09.08.10 < копія >
02 червня 2010 р. Справа № 2а-1644/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н. В. < Текст >
при секретаріРичка Р.Ю.
за участю:
представник прокурора:
представника позивача: не з'явився
не з'явився
представника відповідача Михайлова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся до суду інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» з позовними вимогами про стягнення з Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» на користь позивача адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця в сумі 273 066 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів, в результаті чого порушено вимоги ст.cт.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та завдано значної шкоди державним інтересам.
Відповідача позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову в обґрунтування яких зазначив, що на протязі 2006 року підприємство відповідача подавало звіти про вакантні місця для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості Жовтневого району м. Дніпропетровська. Вимоги законодавства покладені на підприємство щодо виділення і створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі занятості інформації про наявність вакантних посад, та звітування Фонду соціального захисту інвалідів, ним виконані. А обов'язок пошуку, підбору та направлення на роботу інвалідів чинним законодавством України покладений на державну службу зайнятості. Крім того зазначив, що норматив інвалідів на підприємствах електроенергетики встановлюється Законом України «Про електроенергетику», згідно ч.8 ст.21 вказаного Закону створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі 4 % від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві, а відповідний норматив робочих місць для інвалідів ним виконано.
Представник прокурора в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою з рекомендованим повідомленням про вручення
Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно заяви від 01.06.2010р. просив позов розглянути без його участі позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судовому засідання представник відповідача проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити посилаючись на доводи викладені в запереченнях.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що чинним законодавством на Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» покладено обов'язок щорічно до 1 березня року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, що відображається в звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів Форми 10-ПІ.
Згідно з п. 1.1, п. п. 2.2.1 Статуту Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» підприємство є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська, юридичною особою, предметом діяльності якого є виробництво і реалізація споживача теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Тобто відповідно до Закону України «Про електроенергетику» є підприємством - суб'єктом електроенергетики.
Згідно звіту відповідача «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006рік» за формою 10-ПІ від 07.02.2008р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві - 2337 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 68 осіб ; кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 93 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 25526,2 тис.грн..; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 10922 грн.
Отже сума адміністративно-господарських санкцій, нарахованих згідно ст..20 вказаного Закону, повинна складати 273066 грн.
Як вбачається згідно матеріалів справи відповідачем на протязі січня-грудня 2006р. подавалися Звіти про наявність вакансій інвалідів до Жовтневого районного Центру зайнятості м. Дніпропетровська.
Відповідно до листа від 12.01.2006р. вих..№ 6 направленого на адресу Жовтневого центра зайнятості та отриманого останнім, що підтверджується його штампом, адміністрація відповідача прохає направити на протязі всього 2006року з метою працевлаштування інвалідів 3 і 2 груп з висновком МСЕК на різні спеціальності.
Згідно інформації наданої Жовтневим районним Центром зайнятості м. Дніпропетровська на виконання листа господарського суду Дніпропетровської області № 1192 від 10.09.2007р,. відповідачем протягом 2006р. для забезпечення працевлаштування інвалідів надавались звіти за формою 3-ПН «Про наявність вільних робочих місць (для осіб з обмеженою працездатністю)» щомісяця, в яких не було вказано кількість вакансій для працівників -інвалідів, але було вказано про можливість їхнього прийняття на вакантні місця. Також були отримані листи-звернення за № 6 від 04.01.2006р. та № 2833 від 28.12.2006р. з проханням направляти на працевлаштування безробітних -інвалідів 2 та 3 групи. Серед інвалідів, які звертались протягом 2006року до центру зайнятості, бажаючих працевлаштуватись н6а підприємство не було.
Згідно Довідки від 02.06.2010р. про розрахунок штатної чисельності персоналу виробничої діяльності на 2006 рік підприємства відповідача, загальна штатна чисельність працівників підприємства «Дніпроптеровські міські теплові мережі» на 2006рік - 2337, штатна чисельність виробничого персоналу - 1612 осіб, це оператори котельні - 1109, оператори ТП - 283, апаратники ХВО - 12 осіб, майстри виробничої ділянки - 86 осіб, головні інженери районних філіалів - 7. Вказане підтверджено штатними розписами керівних працівників, спеціалістів, та працівників зайнятих у промисловому виробництві на підприємстві відповідача на 2006 рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частиною 3 ст. 18 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст..20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону , щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом , визначається в розмірі половини середньої річної заробітної платина відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно с.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання) установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 - працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації.
Пунктом 11, 12 Положення місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Державна служба зайнятості: веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди; сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК; щоквартально подає місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Крім того, згідно ч.8 ст.21 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві.
Із матеріалів справи вбачається, і цей факт не заперечується позивачем, що відповідачем подавалися звіти до Жовтневого районного центру зайнятості м.Дніпропетровська, про вакансії робочих місць на яких може використовуватись праця інвалідів щомісячно, на протязі всього 2007 року, додатково інформувало Жовтневий районний центр зайнятості, що підтверджується листами наявними в матеріалах справи, про наявність у відповідача. вакантних посад для працевлаштування інвалідів.
Позивач не надав суду доказів, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування і мали місце випадки відмови в такому працевлаштуванні.
Адміністративно-господарську відповідальність, передбачену ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» можна визначити як господарсько-правову відповідальність. Підставою для застосування такої відповідальності, є вчинене роботодавцем правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.18 Господарського кодексу4 України). Відповідно до ч.2 вказаної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, як вбачається з розрахунку, що підтверджено довідкою та штатними розкладами на підприємстві відповідача із середньооблікової чисельності працівників яка складає 2337 осіб, 1612 осіб - це працівники виробничого персоналу з особливими вимогами до стану здоров'я, внаслідок важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умов праці, 725 осіб - працівники, що задіяні у непромисловому виробництві.
Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві, з якої необхідно рахувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, з урахуванням норм Закону України «Про електроенергетику» складає 725 осіб, 4% від зазначеної кількості складає 29 робочих місць. Згідно матеріалів справи, що не заперечується позивачем кількість працевлаштованих інвалідів на підприємстві у 2006 році склала 68 осіб.
Отже на думку суду, чинне законодавство не зобов'язує підприємства самостійно займатися розшуком інвалідів та з'ясовувати які саме інваліди потребують роботи, якої відповідної нозології, відповідач вчинив всі передбачені чинним, на момент виникнення спірних правовідносин законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємств, випадки безпідставної відмови у працевлаштуванні на підприємство відповідача інвалід відсутні, а з врахуванням Закону України «Про електроенергетику» норматив для створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, відповідачем виконано.
Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції при розгляді вказаної адміністративної справи, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога про якість закону є однією з форм реалізації принципу верховенства права. Згідно зазначеного принципу особа не може бути притягнута до відповідальності у разі різного тлумачення та розбіжностей щодо змісту та обсягу її прав (обов'язків), визначених у нормативно-правових актах одного рівня.
За таких обставин, покладати на підприємство відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання своїх обов'язків спеціально уповноваженими органами є неправомірним і суперечить як загальним принципам права так і ст..19 Конституції України, а відповідно в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо клопотання про стягнення судових витрат з відповідача суд зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись 160, 162, 163 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову Прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 07 червня 2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Турлакова
< суддя учасник колегії >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >