вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" жовтня 2022 р. Справа № 910/12667/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 (повний текст складено 29.12.2021)
у справі №910/12667/21 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна"
до 1) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";
2) Антимонопольного комітету України
про визнання частково недійсним договору та визнання неправомірною бездіяльності
при секретарі судового засідання: Руденко Н.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Воробйова І.В. - адвокат (посвідчення №3770/10 від 23.10.2008),
від відповідача-1: Гарматін К.В. - представник (за витягом),
від відповідача-2: не з'явились,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна" задоволено частково. Визнано недійсними пункти 2.2, 2.3, 2.4, абзац 2 пункту 3.8, пункти 3.10, 6.7, 6.8 договору №65-150-SD-20-00194 від 22.12.2020, який укладено між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна". У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна" 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням в частині задоволених позовних вимог, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, просить судове рішення скасувати у цій частині, в іншій залишити без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12667/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/12667/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
09.02.2022 матеріали справи №910/12667/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/12667/21. Розгляд справи №910/12667/21 призначено на 14.03.2022.
Судове засідання 14.03.2022 не відбулось у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 відкладено судове засідання на 27.06.2022.
27.06.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна" надійшли пояснення.
Судове засідання 27.06.2022 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. на лікарняному з 27.06.2022 та у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці з 27.06.2022 по 29.06.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 призначено судове засідання на 10.08.2022.
10.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Трейдінг Україна" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 відкладено розгляд справи №910/12667/21 на 21.09.2022.
Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 оголошено перерву у судовому засіданні на 19.10.2022.
14.10.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 оголошено перерву на 26.10.2022.
Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, переглянувши рішення місцевого господарського суду на предмет дотримання ним норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ле Трейдінг Україна» (надалі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі відповідач 1) та до Антимонопольного комітету України (надалі відповідач 2) з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 06.09.2021, відповідно до якої, позивач просив визнати недійсними пункти 2.2., 2.3., 2.4, абз. 2 п. 3.8., пункти 3.10, 6.7, 6.8 договору №65-150- SD-20-00194 від 22.12.2020, укладеного між позивачем та відповідачем 1, а також визнати неправомірною бездіяльність відповідача 2 в частині порушення законодавства відповідачем 1 при проведенні аукціону №ЕР-211220-15 з продажу електричної енергії.
Заявлений позивачем позов обґрунтований тим, що п.п. 2.2., 2.3., абз 2 п. 3.8., п. 3.10, п. 6.7., 6.8. договору обмежують право позивача на розпорядження ним придбаною у відповідача 1 на електронних торгах електричною енергією та встановлюють подальші дії позивача, що є втручанням в господарську діяльність останнього, а також передбачають відповідальність за порушення цих пунктів. Непідписання позивачем запропонованого відповідачем 1 договору в такі короткі строки мало б наслідком неповернення йому гарантійного внеску, який становить понад 60 000 000,00 грн.
В частині оскарження неправомірної бездіяльності АМК України (відповідач 2), позивач посилається на те, що до Аукціонного комітету відповідача 1 входив представник АМК України, а тому АМК України був обізнаний про наявність оспорюваних позивачем пунктів договору, які суперечать чинному законодавству.
Колегія суддів погоджується із оскаржуваним судовим рішенням, яким позовні вимоги задоволені частково з огляду на таке.
Як вбачається із статуту відповідача 1 підприємство утворено з метою виробництва електроенергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного енергопостачання суб'єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції, забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», виробник електричної енергії - суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.
Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.11.2019 №2356, позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з перепродажу електричної енергії (трейдерської діяльності).
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», електроенергетичним підприємством є суб'єкт господарювання, який здійснює одну із таких функцій: виробництво, передачу, розподіл, постачання електричної енергії споживачу, зберігання енергії або трейдерську діяльність.
За результатами проведеного 21.12.2020 аукціону з продажу електричної енергії, переможцем яких став позивач, згідно з умовами аукціону, які передбачали укладення договору не пізніше 22.12.2020, у вказану дату між позивачем та відповідачем 1 був укладений двосторонній договір №65-150- SD-20-00194, відповідно до п.1.1. якого, цей договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та результатів електронного аукціону.
22.12.2020 сторони підписали додаток №2 до договору (у редакції, запропонованій продавцем) в якому має бути відображений напрямок та обсяг проданої/поставленої покупцем електричної енергії.
За умовами аукціону, підписання договору відбувається накладенням КЕП уповноважених осіб на договір, оприлюднений на сайті у ПДФ форматі.
Згідно з Регламентом організації та проведення електронного аукціону з продажу електричної енергії на Товарній біржі «Українська енергетична біржа» для забезпечення укладення за результатами аукціонів двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії, покупці, що мають намір взяти участь в аукціоні в порядку та у термін, визначений цим Регламентом, перераховують гарантійний внесок організатору аукціону.
Відповідно до п. 12.1. Регламенту, сума гарантійного внеску, внесена покупцем для участі в аукціоні, повертається йому протягом 3 банківських днів після виникнення підстави для її повернення, а саме: 1) відкликання покупцем заявки на участь в аукціоні до закінчення терміну її подання; 2) визнання переможцем аукціону іншого покупця; 3) визнання аукціону таким, що не відбувся.
Згідно з п. 2.2 договору обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску відповідачем 1 та відбору позивачем електричної енергії та не можуть бути перепродані позивачем на ринку "на добу наперед".
Пунктом 2.3 договору встановлено, що обсяги електричної енергії, що продаються та купуються за цим договором, можуть бути використані для власного споживання покупця або компенсації технологічних витрат або безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу, в тому числі, шляхом її продажу іншим електропостачальникам за двосторонніми договорами для безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу.
Відповідно до п. 2.4 договору у випадку продажу покупцем електричної енергії, купленої за цим договором, на ринку "на добу наперед" та/або за двосторонніми договорами не для безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу, продавець залишає за собою право призупинити відпуск електричної енергії за цим договором та стягнути суму штрафу, яка буде відповідати розміру гарантійного внеску за порушення умов цього договору.
Згідно з п. 3.8 договору покупець зобов'язався здійснювати реалізацію купленої за цим договором електричної енергії згідно з вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії", законодавства України про захист економічної конкуренції та ліцензійних умов для відповідної господарської діяльності, не допускаючи спотворення та маніпулювання цінами на ринку електричної енергії, а також здійснювати інші неправомірні погоджені дії, спрямовані на усунення/обмеження доступу до нього продавця. Покупець зобов'язався здійснювати купівлю електричної енергії за цим договором для власного споживання або компенсації технологічних витрат або безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу, в тому числі, шляхом її продажу іншим електропостачальникам за двосторонніми договорами для безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу.
Пунктом 3.10 договору визначено, що на покупця покладено обов'язок протягом 3-х робочих днів після завершення Періоду постачання надавати продавцю електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) на електрону пошту, вказану в розділі 14 договору, інформацію щодо використання електричної енергії, придбаної за цим договором, за формою, наведеною в додатку 2 до цього договору.
Згідно з п. 6.6 договору про порушення покупцем умов договору, що зумовлюють виникнення у покупця зобов'язань щодо сплати штрафу, продавець направляє покупцю повідомлення в електронному та письмовому вигляді на поштову та електронну адресу, вказані покупцем у розділі 14 договору. Дата надсилання/отримання повідомлення не впливає на строки виникнення зобов'язань, що визначені п. 6.5 договору.
Відповідно до пункту 6.7 договору у випадку незгоди покупця із сумою та/або розрахунком штрафу, що визначені продавцем у повідомленні, сторони діють у наступному порядку: покупець оплачує суму штрафу, що визначена у відповідному повідомленні, та, після цього, звертається до продавця з метою врегулювання розбіжностей щодо розрахованої продавцем суми штрафу.
У випадку ненадання або надання недостовірної інформації покупцем, відповідно до п. 3.10 цього договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі гарантійного внеску за цим договором (п. 6.8 договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 3.10 договору позивач направив відповідачу 1 лист за вих. №204 від 02.02.2021 та інформацію згідно з визначною додатком 2 до договору формою щодо використання електричної енергії, придбаної за період з 01.01.2021 до 31.01.2021.
11.03.2021 відповідач 1 направив позивачу претензію за вих. №50-07/486, в якій зазначив, що позивач порушив пункти 2.3, 2.4 та абзац 2 пункту 3.8 спірного договору, у зв'язку з чим відповідач 1 вимагає від позивача сплатити штраф у розмірі 60 802 000,00 грн.
18.03.2021 позивач направив відповідачу 1 відповідь на претензію, в якій повідомив, що не погоджується із порушенням ним зобов'язань згідно з п. 2.3 та 2.4 договору та наголосив на тому, що наведена відповідачем 1 форма надання інформації - додаток №2 до спірного договору - не містить необхідної графи про обсяг проданої/поставленої електричної енергії за двосторонніми договорами електропостачальнику для безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу, що, в свою чергу, унеможливлює надання позивачем інформації, яка б відображала дійсний обсяг та напрямок продажу.
Крім того, позивач повідомив відповідача 1, що здійснив перепродаж електричної енергії електропостачальникам за двосторонніми договорами для безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу.
13.07.2021 відповідач 1 направив позивачу лист за вих. №50-07/1468, яким просив у термін до 23.07.2021 надати документальне підтвердження продажу позивачем обсягу купленої відповідно до спірного договору електричної енергії за період з 01.01.2021 до 31.01.2021 за двосторонніми договорами кінцевому споживачу.
Відповідно до ч. 2 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії продають та купують електричну енергію на ринку електричної енергії відповідно до положень цього Закону, правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Виробники електричної енергії зобов'язані дотримуватись нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ч. 4 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з ч. 2 статті 54 Закону України «Про ринок електричної енергії» трейдери здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку електричної енергії, крім її продажу за договором постачання електричної енергії споживачу.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Договорами, які укладаються для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, в тому числі, є двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір), договір про купівлю-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед", договір про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, та багато інших.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі. Відповідний двосторонній договір має встановлювати:
1) предмет договору;
2) ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях;
3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії;
4) строки та порядок постачання електричної енергії;
5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором;
6) порядок та форму розрахунків;
7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії;
8) права, обов'язки та відповідальність сторін;
9) строк дії договору.
Отже, фактично, вказана норма передбачає істотні умови договору купівлі-продажу електричної енергії.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про ринок електричної енергії» трейдери мають право:
1) купувати та продавати електричну енергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами;
2) вільно обирати контрагента за двостороннім договором;
3) на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів;
4) доступу до інформації щодо діяльності на ринку електричної енергії у порядку та обсягах, визначених правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;
5) інші права, передбачені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умовами договорів, укладеними ними на ринку електричної енергії.
Трейдери зобов'язані:
1) дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з трейдерської діяльності та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;
2) укладати договори, обов'язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів;
3) надавати повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, зокрема імпортованої та експортованої електричної енергії, у порядку, визначеному правилами ринку;
4) нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії відповідно до правил ринку;
5) сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії;
6) надавати Регулятору інформацію, необхідну для здійснення ним функцій і повноважень, встановлених законодавством.
Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов'язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.
Даний принцип віднайшов своє відображення у положеннях Цивільного кодексу України, які врегульовують правовідносини сторін, пов'язані з укладенням правочину.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.
У цьому контексті варто зазначити, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.
У постанові від 10.10.2012 у справі №6-110цс12 Верховний Суд України виклав свою правову позицію про те, що свобода договору, передбачена статтями 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.
Отже, закріплений Цивільним кодексом України принцип свободи договору має співвідноситися із принципами справедливості, добросовісності та розумності.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов'язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.
Відповідно до ч. 12 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" дія принципів пропорційності, прозорості і недискримінації поширюється також на учасників ринку електричної енергії.
При цьому, під принципом недискримінації, розуміється те, що рішення, дії, бездіяльність як суб'єктів владних повноважень, так і учасників ринку електричної енергії не можуть призводити до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов'язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо лише така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу.
Проаналізувавши положення вказаного Закону у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що жодних обмежувальних умов для таких двосторонніх договорів, які б давали право обмежувати продавцю або визначають покупцю електричної енергії порядок/напрямок її подальшої реалізації, забороняли покупцю вільно розпоряджатися придбаною електричною енергією, зобов'язували звітувати виробнику щодо обсягу проданої електричної енергії, тощо) Закон України "Про ринок електричної енергії", не містить.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №499 затверджено Порядок проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами (далі - Порядок), який визначає механізм організації та проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами виробниками електричної енергії - державними підприємствами, частка держави у статутному капіталі яких становить 50 відсотків та більше, представництвами та філіями таких підприємств (п. 1 порядку).
Згідно з п.п. 6, 7 Порядку з метою здійснення моніторингу за проведенням аукціонів щодо дотримання учасниками аукціону та організатором аукціону регламенту аукціону, а також з метою виявлення та запобігання проявам недобросовісної конкуренції і забезпечення відповідності порядку організації та проведення аукціонів вимогам ринку електричної енергії Міненерго утворює аукціонний комітет з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на аукціонах (аукціонний комітет), до складу якого входять три представники Міненерго, два представники Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, два представники Мінекономіки, представник Антимонопольного комітету ( з правом дорадчого голосу).
Підпунктом 6 п. 8 Порядку встановлено, що Аукціонний комітет затверджує Примірну форму договорів купівлі-продажу (те ж саме закріплено у п. 2.8 Регламенту аукціону).
Як вказувалось вище, 25.06.2019 відбулося засідання Аукціонного комітету, на якому була затверджена Примірна форма договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів та погоджено Регламент організації та проведення електронного аукціону з продажу електричної енергії на Товарній біржі "Українська енергетична біржа" (наявні в матеріалах справи).
Дослідивши наявний в матеріалах справи примірний договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів, затверджений Аукціонним комітетом і який, відповідно до статті 7 Регламенту організації та проведення електронного аукціону з продажу електричної енергії на Товарній біржі «Укранська енергетична біржа», оприлюднювався в оголошенні про проведення аукціону 21.12.2020, колегія суддів встановила, що цей примірний договір не встановлює жодних обмежувальних умов, які вказують покупцю електричної енергії - трейдеру - напрямок її подальшої реалізації, забороняють вільно розпоряджатися придбаною електричною енергією, тощо.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як вбачається із п. 3.6. укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу від 22.12.2020 придбана за спірним договором електрична енергія є власністю позивача.
Зі змісту пункту 6.1.1. статуту відповідача 1 (в редакції, що діяла на момент укладення договору) останньому заборонено визначати умови господарських взаємовідносин, які суперечать законодавству.
Отже, приймаючи до уваги наведене вище, як обставини справи, так і положення наведеного вище законодавства, колегія суддів робить висновок, що чинним законодавством гарантовано позивачу право вільно, на власний розсуд, розпоряджатися своєю власністю, в той час як відповідачу 1 заборонено будь-яким чином обмежувати позивача у розпорядженні своєю власністю.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вказувалось вище, позивач є господарським товариством, яке має на меті одержання прибутку.
Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 статті 627 ЦК України, згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 цієї статті).
Статтею 217 ЦК України передбачена можливість визнання недійсними окремих частин договору.
Оспорювані позивачем п.п. 2.2., 2.3., абз 2 п. 3.8. договору (зміст яких наведений вище) встановлюють заборону позивачу розпоряджатися своєю власністю - електричною енергією, яку він придбав та власником якої він став відповідно до умов договору, оскільки фактично виключають з ринку електричної енергії такий сегмент ринку, як ринок "на добу наперед", та встановлюють обмеження позивачу використовувати придбану ним електроенергію (його власність) лише для власного споживання або компенсації технологічних витрат або безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу, в тому числі, шляхом її продажу іншим електропостачальникам за двосторонніми договорами для безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживачу, в той час як позивач здійснює трейдерську діяльність і чинне законодавство прямо забороняє йому здійснювати продаж електричної енергії кінцевому споживачу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що спірні умови договору суперечать ч. 1 статті 3, п. 9, 10, 13 ч. 2 статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії", ч. 2 статті 54, ч. 1 статті 11, ч. 1 статті 55 Закону України "Про ринок електричної енергії", статтям 13, 20 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статтям 13, 319, ч. 1 статті 321, статті 655 ЦК України, статті 5, ч. 1 статті 25, статтям 29, 30, 42 ГК України, статті 41 Конституції України, є дискримінаційними по відношенню до позивача, звужують його право щодо розпорядження своєю власністю, порушують баланс інтересів сторін та є втручанням у господарську діяльність підприємства позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Оспорюваними позивачем пунктами 2.4, 6.7, 6.8 договору від 22.12.2020 визначена відповідальність позивача за порушення п. 2.2, 2.3, абзац 2 п. 3.8 та п. 3.10 спірного договору.
Так, пункт 2.4. договору передбачає, що за продаж покупцем електричної енергії на такому сегменті ринку як ринок "на добу наперед" та/або за двосторонніми договорами не для безпосереднього продажу та/або постачання кінцевому споживчу відповідач 1 залишає за собою право призупинити відпуск електричної енергії та стягнути з позивача суму штрафу, яка буде відповідати розміру гарантійного внеску.
