Справа № 569/15653/22
про залишення позовної заяви без руху
31 жовтня 2022 року
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Тимощук О.Я., перевіривши виконання вимог ст. 175, ст. 177 ЦПК України по справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної сплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної сплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.
Зазначена заява подана з порушенням вимог ЦПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем недостатньо викладені обставини, якими він обгрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481,00 гривень.
ОСОБА_1 заявлено 4 (чотири) позовні вимоги, одна з яких немайнового характеру, а інші - майнового, а саме:
-встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у період з 09.08.2022 року по 04.09.2022 року включно на посаді баристи в кав'ярні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 20 308,37 грн. з вирахуванням з цієї суми встановлених податків та зборів;
-стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2022 року по день прийняття судом рішення у справі з розрахунку 439,16 грн. за кожний календарний день прострочення, з вирахуванням з цієї суми встановлених податків та зборів;
-стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" виключено слова "за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин".
За змістом приписів ст.ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та ст.ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Вимога позивача про встановлення факту перебування у трудових відносинах підлягає до оплати судовим збором, як немайнова вимога, а вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає до оплати судовим збором, як майнова вимога.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду фізичною особою заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день подачі позову до суду становить 992 грн. 40 коп.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Вказані вимоги повинні бути оплачені судовим збором окремими квитанціями або одним платежем на загальну суму, яка відповідає кількості позовних вимог помноженої на визначений Законом України «Про судовий збір» розмір судового збору за відповідну вимогу по конкретній категорії справ.
Позивачем при подачі позову до суду судовий збір сплачено не було.
В п. 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить звільнити його від сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати враховуючи майновий стан сторони.
Зміст даної статті передбачає право суду, а не обов'язок, на свій розсуд відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що єдиною підставою для зменшення, звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної особи. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору фізичною особою за подання позовних заяв до суду є її обов'язком, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є недопустимим.
За нормами цивільно-процесуального законодавства, яке регулює сплату судового збору, передбачається, що підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про встановлення факту перебування у тружових відносинах в розмірі 992 грн. 40 коп., за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 992 грн. 40 коп. та за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 992 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин позовну заяву слід залишити без руху із наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст.ст.185,260,261,353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної сплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук