пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 жовтня 2022 року Справа № 903/426/16
за заявою Публічне акціонерне товариство "Ковельмолоко"
про банкрутство
Суддя Кравчук А. М.
Секретар судового засідання Гофман А.Ю.
Представники:
від кредиторів: н/з
ліквідатор: н/з
встановлено: ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.07.2016 на підставі п. 5 ст. 11 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Ковельмолоко", введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 04.11.2016, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Куца Ігора Ярославовича, якого зобов'язано зокрема, в строк до 22.08.2016 подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, реєстр вимог кредиторів.
09.10.2019 судом винесено постанову про визнання ПАТ "Ковельмолоко" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури строком на 12 місяців, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Босака О. Є.
Ухвалою суду від 24.02.2021, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021, надано згоду на продаж заставного майна банкрута на відповідних умовах.
Ухвалою суду від 27.04.2022, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022, у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" від 04.10.2021 про зміну черговості вимог кредиторів, зокрема вимог АТ "Укрексімбанк" в сумі 683 042 399 грн. 10 коп. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення, у зв'язку з тим, що вартості реалізованого предмета іпотеки/застави не вистачило на погашення всієї заборгованості, яка виникла у зв'язку з порушенням основного зобов'язання, відмовлено.
Ухвалою суду від 11.05.2022 клопотання ліквідатора Приватного акціонерного товариства “Ковельмолоко” від 16.03.2022 про надання згоди на продаж заставного майна банкрута задоволено, надано згоду на продаж заставного майна банкрута на відповідних умовах.
05.09.2022 на адресу суду від арбітражного керуючого Босака О.Є. надійшли звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди.
Ухвалою суду від 06.09.2022 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.09.2022 о 12 год. 00 хв.
На адресу суду від ліквідатора Босака О.Є. надійшли клопотанням від 27.09.2022 про уточнення звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, розгляд справи без його участі.
Суд протокольною ухвалою від 28.09.2022 розгляд справи відклав на 26.10.2022 о 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 26.10.2022 звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко» затверджено.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78,79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997 №1-зп/1997).
Принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999 №1-рп/1999).
Суть положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, на яке посилався Вищий арбітражний суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття чинності <...>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <...> (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол" щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (справа про оспорювання актів у господарському суді) від 02.07.2002 №13-рп/2002).
У клопотанні від 02.09.2022, з врахуванням уточнень від 27.09.2022, ліквідатор Босак О.Є. просить затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора боржника в сумі 476 617 грн. 23 коп., додаткової грошової винагороди в сумі 1 822 903 грн. 00 коп. з розрахунку 3% від суми погашених кредиторських вимог.
Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Європейський суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 року за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові та практичні умови для втілення їх у життя.
Згідно частин першої та другої статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Згідно ч. 3 ст. 30 КУзПБ додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі, зокрема 3 відсотки суми погашених вимог кредиторів. Право вимоги додаткової грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів.
Постановою суду від 09.10.2019 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Босака О.Є.
На засіданні комітету кредиторів 30.08.2022 вирішено схвалити звіт арбітражного керуючого Босака О.Є. про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора боржника.
Враховуючи вищевикладене, встановлення комітетом кредиторів оплати послуг ліквідатора в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень, те, що Господарським судом Волинської області розмір основної грошової винагороди арбітражному керуючому Босаку О.Є. не встановлювався, норми Кодексу України з процедур банкрутства які визначають право ліквідатора на оплату послуг, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про встановлення арбітражному керуючому Босаку О.Є. основної грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора ПАТ «Ковельмолоко» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.
При визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/132/13-г від 04.10.2018.
Покладення на арбітражного керуючого - ліквідатора ухвалою суду відповідних повноважень та обов'язків у справі про банкрутство вимагає від нього їх сумлінного та розумного здійснення та виконання, за умови доведення чого у арбітражного керуючого виникає право вимагати виплати винагороди арбітражного керуючого та, навпаки, відсутність чого виключає підстави для вимог щодо виплати цієї винагороди.
При цьому суд виходить зі змісту покладених на ліквідатора з моменту призначення повноважень та обов'язків та, відповідно, виняткової ролі ліквідатора у справі про банкрутство, від дій та ефективності роботи якого на стадії ліквідаційної процедури залежать результати здійсненої у справі ліквідаційної процедури, зокрема у вигляді повноти формування та наповнення ліквідаційної маси, ефективності розпорядження (реалізації) майном боржника, так як наслідок у вигляді розміру задоволених вимог кредиторів, тривалості процедури ліквідації (банкрутства) боржника, а відповідно і наслідків цієї процедури - можливості банкрута максимально розрахуватись по зобов'язаннях перед кредиторами та відновити свою платоспроможність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №б24/63/00 від 29.10.2019.
Звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ПАТ «Ковельмолоко» затверджений ухвалою суду від 26.10.2022.
З врахуванням викладеного, того, що норми Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора про нарахування грошової винагороди в сумі 476 617 грн. 23 коп. та додаткової грошової винагороди в сумі 1 822 903 грн. 00 коп. з розрахунку 3% від суми погашених кредиторських вимог.
Судом встановлено, що основна грошова винагорода ліквідатора в сумі 476 617 грн. 23 коп. за період з 09.10.2019 по 31.08.2022 оплачена ліквідатору.
Затверджуючи звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, судом враховується належне виконання арбітражним керуючим Босаком О.Є. обов'язків, покладених на нього Кодексом з процедур банкрутства.
Заперечення кредиторів на адресу суду не надходили.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Встановити арбітражному керуючому Босаку Олегу Євгеновичу основну грошову винагороду за виконання обов'язків ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.
2. Клопотання арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича про затвердження звіту про нарахування та виплату основної та додаткової грошової винагороди задовольнити.
3. Затвердити оплату послуг арбітражному керуючому Босаку Олегу Євгеновичу в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов'язків ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко» за період з 09.10.2019 по 31.08.2022 в сумі 476 617 грн. 23 коп. основної грошової винагороди, 1 822 903 грн. 00 коп. додаткової грошової винагороди з розрахунку 3% від суми погашених кредиторських вимог.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 31.10.2022
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук