ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"31" жовтня 2022 р. Справа № 906/1224/21
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Коломис В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (вх. №3242/22 від 11.10.2022) на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 серпня 2022 року (повний текст складено 12.09.2022) у справі №906/1224/21 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи" "Житомиргаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу"
про стягнення 82 638,14 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"
про скасування рішення комісії з розгляду актів
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.08.2022 у справі №906/1224/21 первісний позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" 82 638,14 грн вартості необлікованого об'єму природного газу та 2 270,00грн витрат по сплаті судового збору. Зустрічний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та розглянути позов по суті спору. Крім того, просить звільнити споживача від сплати судового збору відповідно до ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з наступних підстав.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно п.6 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 6 810,00 грн (2270,00*150% (первісний позов) + 2270,00*150% (зустрічний позов)).
Разом з тим, до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом розмірі та порядку.
При цьому, апелянт безпосередньо в апеляційній скарзі просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Колегія суддів зауважує, що пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України "Про судовий збір". При цьому, передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої вказаної статті.
Водночас частина третя статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Однак, дія зазначеної норми не поширюється на скаржника, адже у Законі України "Про захист прав споживачів" термін "споживач" визначається як "фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника" (пункт 22 статті 1 цього Закону).
Крім того, скаржником не обґрунтовано, з яких визначених Законом України "Про захист прав споживачів" підстав останній вважає себе споживачем у розумінні цього Закону і споживачем чого саме, що, в свою чергу, унеможливлює звільнення останнього від сплати судового збору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 10.08.2021 у справі №910/11298/16.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Отже, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з труднощами фінансування, відсутністю коштів на рахунку, призначених для сплати судового збору та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 не можуть вважатися підставою для звільнення/відстрочення сплати судового збору.
За таких обставин, в задоволенні заяви ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід відмовити, оскільки наведена скаржником в апеляційній скарзі підстава для звільнення від сплати судового збору не кореспондується із зазначеним вище переліком підстав, визначених в ст.ст. 5, 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.
Статтею 259 ГПК України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, заявником до апеляційної скарги, як доказ направлення копії даної скарги і доданих до неї документів позивачу за первісним позовом, надано фіскальний чек від 01.10.2022, однак опис вкладення апеляційному суду не надано.
Так, пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, зазначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Отже, належними доказами відправлення стороні кореспонденції вважаються фіскальний чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкту поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, а також опис вкладення у цінний лист, яким підтверджується перелік документів, що були відправлені.
Оскільки скаржником на підтвердження направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу за первісним позовом додано фіскальний чек, а лист з описом вкладення у цінний лист відсутній, вказане унеможливлює ідентифікувати перелік документів, що були відправлені, що в свою чергу не може бути взято до уваги як належний та допустимий доказ надсилання копії апеляційної скарги позивачу.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі, а також зважаючи на відсутність належних доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу за первісним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.ст. 258, 259 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (вх. №3242/22 від 11.10.2022) на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 серпня 2022 року у справі №906/1224/21 - залишити без руху.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду:
- докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі
- належні докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів з описом вкладення позивачу за первісним позовом;
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя Коломис В.В.