м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
03 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2981/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,
при секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні
за участю представників сторін:
позивача : Сажнєв О.Ю., Зарванська Л.Г.- представники за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Томашпільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до: ОСОБА_3
про: стягнення 4754,10 грн.
15.07.2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Томашпільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 4754,10 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2010 року за даним позовом відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за період з 09.07.2008 року по 01.09.2009 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю, тоді як у вказаний період відповідач відносився до категорії зайнятого населення, що призвело до незаконного отримання ним допомоги по безробіттю в розмірі 4754,10 грн.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував повністю.
Заслухавши відповідача представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.
01.08.2008 року відповідач звернувся до Томашпільського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
08.08.2008 року ОСОБА_3 надано статус безробітного та призначено до виплати допомогу по безробіттю.
23.04.2010 року позивачем проведено розслідування щодо достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
За наслідками даного розслідування складено акт №9 від 23.04.2010 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 9).
Відповідно до вказаного акту, ОСОБА_3 з 09.07.2008 року по 01.09.2008 року перебував у трудових відносинах з ТОВ " Безпека-Бізнес і Б" а, отже, належав до категорії зайнятого населення, про що не повідомив центр зайнятості.
23.04.2009 року на підставі зазначеного акту видано наказ №12 "Про організацію роботи на виконання наказу № 60/62 від 13.02.2009р. щодо розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним", яким ОСОБА_3 повідомлено про необхідність повернення допомоги по безробіттю (а.с.10). Даний наказ відповідач отримав особисто 28.04.2010 року, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення за №45493 (а.с.4). Однак, станом на 15.07.2010 року, кошти, що підлягають поверненню в сумі 4 754,10 грн. на рахунок центру зайнятості не надійшли.
В судовому засіданні встановлено відповідність зазначених у акті обставин фактичним обставинам. Так, зокрема, факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ "Безпека-Бізнес і Б" підтверджується довідкою за вих. №74 від 01.03.2010 року (а.с.14), якою проінформовано центр зайнятості про те, що ОСОБА_3 згідно наказу №194 від 09.07.2008р. про прийом на роботу в період з 09.07.2008 року по 01.09.2008 року працював на посаді охоронника. Крім того, даний факт зафіксований в акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 9 від 23.04.2010 р.(а.с.9), де зазначено, що в липні, серпні та вересні 2008р. відповідач продовжував працювати ТОВ Безпека-Бізнес і б" та одночасно з цим перебував на обліку в Томашпільському районному центрі зайнятості.
Як з'ясовано судом, суми виплаченої допомоги по безробіттю відповідач позивачу не повернув, доказів на спростування встановлених актом перевірки обставин суду не надав.
Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Частиною першою статті четвертої вказаного Закону визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, в тому рахунку, виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.
Згідно ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення», держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю;
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Статтею 31 зазначеного Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідач після свого працевлаштування в ТОВ "Безпека-Бізнес і б" (09.07.2008р.) перебував на обліку в центрі зайнятості, а відтак з 09.07.2008 року безпідставно одержував допомогу по безробіттю.
В судовому засіданні відповідач наполягав на необґрунтованості позову та пояснив, що фактично в ТОВ "Безпека-Бізнес і б" він пропрацював лише 12 днів, оскільки, у зв'язку з сімейними обставинами змушений був терміново повернутися до свого місця проживання. Крім того, зазначив, що за липень, серпень та вересень 2008р. йому безпідставно нараховано заробітну плату, оскільки він вважав, що його уже звільнено за невихід на роботу, при цьому заяву на звільнення він не писав.
Дані пояснення судом не беруться до уваги, оскільки, як вбачається з довідки ТОВ "Бізнес-Безпека і б"(а.с.24) № 249 про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 07.08.2009р., ОСОБА_3 було нараховано заробітну плату за липень, серпень, вересень 2008р. - тобто в час його перебування на обліку в центрі зайнятості..
Згідно ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Проте, як з'ясовано судом, відповідачем не вжито жодних заходів спрямованих на повідомлення позивача про наявність обставин, що унеможливлюють виплату допомоги по безробіттю.
Відповідно ж до ч.3 ст. 36 вказаного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості станом на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.
Згідно ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 4754,10 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 4 754,10 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 10 копійок) на користь Томашпільського районного центру зайнятості (вул. Леніна, 19, смт Томашпіль, Вінницька область, 24200, код ЄДРПОУ 20088089).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України..
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 04.08.10
Суддя Мультян Марина Бондівна
03.08.2010