вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
02.08.10Справа №2а-9978/10/10/0170
18:50 м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М. ,
при секретарі - Лєбєдєвій О.М.
за участю представників:
від позивача - Воробйова О.В., довіреність № б/н. від 04.03.09,
від третьої особи - не з'явився,
від відповідача - не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим
до Хайбуллаєва Ельфана
про обмеження права на мирні зібрання,
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради АР Крим 02.08.2010 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про заборону Хайбуллаєву Ельфану акції з мірного зібрання у вздовж вулиці Ялтинської навпроти проспекту Вернадського, 5, в м. Сімферополі 03.08.2010 року з 09-00 години до 16-00 годин, мотивуючи свої вимоги тим, що проведення відповідачем зазначених заходів призведе до порушення громадського порядку, перепони вільному руху транспорту, вільному доступу до адміністративних будівель, може стати причиною національної безпеки.
Ухвалою суду від 02.08.10 року залучено до участі Сімферопольське міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ в АР Крим як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, визначив, що проведення відповідачем - Хайбуллаєвим Ельфаном - даних заходів може вплинути на санітарно-гігієнічний стан, відволіче значні сили працівників правоохоронних органів, що може привести до виникнення загрози порушень громадського порядку, загрози здоров'ю населення, а також ускладнить доступ громадян і гостів міста в адміністративні будівлі, установи, організації. Крім того, відмітив, що зазначене місце проведення акції мірного зібрання (у вздовж вулиці Ялтинської напроти проспекту Вернадського, 5, в м. Сімферополі) не увійшла до переліку міст що пропонуються для проведення зібрань, мітингів, вуличної ходи, демонстрацій і інших масових заходів у м. Сімферополь, які затверджені рішенням виконавчого комітету № 2 від 09.01.2008 року, а також звернув увагу суду, що відповідачами не додержано Порядку організації, проведення зібрань, мітингів, вуличної ходи, демонстрацій і інших масових заходів у м. Сімферополі, що затверджені рішенням виконавчого комітету № 2 від 09.01.2008 року, та Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.88 року № 9306-ХІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР", згідно з п. 2 якого заяви про проведення зібрань, мітингів, вуличної ходи, демонстрацій, подається у письмової формі не пізніше ніж за 10 днів до визначеної дати проведення заходу. Крім того, вказав, що 03.08.2010 року у м. Сімферополі запланований робочий візит Президента України, та місце проведення акції співпадає з територією забезпечення безпеки першої особи держави. У тому числі зазначив, що на цей день заплановано проведення мирних акції Кримською республіканською організацією Партії Регіонів, та на прохання ректору Таврійського національного університету ім.. В.І. Вернадського органі внутрішніх справ мають забезпечити охорону громадського порядку та безпеку на території університету під час перебування Президенту України в м. Сімферополі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, та відповідач про дату, час та місце розгляду справи сповіщені; від третьої особи надійшло клопотання щодо розгляду справи за їх відсутністю; у зв'язку з відсутністю відомостей щодо зв'язку з відповідачем повістку про виклик доручено вручити уповноваженим особам Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, однак, згідно до рапорту відповідач за адресою, що наявна у матеріалах справи відсутня, інших відомостей щодо місцеперебування відповідача у матеріалах справи відсутні, тому, приймаючі до уваги, обмежений термін розгляду справи, визначені у ст. 182 КАС України, з урахуванням думки учасників процесу, суд вважає можливим проведення розгляду справи за відсутністю не з'явившихся учасників процесу на підставі наявних у матеріалах документів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідач 02.08.2010 року звернувся до позивача з заявою, датованою 29.07.2010 року про проведення 03.08.2010 року з 9-00 годині до 16-00 години мірної акції на захист своїх конституційних прав на будівництво індивідуального житла, у вздовж вулиці Ялтинської напроти проспекту Вернадського, 5 у м. Сімферополі.
Матеріали справи свідчать про те, що наряду з зазначеною заявою до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради надійшло ще вісім заяв про проведення мірних акцій протесту у той самий час за різними адресами міста Сімферополя.
Позивач не погодив проведення акції 03.08.2010 року з 9-00 до о 16-00 години та звернувся з позовною заявою до Окружного адміністративного суду АР Крим про заборону проведення мітингу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року №4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Суд вважає, що згідно статті 92 Конституції України, тільки Законом може визначатися порядок проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, встановлюватися тривалість строку сповіщення про дату проведення масового зібрання, вимоги до форми сповіщення, тощо. Враховуючи, що про проведення акції - повідомлено за день до її початку розгляд цього питання не втратив своєї актуальності до теперішнього часу, суд вважає повідомлення відповідачами Сімферопольської міської ради про проведення акції, приведенням своїх дій у відповідності до чинного Законодавства.
За таких умов, як вважає суд, посилання позивача на порушення відповідачами строку сповіщення про дату проведення акції протесту, передбаченого рішенням міськвиконкому не відповідає ст.ст. 39, 92 Конституції України та висновкам Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001, яке, відповідно до ст. 22 Закону України "Про Конституційний Суд України" підлягає безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та громадянами.
З урахуванням того, що відповідачі сповістили позивача за день до проведення мітингу, такий строк дає можливість органу виконавчої влади прийти міри щодо забезпечення громадського порядку, тому суд вважає, що відповідачі завчасно сповістили органі про проведення мітингу.
Статтею 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади -мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що акти місцевих рад, прийняті в межах наданих їм повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 2 від 09.01.2008 року "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" затверджені Положення і Порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі, та затверджено Перелік міст, які пропонуються для проведення масових заходів в місті Сімферополі.
Вищезазначене Положення і Перелік встановлюють порядок організації і проведення недержавних масових заходів в місті Сімферополі шляхом визначення порядку, форми і строку звернення організаторів таких заходів, порядку повернення заяв (повідомлень) без розгляду, підстав для відмови у погоджені та інше, а також рекомендовані місця проведення заходів.
Аналіз рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008р. "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" та №1205 від 10.05.2007р. "Про заходи по забезпеченню громадського порядку при проведенні масових, культурно-спортивних та інших заходів в м. Сімферополі" свідчить про звуження останніми конституційних прав громадян на мирні збори шляхом встановлення штучних умов необхідних для реалізації громадянам такого права в м. Сімферополі та заборони проведення таких зборів у різних частинах міста, у зв'язку з чим при вирішені справи керуючись принципом законності (ч.4 ст.9 КАС України) суд не застосовує зазначені нормативно-правові акти виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу (КАС України, Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод).
Крім того, стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема передбачено, що:
- кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів;
- здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
На думку суду, таке поєднання двох свобод в одному положенні не є випадковим, адже свобода об'єднання фактично містить як компонент свободу зібрань.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини свобода мирних зібрань, як і свобода вираження, "є фундаментальним правом у демократичному суспільстві та … є однією з підвалин такого суспільства" (Rassemblement jurassien et Unite jurassienne v. Switzerland, 1980).
Згідно статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами частині 5 статті 182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання лише у разі створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань. Крім того, суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку (при цьому законодавець вживає сполучник "та", а не "чи" і "або"), що означає необхідність встановлення наявності одразу двох чинників -порушення національної безпеки та громадського порядку.
Аналізуючи вимоги п. 5 ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що в визначеному терміну "загрози здоров'ю населення" мова йде про створення загрози здоров'ю не тих осіб, які реалізовують на власний розсуд своє право на мирне зібрання в обраній ними формі, якщо вона не суперечить законодавству, а здоров'ю населення, під яким слід розуміти розповсюдження епідемій, спричинення іншої шкоди здоров'ю осіб, які не є учасниками акції протесту.
Відповідно до ст.ст. 22, 23 Конституції України кожна особа має право на вільний розвиток своєї особистості, отже, як вважає суд, свідоме рішення особи брати участь в акції на відкритому повітрі є її правом якщо воно не порушує права інших осіб, і погіршення здоров'я цієї особи залишається її свідомим вибором.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Законодавчого визначення громадського правопорядку не має. Водночас, суд доходить до висновку, що під "громадським правопорядком" слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Тобто умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Як встановлено з матеріалів справи, пояснень представника позивача під час судового засідання, дев'ять громадян разом із іншими громадянами кількістю від 500 до 1000 громадян планують проведення акції протесту у вигляді безперервного руху груп громадян по пішохідним переходам у містах проведення акції, з цілю блокування руху автотранспорту та звернення уваги Президенту України.
Крім того, з листа Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим від 02.08.2010 року №49/5176 (наявний в матеріалах справи) вбачається, що 03.08.2010 року у м. Сімферополь запланований робочій візит Президента України Януковича В.Ф. і міста проведення акцій підпадають до зони забезпечення безпеки особи, що охороняється.
У ході розгляду справи судом також встановлено, що до позивача з листом 02.08.2010 року (вхид. № 8523 від 02.08.2010 року) звернулась Кримська республіканська організація "Партії регіонів" з метою проведення 03.08.2010 року з 08-00 годин до 14-00 години акції за адресою м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20, у підтримку Президента України Януковича В.Ф.
За таких обставин, суд вважає, що дійсно існує небезпека порушень громадського правопорядку, а також інтересів національної безпеки, виходячи з заявлених позовних вимог і форми проведення акції протесту (заворушень, злочинів тощо).
Тобто, організація та проведення заявленої відповідачем акції протесту - у формі безперервного руху громадян не передбачені Конституцією України, ані іншими законами чи підзаконними актами та складе умови для порушення вимог Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, а також санітарно - гігієнічних норм та правил, дотримання яких відповідач не зможе забезпечити з урахуванням блокування доріг і створення заторів, а також організації охорони Першої особи Держави в умовах проведення акції з урахуванням візиту Президента України Януковича В.Ф., підстав для нехтування безпекою на вулицях міста під час робочого візиту немає.
Приймаючі до уваги, що суд знаходить доведеними факти наявної загрози національної безпеці, громадському порядку під час запланованої відповідачем акції, право на проведення мірної акції ініційоване відповідачем слід обмежити та заборонити організацію і проведення акції у вздовж вулиці Ялтинської напроти проспекту Вернадського, 5 в м. Сімферополі 03.08.2010 року.
Керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст. 160-163, 182, 256 КА України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Обмежити право на мірні зібрання, ініційоване Хайбуллаєвим Ельфаном. Заборонити організацію і проведення 03 серпня 2010 року акції у вздовж вулиці Ялтинської напроти проспекту Вернадського, 5 в м. Сімферополі.
Постанова підлягає виконанню негайно.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Кудряшова А.М.