Пункт 6.7. договору визначає яким чином та в якому порядку відбувається стягнення з позивача такого штрафу: спочатку позивач зобов'язаний оплатити суму нарахованого штрафу, а лише після цього може звернутися до відповідача 1 з метою врегулювання розбіжностей щодо розрахованої суми штрафу, що є дискримінаційною умовою за своєю суттю, протирічить діловим звичаям та суперечить законодавству.
Стосовно пунктів 3.10, 6.8 договору, то зі змісту цих пунктів випливає, що вони безпосередньо пов'язані із зазначеними вище незаконними пунктами 2.2, 2.3, 2.4, 6.7 абзацу 2 пункту 3.8 договору, та між ними існує причинно-наслідковий зв'язок.
Для здійснення контролю за тим, що придбана позивачем електрична енергія використовується ним відповідно до обмежень, встановлених пунктами 2.2, 2.3, абзацу 2 пункту 3.8 договору, відповідач 1 передбачив у договорі пункти 3.10 та 6.8, які зобов'язують позивача подавати звіти щодо використання електричної енергії, придбаної за договором. Зокрема, пункт 3.10 договору визначає порядок і форму такого звітування, а пункт 6.8. договору визначає штрафні санкції для позивача за порушення порядку такого звітування.
Водночас, чинним законодавством України не передбачено обов'язку для покупця подання звітів саме виробнику електричної енергії (тобто відповідачу 1) після її купівлі та набуття у власність.
Як вже зазначалось, зміст статтей 54, 55 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 41 Конституції України, статтей 319, 321 ЦК України надають право позивачу на вільне та на власний розсуд розпорядження своєю власністю - електричною енергією, а тому будь-які обмеження або зобов'язання зі сторони відповідача 1 в цій частині є незаконними.
Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку про недійсність пунктів п. 2.2, 2.3 абз. 2 п. 3.8, п. 3.10 договору, в той час як пункти 2.4, 6.7, 6.8 договору визначають відповідальність за їх порушення, тобто є похідними, а тому позовні вимоги про визнання їх недійсними підлягають також задоволенню.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Отже, при розгляді позову про визнання недійсним правочину судом має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
В даному випадку, судом встановлено, що певні оспорювані позивачем умови договору порушують його права як власника придбаної ними електричної енергії на розпорядження його власністю, а інші передбачають відповідальність за їх порушення, тобто є похідними.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивач був обізнаний із змістом примірного договору, який оприлюднювався в оголошенні про проведення аукціону та мав право внести свої пропозиції до його пунктів чи скласти протокол розбіжностей, колегія суддів зазначає, що примірний договір, який оприлюднювався в оголошенні про проведення аукціону не містить взагалі таких умов, які містяться в безпосередньо укладеному між позивачем та відповідачем 1 договорі купівлі-продажу електричної енергії. Тобто, неможливо стверджувати про обізнаність позивача про оспорювані ним умови договору до безпосередньо його укладення. Стосовно самого укладення між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу електричної енергії, колегія суддів зазначає, що як вже вказувалось вище, аукціон з продажу електричної енергії відбувся 21.12.2020, а саме укладення договору - 22.12.2020, при цьому в електронному вигляді з накладенням уповноваженою особою КЕП. Тобто строк від оголошення переможця аукціону і до безпосереднього укладення договору становить 1 (один) день, і не укладення переможцем аукціону такого договору у запропонованій вже кінцевій редакції має наслідком неповернення гарантійного внеску, який, як не заперечують сторони, становить більше 60 000 000,00 грн.
При цьому, наявна в цивільному законодавстві сама можливість оскарження договору чи його частини, надає право його сторонам її реалізувати. Суд, який розглядає справу має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
В даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав передбачений законом, є ефективним для відновлення його порушуваних прав як власника майна - придбаної електричної енергії. При цьому, виконання договору купівлі-продажу не обмежує його сторони на оспорення його положень (позиція щодо можливості оскарження виконаного договору викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20).
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони є спростованими по тексту даної постанови.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на доводи апеляційної скарги та встановлені статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів відзначає, що скаржник не вказує про допущені господарським судом першої інстанції порушення норм матеріального чи процесуального права в тій частині позову, в задоволенні якої було відмовлено, позаяк, судове рішення у вказаній частині не переглядається.
Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/12667/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/12667/21 залишити без змін.
Справу №910/12667/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 31.10.2022.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак