майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"20" жовтня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/43/22 (906/366/22)
За заявою: Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" Козирицького Андрія Сергійовича
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун"
про визнання недійсним договору №29/10 від 29.10.2021 та додаткового договору №1 від 30.12.2021 в межах справи про банкрутство №906/43/22
Суддя Гнисюк С.Д.
Представники:
- від позивача: Козирицький А.С. - розпорядник майна
(в режимі відеоконференції).
- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД": Лозовський В.М. (в режимі відеоконференції).
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/43/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.02.2022, зокрема, відкрито провадження у справі №906/43/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун"; призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича за його згодою; оприлюднено повідомлення про відкриття Господарським судом Житомирської області провадження у справі №906/43/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" (11114, Житомирська область, Овруцький район, селище міського типу Першотравневе, вул. Кварцитників, 1-А; код ЄДРПОУ 38335496).
13.06.2022 до Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ на електронну пошту надійшла заява від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" Козирицького А.С. №02-21/1008 від 10.06.2022 про визнання недійсними договорів, з додатками.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.07.2022 прийнято заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" Козирицького А.С. №02-21/1008 від 10.06.2022 про визнання недійсним договору №29/10 від 29.10.2021 та додаткового договору №1 від 30.12.2021 до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в межах справи про банкрутство №906/43/22, за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.08.2022 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" (11114, Житомирська область, Овруцький район, селище міського типу Першотравневе, вул. Кварцитників, 1-А; код ЄДРПОУ38335496) до участі у справі № 906/43/22 (906/366/22) в якості учасника провадження (відповідач 2) в частині розгляду заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" Козирицького А.С. №02-21/1008 від 10.06.2022.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.10.2022 призначено засідання суду для розгляду справи по суті на 20.10.2022.
19.10.2022 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" Козирицького А.С. надійшли додаткові письмові пояснення №02-30/1367 від 19.10.2022.
В засіданні суду 20.10.2022 розглядалась заява по суті.
Розпорядник майна в засіданні суду заяву підтримав та надав усні пояснення в обгрунтування своїх вимог. Просив суд задовольнити заяву.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Агроімпорт ЛТД" в засіданні суду заперечив проти заяви та надав усні пояснення в обгрунтування своїх заперечень. Також заперечив проти додаткових доказів, які були подані розпорядником майна до справи про банкрутство №906/43/22, а саме: щодо заінтересованості осіб (витяги).
Слід зазначити, що суд у справі може приймати рішення за сукупністю доказів, з врахуванням тих доказів, які надані до матеріалів банкрутної справи при розгляді інших питань в межах провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи, що зазначені докази є суттєвими для дослідження питання заінтересованості осіб у даній справі, суд приймає дані витяги з метою всебічного розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що такі докази знаходяться у загальному доступі в мережі Інтернет, тому представник не був позбавлений можливості щодо ознайомлення з ними самостійно, так як розгляд справи здійснювався тривалий час.
З огляду на зазначене, суд не приймає заперечення відповідача.
Інші представники учасників провадження в засідання суду не з'явились.
Дослідивши матеріали даної справи та матеріали справи №906/43/22 про банкрутство, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, при вирішенні спору суд з'ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.
При цьому, слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
У своїй заяві (з урахуванням доповнень, відповіді на відзив та пояснень), обгрунтовуючи заявлені вимоги, розпорядник майна боржника зазначає про те, що 29.10.2021 між ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" та ТОВ "Овруч Стоун" було укладено Договір №29/10 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу (далі по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Допомогодавець зобов'язується надати у користування Користувачеві поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а Користувач зобов'язується повернути її Допомогодавцю в повному розмірі у визначений Договором строк. Розмір поворотної фінансової допомоги, яка надається Допомогодавцем Користувачеві за цим Договором становить 10 000 000,00грн. (п. 2.1 Договору). 29.10.2021 ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" перерахувало на користь ТОВ "Овруч Стоун" 10 000 000,00 грн. Відповідно до п. 4.2 Договору визначено, що строк передбачений п. 4.1. Договору може бути продовжено за взаємною згодою Сторін. Згода Сторін щодо продовження строку надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги повинна в обов'язковому порядку бути оформлена в письмовій формі у вигляді додаткової угоди до цього Договору. 30.12.2021 між Сторонами було підписано Додатковий договір № 1 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 29.10.2021 р. № 29/10, відповідно до якого внесено зміни та викладено п. 4.1 Договору у наступній редакції: 4.1. Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 15.01.2022. 29.10.2021 ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" перерахувало на користь ТОВ "Овруч Стоун" 10 000 000,00 грн. 11.01.2022 ТОВ "Овруч Стоун" перерахувало на користь ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" 1 216 500,00 грн. Розпорядник майна ТОВ "Овруч Стоун" вважає, що існують наступні підстави для визнання недійсним Договору № 29/10 про повороту фінансову допомогу, а саме: Договір має ознаки фіктивності, оскільки його було укладено між заінтересованими між собою особами із бажанням настання інших правових наслідків, ніж передбачені Договором; керівником ТОВ "Овруч Стоун" було перевищено свої повноваження під час укладення Договору купівлі-продажу, оскільки існують певні обмеження щодо укладання такого договору відповідно до вимог Статуту ТОВ "Овруч Стоун"; відсутні докази направлення на адресу ТОВ "Овруч Стоун" та отримання ним листа про виправлення призначення платежу на «надання фінансової допомоги» з «оплати за щебінь» та прийняття такого виправлення Боржником; порушення порядку укладення Додаткового договору від 30.12.2021 до Договору, яким було зменшено строк повернення поворотної безпроцентної фінансової допомоги ТОВ "Овруч Стоун", оскільки цей Додатковий договір було укладено без попереднього внесення відповідних змін до Основного договору щодо можливості укладення Сторонами додаткової угоди, якою б передбачалось зменшення строку повернення поворотної безпроцентної фінансової допомоги.
На підставі зазначеного просить суд визнати недійсним договір та додатковий договір.
У своєму відзиві (з урахуванням заперечень) ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" заперечує проти позову, вважаючи його безпідставним та не обгрунтованим в зв'язку з наступним. 29.10.2021 між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" (Допомогодавець) та ТОВ "Овруч Стоун" (Користувач) було укладено Договір №29/10 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу. Відповідно до умов договору, Допомогодавець виконав свої зобов'язання за Договором №29/10 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу перерахувавши грошові кошти Користувачеві в сумі 10 000 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 29.10.2021 та листом від 29.10.2021 №29-10/1. 30.12.2021 між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" (Допомогодавець) та ТОВ "Овруч Стоун" (Користувач) було укладено Додатковий договір №1 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 29.10.2021 №29/10 з умовами якого встановлено новий строк повернення наданої поворотної безпроцентної фінансової допомоги, а саме не пізніше 14.01.2022 року. Зазначає, що Користувач частково виконав свої зобов'язання за Договором №29/10 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу повернувши Допомогодавцю грошові кошти у сумі 1216500,00грн. З викладеного слідує, що оскаржуваний договір був повністю виконаний Відповідачем та частково виконаний ТОВ "Овруч Стоун", що не оспорюється Позивачем. Тобто Сторонами вчинено дії на виконання своїх обов'язків за договором, відсутність намірів створення правових наслідків та/бо наявність інших ознак, притаманних фіктивному правочину, Позивачем не доведено, відтак твердження про фіктивність Договору №29/10 від 29.10.2021р. є надуманими та необгрунтованими. Посилання Позивача на укладення оскаржуваного договору з юридичною особою, з якою боржник може перебувати під контролем третьої особи, як на підставу вважати договір фіктивним є безпідставним. Згідно п. 8.4 Статуту ТОВ "Овруч Стоун" до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить, зокрема, надання згоди на укладання або затвердження укладених договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100 000,00 грн. Договір від імені ТОВ "Овруч Стоун" підписано директором Лащіліним Андрієм Йосиповичем, який діє на підставі Статуту. Вказує про те, що Позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що Відповідач при укладанні Договору діяв недобросовісно або нерозумно. Відповідач свої зобов'язання, передбачені Договором виконав, перерахував на поточний рахунок ТОВ "Овруч Стоун" фінансову допомогу в загальному розмірі 10 000 000,00 грн., що підтверджується первинними фінансовими документами. Фінансову допомогу ТОВ "Овруч Стоун" прийнято без жодних заперечень та не повернуто, як безпідставно набуте майно. ТОВ "Овруч Стоун" частково повернуто фінансову допомогу у сумі 1216500,00 грн., що є свідченням схвалення такого правочину. Отже, одержання ТОВ "Овруч Стоун" від ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" фінансової допомоги та її подальше використання в своїй діяльності, часткове її повернення, в сукупності підтверджують схвалення ТОВ "Овруч Стоун" Договору. Вважає, що такі дії сторін Договору свідчать про реальний намір його укладення і виконання. Відтак, поведінка ТОВ "Овруч Стоун" в частині оскарження Договору є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, оскільки діє всупереч своїй попередній поведінці в частині прийнятих на себе (частково виконаних) зобов'язань за Договором №29/10 про поворотну фінансову допомогу від 29.10.2021. Щодо інших аргументів Позивача вказує про наступне. Укладення Додаткового договору №1. Згідно п.4.1 Договору №29/10 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу, Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 28 жовтня 2022 року, включно. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п.4.5 Договору). Умови цього Договору мають однакову зобов'язальну силу для обох Сторін і можуть бути змінені лише за взаємною згодою з обов'язковим складанням додаткової угоди до Договору (п. 9.2 Договору). Вважає, що чинне законодавство надає можливість сторонам договору на власний розсуд визначати його умови, які і становлять його зміст, а також встановлює загальний принцип обов'язковості договору, тобто належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись. Сторони при підписанні Договору погодили його умови та можливість зміни цих умов за взаємною згодою. Отже, керуючись п. 9.2 Договору та нормами Цивільного кодексу України, сторони дійшли взаємної згоди щодо зміни строку повернення фінансової допомоги до 15.01.2022, внаслідок чого був укладений Додатковий договір від 30.12.2021 про внесення змін до Договору. Зі змісту Додаткового договору також вбачається: Сторони підтвердили, що на момент укладання цього Додаткового договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу виконання Договору; Сторони не мають одна до одної ніяких зауважень, вимог або претензій; усі інші умови Договору, не зазначені у цьому Додатковому договорі, залишаються без змін, а Сторони підтверджують по ним свої зобов'язання; цей Додатковий договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та є невід'ємною частиною Договору. З огляду на викладене вважає, що твердження Позивача, що укладання Додаткового договору відбулось всупереч умовам Договору, що в свою чергу свідчить про недотримання сторонами порядку внесення змін до основного договору та є підставою для визнання його недійсним, є необґрунтованим і безпідставними, суперечать п. 9.2 Договору, а також нормам Цивільного кодексу України щодо принципу свободи договору, порядку його укладання та зміни. Щодо порушення строку перерахування фінансової допомоги. Позивач стверджує, посилаючись на п. 3.1 Договору, ст. 253 ЦК України, лист Міністерства юстиції України від 21.07.2005 № 20-34-968, що фінансова допомога була перерахована з порушенням строку, визначеного Договором. Сторони Договору визначили надання поворотної безпроцентної фінансової допомогу протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 3.1 Договору). Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (п.4.5 Договору). Оскільки Договір був підписаний 21.10.2021, тому ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", керуючись п. 3.1 Договору, перерахував ТОВ "Овруч Стоун" фінансову допомогу в день підписання Договору. Вважає, що посилання Розпорядника майна на лист Міністерства юстиції України від 21.07.2005 № 20-34-968 є безпідставним, оскільки вказаний лист стосується надання роз'яснень щодо перебігу строків, відповідно до статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», статті 253 Цивільного кодексу України та статті 241-1 Кодексу законів про працю України, тобто надані роз'яснення не стосуються договірних відносини, не є нормативно-правовим актом та має лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм. Щодо листа №29-10/1 від 29.10.2021. Метою складення та направлення листа №29-10/1 від 29.10.2021р., відповідно до якого ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" просило вважати вірним призначення платежу: «Надання поворотної безвідсоткової допомоги, згідно Договору №29/10 від 29.10.2021, без ПДВ» 29.10.2021, є інформування ТОВ "Овруч Стоун" про виконання зобов'язань за Договором №29/10 від 29.10.2021р., з огляду на допущену технічну описку при здійсненні платежу за таким договором. Як зазначається вище, ТОВ "Овруч Стоун" прийняв надану допомогу та частково її повернув. При здійсненні платежу, ТОВ "Овруч Стоун" вірно вказав призначення платежу, що підтверджує вищенаведене. Окрім цього, уповноваженими представниками Сторін було складено Акт звірки взаєморозрахунків, що додатково вказує на те, що Сторони вірно розуміють дії одна одної в порядку виконання оскаржуваного договору. Вказує, що наразі є неспростованим факт отримання грошових коштів за оскаржуваним правочином. Визнання недійсним оскаржуваного договору матиме наслідком виникнення обов'язку у ТОВ "Овруч Стоун" повернути отримані за таким правочином кошти в розмірі наданої фінансової допомоги, яка становить 10 000 000,00 грн. Відтак, визнання недійсним оскаржуваного правочину жодним чином не сприятиме проведенню заходів в процедурі розпорядження майном, а лише призведе до виникнення негативних наслідків у вигляді збільшення зобов'язань Боржника з 8 783 500,00 грн. до 10 000 000,00 грн., які через застосування реституції, будуть покладені на ТОВ "Овруч Стоун".
