27.10.2022 року м.Дніпро
Справа № Б26/161-09 (904/8980/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),
суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.,
секретар судового засідання: Михайлова К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 (прийняте суддею Камша Н.М., повне судове рішення складено 12.08.2022) у справі № Б26/161-09 (904/8980/21)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування"
до відповідача-1: Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради
відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" Криворізької міської ради
про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Арбітражний керуючий ліквідатор Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" Вернигора В.П. звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою (позовною заявою) до Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг (далі - відповідач-1), Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг (далі - відповідач -2) , в якій заявник просив:
- стягнути солідарно з відповідача-1 - Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради та відповідача-2 -Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" Криворізької міської ради отримані заявником збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 730 848,00 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 в цій справі, в задоволенні позову - відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що суд критично оцінює ствердження та докази, подані позивачем, оскільки завданням ліквідатора є не пошук орендарів, а якнайшвидший продаж майна банкрута, зважаючи, зокрема, на обмеженість строку ліквідаційної процедури та зменшення витрат на проведення ліквідаційної процедури, у тому числі і на оплату грошової винагороди ліквідатору.
Також ліквідатор не надсилав на адресу відповідачів письмову пропозицію щодо укладення договору оренди, не направляв на їх адресу проекту договору оренди, рахунків за оренду приміщення.
Вимагаючи солідарного стягнення з відповідачів упущеної вигоди, ліквідатор не надав письмових доказів щодо направлення відповідачу-2, на балансовому обліку якого перебуває будівля поліклініки, вимоги звільнити приміщення, не направляв Акту приймання-передачі основних засобів, на підставі якого відповідач-2 міг передати приміщення позивачу (за погодженням з відповідачем-1).
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача саме упущеної вигоди зважаючи на те, що неукладення договору оренди щодо будівлі поліклініки, неповернення майна на виконання судового рішення не призвели до зменшення майна позивача. Позивач не спростував ту обставину, що відповідачі належним чином утримували будівлю поліклініки, сплачували комунальні платежі та здійснювали поточний ремонт будівлі навіть протягом того часу, коли позивач знову став її власником.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого машинобудування" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 у справі № Б26/161-09 (904/8980/21), в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь заявника Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 916 296, 00 грн, судові витрати за розгляд у першій інстанції в сумі 28 744, 44 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що використання нерухомого майна, належного позивачеві, іншою сторонньою особою, створює об'єктивні перешкоди в його продажі в порядку проведення ліквідаційної процедури, оскільки будь-який з потенційних покупців вказаного нерухомого майна має розраховувати на відсутність будь яких обмежень, як власника придбаного майна, зокрема права безперешкодно володіти, користуватися, та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, як то передбачено статтею 319 ЦК України. Вказані обставини спростовують висновки суду щодо відсутності перешкод для ліквідатора у продажі нерухомого майна. Відповідно є безпідставними висновки суду про те, що ліквідатор не вживав заходів з повторного продажу майна банкрута.
Апелянт вважає, що не ґрунтуються на законі висновки суду стосовно того, що ТОВ "Санторин" та ТОВ "Макрокурсор", як потенційні орендарі нерухомого майна мають спеціалізувались на наданні медичних послуг населенню і будівля поліклініки може використовуватись для інших комерційних цілей, адже можливість використання будь якого нерухомого майна, не позв'язується а ні з його назвою (поліклініка), а ні зі спеціалізацією діяльності попереднього користувача цього майна, оскільки такі вимоги та обмеження до набувача права власності на нерухоме майно чинним законодавством, зокрема нормами ЦК України, Кодексу України з процедур банкрутства, не передбачені. Отже, будівля поліклініки, може використовуватися її новим власником на власний розсуд за напрямком його діяльності з урахуванням вимог містобудівних, протипожежних санітарних та інших вимог.
Відповідно не гуртуються на законі висновки суду щодо необхідності вивчення ліквідатором ринку надання медичних послуг і встановлення осіб, які б бажали орендувати таке спеціалізоване приміщення, оскільки у даному випадку в оренду передається нерухоме майно без спеціалізованого обладнання, яке лише номінально носить назву “поліклініка”, визначене за напрямком діяльності, яка раніше проводилась у цієї будівлі, тому таке нерухоме майно може використовуватись новим орендарем на власний розсуд за напрямком його діяльності без урахування вказаних вище обмежень.
Також скаржник вважає безпідставними такі висновки суду, як підстави відмови у позові, про те, що ліквідатор не надсилав на адресу відповідачів письмову пропозицію щодо укладення договору оренди та не направляв на їх адресу проекту договору оренди, рахунків за оренду приміщення, оскільки згідно до чинного рішення суду відповідачі були зобов'язані повернути нерухоме майно її власнику, тобто предметом спору було саме витребування майна з чужого незаконного володіння, а не укладення договору оренди з добросовісним набувачем. Отже обов'язок ліквідатора вчиняти будь які дії, спрямовані на укладення договору оренди нерухомого майна, яка має бути повернуто його власнику, не передбачений а ні рішенням суду, а ні Кодексом України з процедур банкрутства.
За доводами скаржника, обов'язок територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради повернути нерухоме майно її власнику згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 спростовує висновки суду про необхідність направлення ліквідатором вимоги щодо звільнення приміщення а також акту приймання-передачі основних засобів, на підставі якого балансоутримувач міг передати приміщення позивачу.
Згідно відповіді на відзив Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" ліквідатор вказує, що процедура реалізації майна банкрута вимагає від арбітражного керуючого забезпечення переходу права власності боржника до покупця, у тому числі, як власника на вільне використання та розпорядження придбаним майном. Проте, такі гарантії реалізації законних прав та інтересів покупця не можуть бути забезпечені арбітражним керуючим зважаючи на те, що об'єкт нерухомого майна незважаючи на вимогу про звільнення продовжує використовуватись сторонньою особою, у даному випадку Центром первинної медико-санітарної допомоги № 6.
Доводи відповіді на відзив Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради збігаються із доводами, викладеними у відповіді на відзив Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6".
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради згідно поданого відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Зважаючи на аргументи апеляційної скарги, відповідач-1 звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство № Б26/161-09 щодо боржника з 21.03.201 перебуває на стадії ліквідації, у зв'язку з чим завданням ліквідатора є акумуляція активів банкрута та їх продаж з метою задоволення вимог кредиторів.
Після визнання у судовому порядку первісного договору купівлі-продажу майна недійсним, витребування майна 24.04.2020 за банкрутом зареєстровано право власності на будівлю поліклініки, та з цієї дати ліквідатор мав вживати заходи з повторного продажу майна банкрута. Проте, доказів того, що будівля була виставлена на продаж ліквідатором не подано.
На думку відповідача-1, твердження апелянта про те, що перебування у приміщенні відповідача-2 унеможливлює проведення торгів не відповідає дійсності, оскільки будівля поліклініки зареєстрована на праві власності за банкрутом.
Відповідач-1 зазначає, що ліквідатор не надсилав на адресу відповідачів письмову пропозицію щодо укладені я договору оренди, не направляв на їх адресу проекту договору оренди, рахунків за оренду приміщення.
Вимагаючи солідарного стягнення з відповідачів упущеної вигоди, ліквідатор не надав письмових доказів щодо направлення відповідачу-2 вимоги про звільнення приміщення, не направив акту приймання-передачі основних засобів, на підставі якого відповідач-2 міг передати приміщення позивачу.
Крім того, позивачем не було надано належних доказів того, що неукладення договору оренди щодо будівлі поліклініки, неповернення майна на виконання судового рішення призвели до зменшення майна позивача. Більше того, відповідач-1 звертає увагу, що відповідачі належним чином утримували будівлю поліклініки, сплачували комунальні платежі та здійснювали поточний ремонт будівлі навіть протягом того часу, коли позивач знову став її власником.
Окремо відповідач-1 зазначає, що будівля поліклініки є соціально значимим об'єктом.
Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" Криворізької міської ради згідно подано відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Доводи відзиву збігаються із доводами, які зазначені у відзиві Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 у справі № Б26/161-09 (904/8980/21) залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Згідно розпорядження керівника Центрального апеляційного господарського суду № 1747/22 від 27.09.2022 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № Б26/161-09 (904/8980/21), у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О. (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 для розгляду справи № Б26/161-09 (904/8980/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого суддів Коваль Л.А., судді: Мороза В.Ф. та Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 у справі № Б26/161-09 (904/8980/21); розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.10.2022 о 14:00 год.
Згідно розпорядження керівника Центрального апеляційного господарського суду № 1924/22 від 26.10.2022 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № Б26/161-09 (904/8980/21), у зв'язку усунення обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Кузнецова В.О.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.10.2022 для розгляду справи № Б26/161-09 (904/8980/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів: Кузнецова В.О. та Мороза В.Ф.
У судовому засіданні 27.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
Відносно позивача - Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" 12.06.2009 відкрито провадження у справі про банкрутство №Б26/161-09, на даний час провадження у справі перебуває на стадії ліквідації.
Приміщення поліклініки, що розташоване у м. Кривому Розі по вул. Халтуріна, 3б приватизоване ВАТ "Криворізький завод гірничого машинобудування" у встановленому законом порядку та включено до ліквідаційної маси банкрута. Законність приватизації перевірялась господарським судом при розгляді даної справи про банкрутство (ухвала від 19.07.2019) та в окремому позовному провадженні ( справа № 904/3870/21).
12.12.2014 ліквідатором банкрута та ТОВ "Лісова Корона" укладено договір купівлі-продажу будівлі поліклініки по вул. Халтуріна, 3б за 678 тис. грн.
06.08.2015 між ТОВ "Лісова Корона" та Управлінням охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради укладено договір купівлі-продажу цієї ж поліклініки за 1 792 000грн.
09.09.2015 Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради видано наказ № 127-ум "Про надання згоди на передачу об'єкту нерухомості від Управління охорони здоров'я виконкому міської ради на балансовий облік комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" Криворізької міської ради.
17.09.2015 підписано Акт приймання-передачі основних засобів, яким підтверджується факт прийняття (передачі) в експлуатацію від Управління охорони здоров'я будівлі поліклініки площею 1556,22 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Халтуріна, 3б, відповідачу-2.
У січні 2017 ліквідатор банкрута-арбітражний керуючий Вернигора В.П. звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі поліклініки від 12.12.2014, укладеного між банкрутом та ТОВ "Лісова Корона", витребування у територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради будівлі поліклініки та передачі її у власність ВАТ "Криворіжгірмаш".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2018 вимога ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.12.2014 - задоволена.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 заяву ліквідатора банкрута задоволено і в частині витребування майна у Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради, майно витребувано у власність ВАТ "Криворіжгірмаш".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 скасовано, відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора про витребування майна.
12.02.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2019 по даній справ, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 залишив без змін.
09.04.2020 Криворізька міська рада звернулася до ліквідатора банкрута з пропозицією щодо передачі будівлі поліклініки до комунальної власності міста.
22.05.2020 ліквідатор повідомив міського голову м. Кривого Рогу про те, що цей об'єкт буде виставлено на продаж як об'єкт ліквідаційної маси, а отримані від його продажу кошти - спрямовані на задоволення вимог кредиторів. При цьому ліквідатор зазначив, що Територіальна громада м. Кривого Рогу може прийняти участь у прилюдних торгах і придбати будівлю поліклініки у власність.
Крім того, у листі ліквідатора банкрута від 22.05.2020 останній просив міського голову дати доручення відповідним службам щодо термінового укладання між ВАТ "Криворіжгірмаш" та відповідачем-2 договору оренди поліклініки. Ліквідатор окремо зазначив у листі, що величина орендної плати має бути не нижчою за 20 відсотків на рік від вартості орендованого майна (вартість оренди приміщень, які надавались управлінням комунальної власності в 2019 році приватним медичним закладам), що складає 358 400 грн. на рік та просив забезпечити щомісячне внесення орендної плати за користування майном починаючи з 24.04.2020 (дати державної реєстрації права власності на поліклініку за банкрутом) в сумі 29 866,67 грн. щомісяця.
21.05.2020 ліквідатор повідомив керівника відповідача-2 про необхідність термінового укладання договору оренди поліклініки та перерахування на рахунок банкрута орендної плати у сумі 29866,67 грн щомісяця, починаючи з 24.04.2020.
Ліквідатор стверджував, що до нього надходили пропозиції щодо передачі будівлі поліклініки в оренду. Так, 12.07.2019 він отримав від ТОВ "Санторин" пропозицію щодо укладення договору оренди будівлі поліклініки з щорічною орендною платою 900 тис. грн. за рік та 15.07.2019 отримав пропозицію щодо оформлення такого ж договору від ТОВ "Макрокурсор" з щорічною орендною платою 972 тис. грн. Як зазначив ліквідатор, через незвільнення будівлі поліклініки відповідачами, договір оренди не було укладено у 2019 році.
У зв'язку з наведеним ліквідатор Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" арбітражний керуючий Вернигора В.П. звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою (позовною заявою) до Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг (далі - відповідач-1), Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг (далі - відповідач -2) , в якій заявник просив:
- стягнути солідарно з відповідача-1 - Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради та відповідача-2 -Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" Криворізької міської ради отримані заявником збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 730 848,00 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, ліквідатор посилався на норми ст.ст. 22, 1166, 1173, 1174, 1212 Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Визначення поняття збитків наводиться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
При цьому збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, застосування якої можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14).
Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України (яка визначена як одна із підстав позовних вимог) відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
За змістом положень глави 82 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України.
В частині другій статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
Боржник в свою чергу має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 ЦК України).
За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Оскільки відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18)).
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Водночас за змістом частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб'єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб'єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб'єкта господарювання (висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).
Позивач вважає, що у зв'язку з неукладенням договору оренди майна поліклініки, йому завдано шкоди у вигляді упущеної вигоди.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач-1 мав виконати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 та повернути майно - будівлю поліклініки позивачу.
Відповідачі, як фактичні користувачі майна - приміщення поліклініки, що без достатніх правових підстав за рахунок власника зберегли у себе кошти, які мали сплатити за оренду будівлі, зобов'язані повернути ці кошти власнику будівлі на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, розраховуючи суму, яку позивач просив стягнути з відповідачів (а.с.20, т.2), він виходив з ринкової вартості оренди нежитлової будівлі поліклініки станом на квітень 2021 року, яка визначена у Висновку експерта з питань оціночно-будівельної експертизи № 30-21 (а.с. 4-23, т.1). Місячна орендна плата ним зазначена в сумі 61 816 грн за 31 місяць (з 11.07.2019 по 11.02.2022), всього - 1 916 296 грн.
Проте, у Висновку відсутні дані про вартість оренди у 2019 та 2020 роках, тому цей висновок не може прийматися до уваги для розрахунку заборгованості за ці роки.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що були особи, які виявили намір орендувати вказане приміщення саме за суму, вказану у Висновку експерта.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному Висновку експерт виходив з аналізу вартості оренди щодо об'єктів, які пропонуються для розміщення в них торгівельних підприємств, банків складів, офісів, побутових підприємств, у Висновку не враховано специфіку діяльності відповідача-2 - надання медичних послуг жителям територіальної громади некомерційним підприємством, що є соціально важливим питанням для територіальної громади м. Кривого Рогу, оскільки призначенням цього об'єкту соціальної інфраструктури є забезпечення надання медичних послуг значній кількості членів територіальної громади м. Кривого Рогу.
З огляду на це, колегія суддів, керуючись статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, вважає цей Висновок експерта з питань оціночно-будівельної експертизи невірогідним під час розгляду даного спору.
Також із матеріалів справи вбачається, що у листі від 21.05.2020 (а.с. 32, т.1) ліквідатор пропонував сплачувати відповідачу-2 щорічну орендну плату в розмірі 20 відсотків від вартості майна, яка становить1 792 000 грн, з огляду на те, що грошова оцінка майна станом на 21.05.2020 не проводилась, а вартість майна у сумі 1 792 000 грн зазначена виходячи з вартості цього майна, проданого за договором від 06.08.2015, при цьому місячна орендна плата мала становити 29 866,67 грн (що не спростовано позивачем).
Разом з тим, ліквідатор не подав до справи доказів того, чому саме така величина - 20% запропонована ним для сплати.
Контррозрахунку стягуваної суми відповідачами не подано.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ліквідатор не надсилав на адресу відповідачів письмову пропозицію щодо укладення договору оренди, не направляв на їх адресу проекту договору оренди, рахунків за оренду приміщення.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (у даному випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що жоден із поданих розрахунків стягуваної суми не може бути прийнято судом, а з поданих позивачем доказів неможливо здійснити розрахунок судом самостійно.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ліквідатор наголошував, що відразу після прийняття Господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 11.07.2019 про витребування майна на користь позивача, до нього звернулись дві особи - ТОВ "Санторин" та ТОВ "Макрокурсор" (кредитори банкрута) з пропозиціями укласти договори оренди будівлі поліклініки із щомісячною орендною платою 75 000 грн. та 81 000 грн. відповідно (а.с. 9,10, т.1).
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що завданням ліквідатора є не пошук орендарів, а якнайшвидший продаж майна банкрута, зважаючи, зокрема, на обмеженість строку ліквідаційної процедури та зменшення витрат на проведення ліквідаційної процедури, у тому числі і на оплату грошової винагороди ліквідатору.
При цьому, пропозиція ТОВ "Санторин" про укладення договору оренди, датована 12.07.2019, із зазначенням про наявність на сайті Судової влади України тексту ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі №Б26/161-09 не може бути прийнята в якості достовірного доказу, оскільки дана ухвала підписана колегією суддів - 16.07.2019.
Більше того, ліквідатором не подано доказів того, що ТОВ "Санторин" та ТОВ "Макрокурсор" спеціалізувались на наданні медичних послуг населенню і будівля поліклініки могла використовуватись для інших комерційних цілей.
Як зазначено в договорі від 27.08.2019 оренди будівлі, яка знаходиться за адресою: 50004, м. Кривий Ріг, вул. Халтуріна, буд. 3-б (а.с. 225, т. 1), укладеного між ліквідатором ВАТ "Криворіжгірмаш" та ТОВ "Макрокурсор" ліквідатор мав намір передати будівлю поліклініки для облаштування офісу, торговельних площ та місць приймання громадян, що свідчить про можливу зміну цільового призначення цього об'єкту соціальної інфраструктури, який забезпечує надання медичних послуг значній кількості членів територіальної громади м. Кривого Рогу.
Судом також прийнято до уваги, що провадження у справі про банкрутство №Б26/161-09 щодо Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" з 21.03.2013 перебуває на стадії ліквідації. Завданням ліквідатора є акумуляція активів банкрута та їх продаж з метою задоволення вимог кредиторів. Статтею 59 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність боржника завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.
Після визнання у судовому порядку первісного договору купівлі-продажу майна недійсним та витребування майна, 24.04.2020 за банкрутом зареєстровано право власності на будівлю поліклініки, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18-19, т.2).
З цієї дати ліквідатор мав вживати заходи з повторного продажу майна банкрута. Доказів того, що будівля була виставлена на продаж ліквідатор не подав і стверджував, що перебування у приміщенні відповідача-2 унеможливлює проведення торгів.
Такі доводи відхиляються судом, оскільки право власності на майно зареєстроване за банкрутом і перешкоди у його продажу - відсутні.
Встановлене вище, спростовує доводи апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 у справі № Б26/161-09 (904/8980/21) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 у справі № Б26/161-09 (904/8980/21) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2022.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя В.Ф. Мороз