83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.08.10 р. Справа № 37/151пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Каскад”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 13511529
до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Фірма верхнього одягу „Фея”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 00309074
про: визнання біржового контракту №23552, укладеного на Маріупольський універсальній товарній біржі 26.11.1998р. по купівлі ангару (літ. А-1), розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, Володарське шосе, б/н, дійсним
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Зімін В.В. (за довіреністю №7 від 01.01.2010р.);
від Відповідача - не з'явився
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 03.08.2010р. оголошувалася перерва для виходу суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Каскад”, м. Маріуполь (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Фея”, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про визнання біржового контракту №23552, укладеного на Маріупольський універсальній товарній біржі 26.11.1998р. по купівлі ангару (літ. А-1), розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, Володарське шосе, б/н, дійсним
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що йому згідно акту на право постійного користування землею №486 від 04.01.2000р. надано право користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт продажу за спірним договором, БТІ м. Маріуполя видало реєстраційне свідоцтво на підтвердження приналежності Позивачеві об'єкту продажу за спірним договором, подальше вчинення будь-яких нотаріальних дій з приналежним майно є неможливим через те, що біржова угода не прирівнюється до нотаріально посвідченій.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає технічний паспорт від 02.04.2010р., біржовий контракт №23552 від 26.11.1998р., реєстраційне свідоцтво, держаний акт на право постійного користування.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.317, 319, 328, 332 Цивільного кодексу України.
Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.30-42).
Відповідач надав відзив №327 від 02.08.2010р. (а.с.а.с.25, 26), з якого вбачається підтвердження викладених у позові обставин щодо укладання спірного договору, відсутності претензій у сторін одна до одної та зазначено про можливість задоволення позовних вимог.
Крім того, з наданих Відповідачем додаткових документів (а.с.а.с.27, 28) вбачається, що його поточною назвою є Публічне акціонерне товариство „Фірма верхнього одягу „Фея”.
Представник Позивача у судовому засіданні 03.08.2010р. підтримав свою позицію, викладену письмово та наголосив на можливості вирішення справи за наявними документами без участі представника Відповідача.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого Відповідача за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у світлі наданих до справи документів не є перешкодою для її вирішення.
Вислухавши у судовому засіданні представника сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
26.11.1998р. на Маріупольській універсальній товарній біржі за №23552-98 був зареєстрований укладений між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) в особі брокерів біржовий контракт №23552 (договір купівлі-продажу) (а.с.а.с.15, 16), за умовами п. 1 якого Продавець на біржових торгах продав і зобов'язується передати у власність (повне господарське відання), а Покупець купив і зобов'язується сплати і прийняти у власність основну будівлю ангару (літ. А-1), нежитловою площе 450кв.м., розташовану на земельній ділянці площею 4147кв.м. в м. Маріуполі по Володарському шосе, і обладнання згідно додатку №1 за ціною 10000грн, які мають бути сплачені готівкою в касу Продавця протягом 5-ти банківських днів. Майно має бути передано протягом 3-х днів за актом приймання передачі з моменту повної оплати.
Незважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалі від 20.07.2010р., доказів виконання означеного контракту - платіжних документів та акту приймання-передачі - до матеріалів справи надано не було.
Згідно реєстраційного свідоцтва від 27.111998р. №728 Маріупольського бюро технічної інвентаризації (а.с.17) на підставі вказаного контракту (далі - спірний договір) право власності на ангар було зареєстровано за Позивачем, що також узгоджується із змістом складеного 02.04.2010р. технічного паспорту (а.с.а.с.6-13)
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22.09.199р. №329/6 для експлуатації ангару Позивачеві у постійне користування була надана земельна ділянка площею 0,4328га (а.с.а.с.18-20).
За таких обставин, вказуючи на обов'язковість відмови нотаріуса у разі вчинення будь-яких нотаріальних дій відносно будівлі ангару, що становить об'єкт відчуження за спірним договором, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач у відзиві №327 від 02.08.2010р. (а.с.а.с.25, 26) погодився із можливістю задоволення позовних вимог.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність цього спору полягає у визнанні біржового контракту, що уособлює договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, дійсним.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження із захисту прав виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Зважаючи на дату укладання спірного договору та враховуючи приписи ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у світлі загального принципу заборони ретроспективної дії нормативно-правових актів, встановленого ст. 58 Конституції України, при розгляді заявлених вимог судом застосовують приписи законодавства в редакції, діючій на 26.11.1998р., зокрема - Цивільний кодекс УРСР та Закон України „Про товарну біржу”.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР (яка відтворена в ч. 2 ст. 220 діючого Цивільного кодексу України), застосування судом відповідного способу захисту суб'єктивних прав або інтересів за своєю сутністю полягає у подоланні дефекту нотаріальної форми (її недотримання) щодо угоди, яка потребує нотаріального посвідчення, за певних умов:
- узгодження сторонами всіх істотних умов договору;
- часткове виконання означеного договору;
- та ухилення однієї сторони від нотаріального посвідчення договору,
що у сукупності, за висновком суду, передбачає існування принципової можливості нотаріального посвідчення у разі відповідної обопільної згоди сторін.
Отже, суд за наявності зазначених умов може визнати дійсним лише той договір, що повинен бути посвідчений нотаріально, якщо його в принципі можливо було посвідчити нотаріально, оскільки в протилежному випадку ухилення від посвідчення як суб'єктивна позиція певної сторони не мало би жодного юридичного значення.
В свою чергу, ч. 1 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР визначає, що нотаріальне посвідчення угоди є обов'язковим лише у випадках, зазначених у законі. Втім, приписи діючого на момент укладання спірного договору законодавства не передбачали необхідності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості, укладеного між юридичними особами - зокрема ст. 227 цього Кодексу визначає обов'язковість посвідчення договору лише за участю фізичною особи та відносно житлового будинку, що не може бути віднесено до розглядуваного біржового контракту.
Більш того, ч. 2 ст. 15 Закону України „Про товарну біржу” визначала, що угода, яка зареєстрована на біржі, не підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, враховуючи вказані вище норми діючого законодавства та відсутність будь-яких доказів того, що сторони дійшли згоди про необхідність нотаріального посвідчення спірного договору, суд дійшов висновку, що такий договір взагалі не потребував нотаріального посвідчення, що унеможливлює визнання його дійсним у судовому порядку - адже судове рішення у такому випадку об'єктивно не може замінити непотрібне нотаріальне посвідчення.
Поряд із цим, суд враховує, що Позивачем навіть не було приведено жодних доказів, необхідних для застосування обраного ним способу судового захисту, а саме - часткове виконання спірного договору (яке можна лише припускати у світлі реєстрації права власності на об'єкт відчуження, але не констатувати як факт) та ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення, відсутність якого (ухилення) взагалі вказує на відсутність факт порушення прав або охоронюваних законом інтересів Позивача з боку визначеного ним Відповідача. Така обставина сама по собі у світлі приписів ст. 55 Конституції України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України зумовлює відмову у задоволені позовних вимог.
Таким чином, суд відмовляє у задоволені позову у зв'язку із юридичною та доказовою неспроможністю, покладаючи, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Каскад”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 13511529) до Публічного акціонерного товариства „Фірма верхнього одягу „Фея”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00309074) про визнання біржового контракту №23552, укладеного на Маріупольський універсальній товарній біржі 26.11.1998р. по купівлі ангару (літ. А-1), розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, Володарське шосе, б/н, дійсним.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 03.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2010р.
Суддя