печерський районний суд міста києва
Справа № 464/7433/20-ц
01 вересня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарях судових засідань Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -,
У грудні 2020 року позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є клієнтом банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", у неї відкриті пенсійний рахунок та кредитна картка у даному банку.
В період січень-лютий 2020 року позивач зазначила, що банком, на її думку, незаконно проводились стягнення коштів з пенсійного рахунку та кредитної картки.
Представники ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пояснювали, що такі нарахування (стягнення) проводяться з позивача, як з поручителя за іншим договором поруки за кредитним договором між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТзОВ "Фортуна Авто".
Разом з цим, позивач зазначила, що рішенням суду стягнення заборгованості відбулось з ТзОВ "Фортуна Авто.
Позивач вказує, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили судом було відмовлено в задоволенні вимог банку стосовно неї то такі стягнення були безпідставними.
З врахуванням зазначеного, позивач вважає, що затягування відповідачем процесу виплати незаконно стягнених з позивачки грошових коштів, порушення ним своїх зобов'язань за законом, та наступна відмова у виплаті відшкодування, забрало у позивача значну частину робочого та вільного часу, спричинило значні душевні хвилювання, оскільки через постійне звертання в різні інстанції, телефонні переговори та необхідність пошуку вона постійно відлучалася з робочого місця, мало часу проводила з сім'єю, стала дратівливою, шо вплинуло на родинні стосунки, стосунки з безпосереднім керівництвом, колегами по роботі та друзями.
Відтак, розмір моральної шкоди позивач оцінює виходячи із розміру недоотриманої заробітної плати, а також з завданих їй соціальних і побутових незручностей.
Таким чином, позивач посилаючись на норми ст. ст 23 та 1166, 1167 ЦК України, просить суд:
- стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на її користь матеріальну шкоду в сумі 10 000 грн. 00 грн.
- стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на її користь моральну щкоду в сумі 10 000 грн. 00 грн. та витрати на правову допомогу.
28.12.2020 ухвалою Сихівського районного суду м. Львова було направлено дану позовну заяву за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
27.09.2021 надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. після здійснення повторного авторозподілу справи у відповідності з розпорядженням №312 від 23.09.2021, у зв'язку зі смертю судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2., в провадженні якого перебувала дана справа.
Ухвалою судді від 27.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.
26.01.2022 до суду надійшло клопотання позивача, з якого вбачається, що виявлені судом недоліки усунуто.
26.01.2022 ухвалою суду було відкрито провадження.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Разом з цим, до суду направлено заяву про розгляд справи у відсутність позивача та її представника, вимоги підтримали.
Представник відповідача в судове засідання не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів, завдання шкоди. Так, суду не надано доказів про реальність стягнення коштів з позивача, документальне підтвердження, яке б свідчило, що відповідач стягував кошти на підставі зазначеного договору. Також, суду є не зрозумілим яким саме чином вираховувала позивач суму шкоди, а саме з яких сум та витрат.
Відтак, позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з його необгрунтованістю.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.09.2022.
Суддя Т.Г. Ільєва