іменем України
05.08.2010 року( 14.40) справа №2а-1726/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Желєзного І.В., при секретарі Янєві Ю.К.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до
ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва (54000 м. Миколаєва вул. Потоьомкінська,24)
ДПА у Миколаївській області (54009 м. Миколаїв вул. Лягіна, 6)
про
визнання не чинним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 09.11.2009 №0025852350 про застосування штрафних санкцій в сумі 3080,00грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, зазначивши про безпідставність застосування до нього фінансових санкцій.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що перевірка торгової одиниці позивача співробітниками ДПА була проведена відповідно до вимог діючого законодавства на підставі ст.ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст.ст.111, 112 Закону України «Про державну податкову службу України», а прийняте за її наслідками рішення про застосування фінансових санкцій є правомірним.
Дослідивши матеріали справи (акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №1187/14/00/23/НОМЕР_1 від 26.10.2009, довідку про взяття на облік платника податків, направлення на проведення перевірки за №2770/23-517, №2771/23-517, №2798/23-517, №2799/23-517, розрахунок заборгованості по фінансовим санкціям, декларацію про доходи за період з 01.01.2009 по 31.09.2009, книгу обліку розрахункових операцій №1403004035р, рішення про застосування штрафних санкцій №0025842350, рішення про застосування штрафних санкцій №0025852350, звіт про використання, реєстраторів розрахункових, операцій за вересень 2009 року, книгу обліку доходів і витрат суб'єктів підприємницької діяльності (ОСОБА_1) за квітень 2009 року, платіжне доручення від 04.02.2010 року (пенсійний фонд за 2-3 кв. 2009) та від 16.10.2009 року (ПДВ за вересень 2009)) та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обгрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.
Державна податкова адміністрація в Миколаївській області та державна податкова інспекція у Заводському районі м.Миколаєва є органами державної влади і, відповідно, їх діяльність має підпорядковуватись вимогам ст. 19 Конституції України та здійснюватись у відповідності з приписами ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ.
Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
При розгляді справи встановлено, що в період з 21.10.2009 по 26.10.2009 Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області здійснена планова перевірка господарської одиниці позивача «закусочної», що розташована АДРЕСА_2, з питання дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
З матеріалів справи вбачається, що перевірку з питань дотримання суб'єктом господарювання (позивачем) порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій було проведено на підставі плану проведення перевірок та направлень на перевірку за №2770/23-517, №2771/23-517, №2798/23-517, №2799/23-517.
Позивач допустив працівників ДПА Миколаївської області до проведення планової перевірки.
За результатами перевірки був складений акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №1187/14/00/23/НОМЕР_1 від 26.10.2009, відповідно до якого посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг харчування та послуг» від 06.07.1995 за №265/95-ВР та Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, зокрема:
встановлено непроведения через РРО розрахункових операцій з продажу товарів при розрахунках через POS-термінали ЗАТ КБ „Приватбанк" та ВАТ "Райфайзен Банк „Аваль" на загальну суму 76804 грн. 28 коп. та невидача відповідних розрахункових документів на повну суму покупок;
незабезпечення щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків за 22.05.2008, 23.05.2009 і 25.09.2009;
незабезпечено зберігання фіскального звітного чеку №00048 в КОРО №1403004035р від 09.04.2009;
незабезпечено зберігання ставосьмидесяти контрольних стрічок протягом встановленого терміну;
встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 616грн. (Z- звіт №151 від 24.09.2009) у КОРО №1403004035р від 09.04.2009.
На підставі Акта перевірки відповідачем - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва 09.11.2009 було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій на суму 3080,00грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637.
Правовідносини, що є предметом судового дослідження врегульовані Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» N436/95 від 12.06.1995, Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637.
Так, Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми; (абзац третій частини першої статті 1 в редакції Указу Президента N802/200 від 07.09.2001).
Згідно п.1.2 Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637 під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до 2.6. Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно приписів п.7.16, 7.19 Положення №637 під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.
Саме та обставина, що перевіряючими під час перевірки було встановлено точну суму та дату надходжень готівкових коштів суб'єкту господраювання 24.09.2009 без проведення інвентаризації, перевірки інших документів, а лише на підставі книги обліку розрахункових операцій, є підтвердженням того факту, що ці кошти вже були оприбутковані та не приховувалися позивачем від оподаткування.
Таким чином, при розгляді справи встановлено, що позивач 24.09.2009 оприбуткував через реєстратор розрахункових операцій виручку у сумі 616грн. (Z- звіт №151 від 24.09.2009) у КОРО №1403004035р від 09.04.2009. Цей факт підтверджується даними з контрольної стрічки (Z-звіт №151 від 24.09.2009), звітом про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, податковою декларацією з податку на додану вартість, книгою обліку доходів і витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які займаються торговельною діяльністю та знайшов відображення в Акті перевірки. Податкові зобов'язання за 24.09.2009 були включені позивачем в щомісячний та квартальний звіти.
Затримка на два дні у реєстрації фіскального звітного чеку (Z-звіт №151 від 24.09.2009) є самостійним складом правопорушення і не може бути підставою для застосування юридичної відповідальності при фактичному обліку готівки на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат. книзі обліку розрахункових операцій.
Крім того, обгрунтовуючи висновки Акта перевірки та оспорюваного рішення відповідач посилається на п.2.6 Положення про ведення касових операцій, в якому зазначено, що «у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РО - даних РК. При цьому, у вказаній нормі немає жодного посилання на касу підприємства. Таким чином, це дає підстави розрізняти два поняття: оприбуткування готівки у касі підприємства та оприбуткування готівки із застосуванням РРО, що узгоджується з визначенням поняття оприбуткування готівки в п.1.2 Положення про ведення касових операцій, де зазначено, що оприбуткуванням готівки є проведення обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій). Отже, не можна за невикористання КОРО під час оприбуткування готівки із застосуванням РРО застосовувати штрафну санкцію, встановлену за зовсім інше правопорушення - неоприбуткування готівки у касі.
Таким чином, позивач виконав обов'язок по оприбуткуванню готівки, тому не порушив норму Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, в зв'язку з чим застосування штрафних санкцій згідно з Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є незаконним.
До того ж, в ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»зазначено, що фінансові санкції встановлені цим Указом застосовуються у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, яким встановляється відповідальність за порушення вимог цього Закону, в тому числі і за невикористання книги обліку розрахункових операцій. Національний банк не уповноважений встановлювати правові норми у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, за виключенням застосування РРО при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти (ст.7 Закону № 265/95). Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону №265/95 чинні закони та інші правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Обов'язковість щоденного запису в КОРО встановлена п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614. Зазначений Порядок розроблено на виконання Закону №265/95. За невикористання КОРО спеціальна санкція встановлена у п. 3 ст.17 Закону України №265/95 - «двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну».
Під час перевірки працівниками податкової служби зафіксовано факт несвоєчасного роздрукування звітного чеку реєстраторів розрахункових операцій - Z- звіт №151 від 24.09.2009 на суму 616,00грн..
Зазначений факт відповідач розцінив як несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 616,00грн..
За цим фактом, на підставі п.1 Указу Президента України від 12.06.95 №436/95, 09.02.09 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Обов'язок підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій та обов'язок мати книгу ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО, та щоденного виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, передбачений п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000.
При цьому, недодержання позивачем вимог щодо щоденного виконання записів про рух готівки та суми розрахунків не є підставою для висновку щодо неоприбуткування готівки у касі підприємства.
Таким чином, застосування Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до порушення, що стосується сфери застосування РРО, в даному конкретному випадку суперечить чинному законодавству.
Позивачем надано суду належні докази того, що облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень 24.09.2009 позивачем було здійснено, а саме вклеєний у КОРО Z- звіт №151 від 24.09.2009, що відповідачем не оспорюється.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
Та обставина, що працівники податкової служби змогли під час перевірки встановити точну суму та дату надходження готівкових коштів за 24.09.2009 (616.грн.) без проведення інвентаризації, перевірки інших документів, а лише на підставі книги обліку розрахункових операцій, є підтвердженням того факту, що ці кошти вже були оприбутковані та не приховувалися позивачем від оподаткування. Оприбуткування готівки підтверджено Z- звіт №151 фіскальної пам'яті від 24.09.2009.
Отже, рішення про застосування штрафних санкцій в контексті ст.2 КАС України прийнято ДПІ необгрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
В той же час, доводи позивача в частинні протиправності проведення контролюючим органом (ДПА) перевірки є безпідставними.
Так, приписами ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно положень ст. 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ, яка визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Ненадання зазначених документів платнику податку або надання їх з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Тобто, якщо суб'єкт господарювання вважає перевірку незаконною, він має можливість використати своє право не допустити працівників ДПА у Миколаївській області до перевірки.
Частиною 1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Частина 4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР передбачає, що планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку передбаченому законодавством України.
Судження позивача про протиправність дій податкової служби та посадових осіб органів державної податкової служби щодо проведення перевірки суб'єкта господарювання суд вважає безпідставними, оскільки Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 № 265/95-ВР, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19.12.95 №481/95-ВР, Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 p. № 98/96-ВР є спеціальними, а тому інші акти законодавства, у тому числі й Закон України «Про державну податкову службу в України»від 04.12.1990 за №509-ХІІ, до правовідносин , що є предметом судового дослідження, застосовуються тільки в тій частині, що не врегульована та не суперечить спеціальним Законам, які є пріоритетними у регулюванні вказаних правовідношень.
Віднесення до планових перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 за №265/95-ВР не означає необхідність застосування до цих перевірок підстав, викладених в ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ, оскільки ця стаття регламентує проведення планових перевірок направлених на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів і не стосується перевірок, які проводяться на виконання вимог Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 за №265/95-ВР.
В випадку, що є предметом судового дослідження, податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахункових операцій, вимого з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів та ліцензій.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 за №265/95-ВР не встановлено періодичність проведення перевірок. При цьому, у межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 за №265/95-ВР органи Державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами- графіками.
З огляду на викладене, суд робить висновок про наявність у податкових органів права на проведення оспорюваної позивачем перевірки з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Аналізуючи дії суб'єкта владних повноважень в контексті приписів ст.2 ч.2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що дії посадових осіб державної податкової служби пов'язані з проведенням перевірки суб'єкта господарювання в даному конкретному випадку вчиненні на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, що є підставою для відмові в позові в частині визнання протиправними дій посадових осіб державної податкової служби стосовно проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України суд, -
Позов задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 09.11.2009 року №0025852350 про застосування щодо приватного підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3080 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку визначеному ст.186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний