< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
04 серпня 2010 р. Справа № 2а-10711/10/0570
Донецький окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Головіної К.І.,
суддів Буряк І.В.,
Іванченкова А.С.,
при секретарі Потапенко О.М.,
за участю представника відповідача Попова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства Фінансів України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві Фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплаченої заробітної плати, -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства Фінансів України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві Фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплаченої заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 29 листопада 2004 року вона працює суддею Добропільського міськрайонного суду Донецької області. Починаючи з вересня 2005 року, позивачу було встановлено оклад, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 грн. В подальшому всупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, перерахування розміру окладу не здійснювалось. Зазначені обставини призвели до значного зменшення розміру заробітної плати судді, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади.
Позивач зазначила, що при обчисленні її заробітної плати застосовувались положення пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання суддів», який визнано протиправним та скасовано судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Позивач вважає, що наявні законні підстави для перерахунку її заробітної плати за період з грудня 2007 року по грудень 2009 року з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Недоплата за вказаний період складає 75348,50 грн.
У позові просить визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, по виконанню постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати, а також стягнути з Державної судової адміністрації України на її користь суму недоплаченої заробітної плати, яка утворилася в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з грудня 2007 року по грудень 2009 року в сумі 75348,50 грн..
Ухвалою суду від 12.07.2010 року Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (ТУ ДСА в Донецькій області) виключено із кола третіх осіб та залучено до участі у справі в якості відповідача.
До судового засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та Державної судової адміністрації в Донецькій області (ДСА України) до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином. На адресу суд надійшла заява представника відповідачів про розгляд справи без його участі.
В письмових запереченнях проти позову відповідачі зазначили, що позов не визнають, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Крім того, вказали, що належними відповідачами у справі є держава в особі Міністерства фінансів України та органів Державного казначейства України.
Представник відповідача Кабінету Міністрів України у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що нарахування заробітної плати суддів врегульовано статтею 44 Закону України «Про статус суддів». Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України. Частина 2 статті 125 цього Закону передбачає, що Державна судова адміністрації України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності суддів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до цього Закону. Таким чином, вчинення від імені держави дій щодо виплати заробітної плати суддям, віднесено до компетенції Державної судової адміністрації України та її територіальних органів згідно з кошторисами на відповідний бюджетний рік. Згідно зі статтям 32, 34, 35 Бюджетного кодексу України за складання проекту Закону України «Про Державний бюджет України» відповідає Міністр фінансів України, а підготовка пропозицій проекту здійснюється на підставі бюджетних запитів, які подаються до Міністерства фінансів головними розпорядниками бюджетних коштів. Частиною 5 статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Таким чином, на Державну судову адміністрацію України покладено обов'язок забезпечити через процедуру подання бюджетного запиту виплату заробітної плати працівникам судової влади у відповідності до актів Кабінету Міністрів України, якими визначений розмір. Посилаючись на зазначені обставини представник Кабінету Міністрів України просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, щодо визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України.
Представники відповідачів Міністерства фінансів України та Державного казначейства України до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у їх відсутність суду не надали. За таких обставин суд вирішує справ без участі представників цих відповідачів відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача Кабінету Міністрів України, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач з 29 листопада 2004 року працює на посаді судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2006-2009 роки, що призвело до недоотримання ним за період з грудня 2007 року по грудень 2009 року заробітної плати в розмірі 75348,50 грн.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів».
Відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій України Державна судова адміністрація здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, втратило свою чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року №477/2009. Інше положення затверджено не було.
У зв'язку з цим при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення Закону України «Про судоустрій України».
Відповідно до ст. 122 вказаного Закону, яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
При цьому суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів. До того ж у міськрайонних судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію, щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 3 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратив чинність.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа № 2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, а також пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання суддів».
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратили чинність.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Також суд зазначає, що додатковою постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року було допущено поворот виконання постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року шляхом визначення, що ця постанова в частині встановлення посадових окладів, виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати, підлягає застосуванню з 01 січня 2006 року без обмеження мінімальної заробітної плати, яке було встановлено скасованим пунктом 4-1. Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року зазначену додаткову постанову про поворот виконання рішення скасовано.
Отже, з 3 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а з 19 серпня 2009 року - є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів
України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Враховуючи наведене та вимоги законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Між тим заробітна плата позивача, з 19 серпня 2009 року обчислювалась, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що свідчить про безумовне порушення права позивача на належне матеріальне забезпечення.
Бюджетним кодексом України (статтею 32-37) на Міністерство фінансів України покладено обов'язок, щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
Відтак, в судовому засіданні доведена протиправність дій відповідача Державної судової адміністрації України, а також Міністерства Фінансів України по виконанню постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача недоплаченої заробітної плати, яка утворилася в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу, починаючи з грудня 2007 року по грудень 2009 року в сумі 75348,50 грн.
Однак, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та з урахуванням вимог ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача шляхом зобов'язання Державної судової адміністрації України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», починаючи з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В частині позовних вимог, щодо визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України, слід відмовити, оскільки проаналізувавши вищезазначені норми права, суд не вбачає бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо виконання постанови № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Виходячи з викладеного та аналізу вищенаведених правових норм, саме Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи, щодо їх фінансування відповідно до Закону України «Про судоустрій України», здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України є розпорядником коштів, а тому зобов'язана організовувати розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України.
Стосовно доводів відповідачів щодо пропуску позивачем строків звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суд зазначає, що у справах про стягнення заробітної плати строки давності не застосовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства Фінансів України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві Фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплаченої заробітної плати задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України по невиконанню постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», починаючи з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України проводити нарахування і виплату заробітної плати ОСОБА_3, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, визначеного законодавством України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04 серпня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 06 серпня 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Головуючий суддя Головіна К.І.
Судді Буряк І.В.
Іванченко А.С.