лише у тій частині, які відповідають цьому Закону.
Питання підстав для формування податкового кредиту з ПДВ чітко врегульовані п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов.
Згідно ч.3 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»розпорядження видаються Кабінетом Міністрів України лише з організаційно -розпорядчих та інших поточних питань.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що питання щодо встановлення певних обмежень для формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних минулих податкових періодів порівняно з тими, що встановлені Законом, проте таким актом Кабінету Міністрів України як розпорядження дане питання не регулюється, а тому суд, на підставі положень ч. 4 ст. 9 КАС України застосовує для оцінки законності рішень суб'єкта владних повноважень не положення зазначених розпоряджень КМУ, а відповідні норми Закону України«Про податок на додану вартість».
Суд вважає зазначити, що Указом Президента України від 04.09.2009 року №706/2009 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757- р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»та від 17.07.2010 року №858-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»були зупинені на підставі повноважень Президента України, встановлених п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»зупинення дії акту Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами, дій, спрямованих на виконання зупиненого акту Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень визначених цим актом.
Оскільки зупинення дій розпоряджень Кабінету Міністрів України Президентом України відбулось 04.09.2009 року, то прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення 28.09.2009 року №0001651630/1 відповідачем є прямим порушенням вимог ч.5 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», в зв'язку з чим такий акт підлягає визнанню протиправним.
09.09.2009 року п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р раніше прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»та від 17.07.2010 року №858-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»були скасовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»розпорядження цього органу набирають чинності з моменту їхнього прийняття. Таким чином, з 09.09.2009 року посилатись на положення розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»та від 17.07.2010 року №858-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»неможливо, однак відповідачем на підставі вже не діючих актів Кабінету Міністрів України прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги платника податків №24472/10/25-0 від 22.09.2009 року яким скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення -рішення № 0001651630/0 від 28.08.2009 року без змін.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду належних доказів в підтвердження правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень -рішень №0001651630/0 від 28.08.2009 року та №0001651630/1 від 28.09.2009 року згідно яких позивачу нараховано податку на додану вартість у сумі 61465, 19 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у сумі 12293,04 грн., а всього в загальній сумі 73758,23 грн.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна» обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 -164, 167, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень -рішень №0001651630/0 від 28.08.2009 року, №0001651630/1 від 28.09.2009 року -задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №0001651630/0 від 28.08.2009 року, №0001651630/1 від 28.09.2009 року згідно яких нарахований податок на додану вартість в сумі 61465,19 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 12293,04 грн., а всього в загальній сумі 73758,23 грн.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 23 липня 2010 року
Суддя П.П.Марин