На підставі зазначеного просить суд відмовити у задоволенні заяви.
ТОВ "Овруч Стоун" у своєму відзиві зазначає про те, що між 29.10.2021 між ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (Допомогодавець) та ТОВ "Овруч Стоун" (Користувач), в особі директора ОСОБА_1 , було укладено Договір №29/10 про поворотну фінансову допомогу, відповідно до умов якого Допомогодавець зобов'язується надати у користування Користувачеві поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а Користувач зобов'язується повернути її Допомогодавцю в повному розмірі у визначений цим Договором строк. 30.12.2021 між ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" та ТОВ "Овруч Стоун", в особі директора Лащіліна Андрія Йосиповича, було укладено Додатковий договір №1 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 29.10.2021, відповідно до якого Сторони домовилися пункт 4.1 Договору викласти в наступній редакції: «4.1. Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 15.01.2022 року». 11.01.2022 директором Лащіліним А.Й. від імені ТОВ "Овруч Стоун" було здійснено перерахування коштів в розмірі 1216 500,00 грн. на користь ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", з призначенням платежу: повернення ЗФД, згідно договору №29/10 від 29.10.2021 року. Вважає, що управління ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" та ТОВ "Овруч Стоун" здійснювалося однією особою. Так, провадження у справі №906/43/22 про банкрутство ТОВ «Овруч Стоун» було відкрито ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.02.2022 року. Станом на 30.12.2021 року у ТОВ «Овруч Стоун» вже було наявне прострочене зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором №КК№2021-0164 від 06.09.2021 року, строк сплати яких настав 05.12.2021 року, а отже із наведеного слідує, що укладення оскаржуваного додаткового договору, яким строк повернення скорочується на 10 місяців, при ознаках неспроможності виконати свої поточні зобов'язання, свідчить виключно про те, що оскаржувані правочини були укладені з метою формування підконтрольної кредиторської заборгованості ТОВ "Овруч Стоун" перед Відповідачем-1. Так, оскаржувані правочини відповідають зазначені нормі оскільки, змінюючи строк повернення фінансової допомоги за оскаржуваними правочинами та здійснюючи 11.01.2022 року оплату в сумі 1 216 500,00 грн., ТОВ "Овруч Стоун" стало неспроможним виконати свої зобов'язання перед ТОВ "Східгазенерго" по Договору поставки електроенергії, на підставі вимог за яким було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Овруч Стоун". Отже, виходячи з наведеного слідує, що оскаржувані правочини мають бути визнані недійсними. Додатково зазначає, що у ТОВ "Овруч Стоун" відсутній оригінал Додаткового договору №1 від 30.12.2021 року про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 29.10.2021 №29/10. Також зазначає, що відповідно до Договору №29/10 про надання безпроцентної фінансової допомоги від 29.10.2021 року та Договору про внесення змін від 30.12.2021 року директор ТОВ "Овруч Стоун" діяв на підставі статуту підприємства, тобто без відповідного рішення загальних зборів учасників. Отже, із зазначеного вбачається, що ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" ознайомившись зі статутом ТОВ "Овруч Стоун" достеменно знало про обмеження повноважень керівника на укладення даних правочинів, а тому такі правочини є недійсними через перевищення керівником своїх повноважень.
На підставі зазначеного просить суд заяву розпорядника майна задовольнити.
Предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги розпорядника майна до юридичної особи, яка звернулась у справу про банкрутство з грошовими вимогами до боржника, про визнання недійсним договору, з підстав ст. 42 Кодексу про банкрутство та на підставі ст. 215 ЦК України.
Щодо підстав визнання недійсним договору.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.2 ст. 42 Кодексу про банкрутство, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Особливості спеціального закону у сфері банкрутства виключають можливість керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання в межах справи про банкрутство правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (стаття 42 Кодексу про банкрутство) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
Крім того поряд з закріпленими у законодавстві підставами, суд досліджує наявність підстав для визнання недійсними договорів, з урахуванням позиції викладеної у постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі №906/204/16.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Передбачені спеціальні підстави заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.
У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, кредитор (інші особи) зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
Вказана процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів. Можливість оспорення та спростування майнових дій боржника насамперед необхідна для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах конкурсних кредиторів.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, Кодексом про банкрутство.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Нормами Цивільного кодексу та Кодексу про банкрутство визначено підстави визнання недійсними договорів та саме правочинів боржника.
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Кодексу про банкрутство встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаних у Кодексі про банкрутство строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведених норм.
Таким чином, підлягають перевірці судом обставини укладення оспорюваного договору на наявність ознак, визначених ст. 42 Кодексу про банкрутство.
Згідно заяви, розпорядником майна визначено наступні підстави для визнання договору недійсним:
- договір має ознаки фіктивності, оскільки його було укладено між заінтересованими особами;
- керівником було перевищено повноваження під час укладання договору;
- відсутні докази надіслання листа, погодження призначення платежу та порушення порядку укладення додаткового договору.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.257. Податкового кодексу України, фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2021 між ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "Овруч Стоун" (далі - Користувач) було укладено Договір № 29/10 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу (далі по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Допомогодавець зобов'язується надати у користування Користувачеві поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а Користувач зобов'язується повернути її Допомогодавцю в повному розмірі у визначений Договором строк.
Розмір поворотної фінансової допомоги, яка надається Допомогодавцем Користувачеві за цим Договором становить 10 000 000,00грн. (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору, Допомогодавець зобов'язаний надати Користувачеві поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі, передбаченому п. 2.1 Договору, протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього Договору.
Згідно п.3.2 Договору, поворотна безпроцентна фінансова допомога надається Допомогодавцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Користувача.
Згідно п.3.4 Договору, поворотна безпроцентна фінансова допомога повертається Користувачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок Допомогодавця.
Згідно п. 4.1 Договору, Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 28.10.2022, включно.
Крім того, відповідно до п. 4.2 Договору визначено, що строк передбачений п.4.1. Договору може бути продовжено за взаємною згодою Сторін.
Згідно п.4.3 Договору, згода Сторін щодо продовження строку надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги повинна в обов'язковому порядку бути оформлена в письмовій формі у вигляді додаткової угоди до цього Договору.
Згідно п.4.5 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
29.10.2021 ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД» перерахувало на користь ТОВ "Овруч Стоун" 10 000 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 3 від 29.10.2021.
30.12.2021 між Сторонами було підписано Додатковий договір № 1 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 29.10.2021 №29/10, відповідно до якого внесено зміни та викладено п. 4.1 Договору у наступній редакції: 4.1. Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 15.01.2022.
Відповідно до платіжного доручення № 1621 від 11.01.2022 ТОВ "Овруч Стоун" перерахувало на користь ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" 1 216 500,00 грн. з призначенням платежу - повернення ЗФД згідно договору № 29/10 від 29.10.2021 без ПДВ.
Щодо доводів для визнання недійсним договору, в частині порядку виконання умов договору та відсутності доказів (докази надсилання листа про погодження призначення платежу), суд зазначає про наступне.
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц ).
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
Отже, у даному випадку не підлягають дослідженню питання щодо порядку виконання сторонами (невиконання чи неналежне виконання) договору, наразі суд повинен дослідити саме наявність чи відсутність підстав для визнання договору недійсним, які існували саме в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору.
З огляду на зазначене та те, що порушення умов та порядку виконання договору, не є підставою для визнання його недійсним, суд не приймає доводи та заперечення в цій частині.
Щодо наявності ознак фіктивності договору, суд зазначає про наступне.
За приписами ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При цьому, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Отже, визнання договору недійсним у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, заздалегідь знають, що він не буде виконаний.
Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Під час розгляду відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.06.2021 у справі №922/2495/21).
Як зазначалось вище, сторонами вчинено дії на виконання своїх обов'язків за договором.
29.10.2021 ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" перерахувало на користь ТОВ "Овруч Стоун" - 10 000 000,00 грн.
11.01.2022 ТОВ "Овруч Стоун" перерахувало на користь ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" - 1 216 500,00 грн.
Матеріали справи містять Акт звірки укладений між ТОВ "Овруч Стоун" та ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", відповідно до якого заборгованість ТОВ "Овруч Стоун" становить 8 783 500,00 грн.
Враховуючи викладене, на підставі аналізу сукупності норм законодавства та наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що обставини, з якими закон пов'язує визнання правочину фіктивним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було, тому суд не приймає доводи заявника у цій частині.
Щодо доводів, щодо підписання договору особою з перевищенням повноважень, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч.ч. 1-3, 5, 6, ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
За змістом ст. ст. 92, 97, 99 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України, вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз. 1 ч. 2 ст. 98 цього Кодексу.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
При цьому частина перша статті 92 Цивільного кодексу України визначає, що особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому ч.4 ст. 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.
Так, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 910/22198/17).
Статтею 145 ЦК України встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон), установчим документом товариства є статут; у статуті товариства зазначаються відомості, зокрема про, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень.
Згідно ст. 28 Закону, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Відповідно до ст. 39 Закону, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.
До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).
Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Згідно ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Відповідно до ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Як вже зазначалось, 29.10.2021 року між ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" та ТОВ "Овруч Стоун" укладено Договір №29/10 про поворотну фінансову допомогу (Договір).
Відповідно до п.2.1 Договору, розмір поворотної фінансової допомоги, яка надається Допомогодавцем Користувачеві за цим Договором становить 10 000 000,00 грн.
Відповідно до п.4.1 Договору, Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 28.10.2022 року.
Як вже зазначалось 30.12.2021 року між ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" та ТОВ "Овруч Стоун", було укладено Додатковий договір №1 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 29.10.2021 №29/10 (Додатковий договір), відповідно до якого Сторони домовилися пункт 4.1 Договору викласти в наступній редакції: « 4.1. Користувач зобов'язаний повернути Допомогодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 15.01.2022».
Тобто, додатковим договором було змінено істотну умову Договору.
Додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що порядок укладання Додаткового договору повинен відповідати порядку укладення основного Договору, адже строк виконання зобов'язання є істотною умовою і у даному випадку він зменшений, за відсутності відповідного рішення Загальних зборів учасників.
В преамбулі Договору від 29.10.2021 зазначено, що договір укладено між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", в особі директора, з однієї сторони та ТОВ "Овруч Стоун" в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі статуту, з другої сторони.
В плеамбулі Додаткового договору від 30.12.2021 зазначено, що договір укладено між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", в особі директора, з однієї сторони та ТОВ "Овруч Стоун" в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі статуту, з другої сторони.
Тобто контрагент був обізнаний на підставі чого діє директор ТОВ "Овруч Стоун".
Протоколом №74 загальних зборів учасників ТОВ "Овруч Стоун" від 12.03.2020 року було затверджено нову редакцію статуту підприємства.
Відповідно до п. 8.4 статті 8 Статуту ТОВ "Овруч Стоун" зазначено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить, зокрема, надання згоди на укладання або затвердження укладених договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100 000,00 грн.
Відповідно до п.9.7 статті 9 Статуту ТОВ "Овруч Стоун", директор товариства укладає правочини, договори, контракти, у тому числі зовнішньоекономічні, на суму, що не перевищує 100 000,00 грн. Укладення правочинів, договорів, контрактів, в тому числі зовнішньоекономічних на суму, що перевищує 100 000,00 грн., здійснюється директором за рішенням загальних зборів учасників.
З оскаржуваного правочину слідує, що його сума становить 10 000 000,00 грн., а отже для їх укладення керівнику має бути наданий дозвіл загальних зборів учасників ТОВ "Овруч Стоун".
Відповідно до Договору №29/10 про надання безпроцентної фінансової допомоги від 29.10.2021 року та Договору про внесення змін від 30.12.2021 року директор ТОВ "Овруч Стоун" діяв на підставі статуту підприємства, тобто без відповідного рішення загальних зборів учасників.
Наявність згоди загальних зборів учасників товариства свідчить про дотримання встановленого статутом порядку щодо укладення відповідного правочину виконавчим органом товариства і надає цьому правочину відповідної «легітимності». Також є доказом добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) виконавчого органу товариства (певний стандарт поведінки виконавчого органу, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів самої юридичної особи від імені якої діє такий орган).
Договір у даній справі укладено на суму, що перевищує 100000,00грн., у зв'язку з чим вбачаються ознаки перевищення керівником підприємства своїх повноважень., тобто дії директора можна кваліфікувати як недобросовісні та нерозумні, і як наслідок такі що тягнуть за собою визнання недійсним укладеного правочину, а також додаткового договору.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (ст. 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України) (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.
Таким чином, директор ТОВ "Овруч Стоун" при укладенні Договору та Додаткового договору зобов'язаний був діяти на підставі рішень, прийнятих загальними зборами учасників товариства по кожному договору.
Відсутність відповідних рішень загальних зборів, за наявності укладення таких правочинів виконавчим органом товариства, може бути підставою для визнання цього договору недійсним.
Крім того, суд зазначає про те, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавстві (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19).
Також суд зазначає, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
При цьому відсутність станом на момент укладення відповідного договору у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора такої юридичної особи відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.
З огляду на наявність посилання в Договорі на здійснення повноважень представником на підставі статуту, ознайомлення її контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладенні договору
При цьому суд враховує, що Статут ТОВ "Овруч Стоун" містить конкретні обмеження щодо суми правочинів, які не вимагають дослідження іншої документації ТОВ "Овруч Стоун".
Таким чином, якщо статут юридичної особи та Єдиний державний реєстр містять взаємовиключну інформацію про наявність або відсутність обмежень у особи на підписання певного договору (угоди), зокрема як у даній справі, суд дійшов до висновку, що відомості статуту такої юридичної особи мають перевагу над даними, що містяться у Реєстрі, оскільки відповідно до обставин конкретної справи сторона договору повинна у межах звичайної обачності перевірити наявність або відсутність повноважень посадової особи на вчинення таких дій згідно з положеннями статуту.
Суд вважає, що вчинення директором ТОВ "Овруч Стоун" дій на виконання Договору (перерахування коштів), не можна вважати схваленням Договору за відсутності відповідного рішення загальних зборів ТОВ "Овруч Стоун", прийняття якого є обов'язковим в силу положенням Статуту. Адже наведені вище дії були вчинені саме тієї особою, яка діяла з перевищенням своїх повноважень. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/2030/18.
Суду не надано рішення Загальних зборів ТОВ "Овруч Стоун" про схвалення правочину, так як схвалення правочину, в даному випадку, відбувається у такій же формі, як і надання згоди на його укладення.
Вчинення дій директором на схвалення Договору не можна вважати схваленням без відповідного рішення Загальних зборів. Тому дії директора щодо укладення Договору є перевищенням повноважень (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду №911/1605/20 від 20.07.2021).
З огляду на зазначене, суд не приймає доводи ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" щодо того, що одержання ТОВ "Овруч Стоун" від ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" фінансової допомоги та її подальше використання в своїй діяльності, часткове її повернення, в сукупності підтверджують схвалення ТОВ "Овруч Стоун" Договору.
Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд зазначає про те, що без схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені директором з перевищенням повноважень, тягне за собою визнання такого правочину недійсним.
З огляду на встановлене, суд приймає доводи заявника у цій частині так як вони обгрунтовані та підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Заперечення у цій частині суд не приймає, так як вони спростовані доказами, наявними в матеріалах справи.
Щодо доводів заявника, що договір укладено між заінтересованими особами, суд зазначає про наступне.
За змістом ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
Відповідно до ст. 1 Кодексу про банкрутство, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у ст.1 Кодексу про банкрутство, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу (позиція викладена у правовому висновку Верховного Суду у справі №910/6179/17, постанова від 30.01.2019).
На обґрунтування наявності пов'язаності ТОВ "Овруч Стоун" та ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" через одного й того самого кінцевого бенефіціарного власника суду розпорядником майна надано пояснення і докази, які долучені до матеріалів справи №906/43/22 (т. 14 а.с. 76-81, 92-98, 130-135, 136-141), а саме:
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 240553340040, отриманого 06.10.2022 зазначено, що станом на 29.10.2021 Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Овруч Стоун" (код ЄДРПОУ 38335496) виступає ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_1 ).
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 108249534018, отриманого 06.10.2022 зазначено, що станом на 29.10.2021 Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Торгівельний Дім "Агроімпорт ЛТД" (код ЄДРПОУ 37165945) виступає ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_1 ).
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 451037887575, отриманого 06.10.2022 зазначено, що станом на 30.12.2021 Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Овруч Стоун" (код ЄДРПОУ 38335496) виступає ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_1 ).
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 529220181688, отриманого 06.10.2022 зазначено, що станом на 30.12.2021 Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Торгівельний Дім "Агроімпорт ЛТД" (код ЄДРПОУ 37165945) виступає ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_1 ).
З огляду на встановлене, суд дійшов до висновку, що Договора укладено із заінтересованою особою, так як під час укладання цих Договорів, ОСОБА_2 являвся одночасно кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Овруч Стоун" та ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", тобто Договора укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, що є підставою для визнання Договорів недійсними на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу про банкрутство.
З огляду на встановлене, суд приймає доводи заявника у цій частині так як вони обґрунтовані та підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Заперечення у цій частині суд не приймає, так як вони спростовані доказами, наявними в матеріалах справи.
Також, суд зазначає, що укладення оспорюваних Договорів мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Овруч Стоун", що в свою чергу порушує права та майнові інтереси інших кредиторів, в тому числі в частині розміру погашення їх вимог, що в свою чергу завдає таким кредиторам збитків.
Слід зазначити, що банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на вищевикладене, суд дослідив та встановив наявність підстав для визнання договору недійсним (договір укладено із заінтересованою особою; при укладанні договору директором перевищено повноваження).
Заперечення ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", щодо того, що визнання недійсним оскаржуваного правочину жодним чином не сприятиме проведенню заходів в процедурі розпорядження майном, а лише призведе до виникнення негативних наслідків у вигляді збільшення зобов'язань Боржника з 8 783 500,00 грн. до 10000000,00 грн., які через застосування реституції, будуть покладені на ТОВ "Овруч Стоун", суд не приймає так як зазначене не стосується предмету спору у даній справі.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч.1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Господарським судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду та Верховного суду, які стосуються спірних правовідносин у даній справі.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених Кодексом про банкрутство та Цивільним Кодексом, для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим вважає за необхідне заяву - задовольнити.
Відповідно до ч.3 ст. 42 Кодексу про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Щодо заяви розпорядника майна про розподіл судових витрат, суд зазначає, що судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агроімпорт ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" пропорційно.
Керуючись статтями 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -
1. Заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" Козирицького Андрія Сергійовича №02-21/1008 від 10.06.2022 - задовольнити.
2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 29/10 про поворотну фінансову допомогу від 29.10.2021, та додатковий договір № 1 від 30.12.2021 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 29.10.2021 р. № 29/10 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Овруч Стоун» (код ЄДРПОУ: 38335496, 11114, Житомирська область, Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Кварцитників, 1-А) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агроімпорт ЛТД» (код ЄДРПОУ: 37165945, 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 42, прим. 42/2).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агроімпорт ЛТД» (код ЄДРПОУ: 37165945, 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 42, прим. 42/2) на користь арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво арбітражного керуючого №49 від 01.02.2013; АДРЕСА_2); ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруч Стоун» (код ЄДРПОУ: 38335496, 11114. Житомирська область, Овруцький район, смт. Першотравневе. вул. Кварцитників, 1-А) на користь арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво арбітражного керуючого №49 від 01.02.2013; АДРЕСА_2); ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 31.10.22
Суддя Гнисюк С.Д.