83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.08.10 р. Справа № 37/136пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245
до Відповідача: ОСОБА_1, м. Волноваха
про: розірвання договору купівлі-продажу №4365 від 10.09.2004р. об'єкту незавершеного будівництва комунальної власності Волноваської районної ради Донецької області - „котельня”, яка входить до складу об'єкта незвершеного будівництва - стадіон, розташованого за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул.. Коваля, 42
із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Волноваської районної ради Донецької області, м. Волноваха,
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Манжула А.М. (за довіреністю №68 від 22.07.2010р.);
від Відповідача - ОСОБА_1 (паспорт серії ВС 031543, виданий Волноваським РВ УМВС України у Донецькій області 01.11.1999року)
від Третьої особи - не з'явився
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судового засідання.
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 21.07.2010р. на 03.08.2010р.
Регіональне відділення фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1, м. Волноваха (далі - Відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу №4365 від 10.09.2004р. об'єкту незавершеного будівництва комунальної власності Волноваської районної ради Донецької області - „котельня”, яка входить до складу об'єкта незвершеного будівництва - стадіон, розташованого за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Коваля, 42
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №4365 від 10.09.2004р. щодо введення об'єкта в експлуатацію та ненадання рішення органу місцевого самоврядування про згоду на продовження терміну вводу об'єкту в експлуатацію.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу №4365 від 10.09.2004р., витяг про його реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, листи Відповідача щодо продовження строку виконання зобов'язання з введення об'єкту в експлуатацію від 16.11.2009р., 12.03.2010р., відповіді на означені листи від 25.11.2009р. №20-12-13114, від 03.03.2010р. №20-12-02305, від 01.04.2010р. №20-12-03572.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 251, 526, 529, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ст. 188 Господарського кодексу України.
Позивач на вимогу суду надав акт приймання-передачі за спірним договором (а.с.47).
Відповідач надав відзив на позов від 16.07.2010р. (а.с.а.с.20, 21), в якому проти позову заперечив, вказуючи на проведення реконструкції об'єкту продажу за спірним договором, укладання договору оренди відносно земельної ділянки, на якій розташовано майно та визнання права власності на реконструйований об'єкт у судовому порядку з подальшою реєстрацією такого права в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
На підтвердження своєї позиції Відповідачем були надані відповідні документи (а.с.а.с. 22-38, 40-45).
У відзиві від 20.07.2010р. (а.с.50) Відповідач додатково наголосив на недоведеності Позивачем завдання шкоди та невизначеність його очікувань при укладання договору та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.51-71)
Ухвалою суду від 21.07.2010р. задоволено клопотання Відповідача - залучено до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Волноваську районну раду Донецької області (далі - Третя особа).
Третя особа уповноваженого представника в судове засідання не направила, надіславши суду телеграму (а.с.75) з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку із відпусткою свого представника.
Представники сторін справи у судовому засіданні 03.08.2010р. підтримали свою позицію, викладену письмово.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленої Третьої особи істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи у розмінні ст. 77 цього Кодексу.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
16.09.2004р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений та посвідчений нотаріально договір купівлі-продажу №4365 об'єкту незавершеного будівництва комунальної власності Волноваської районної ради Донецької області (а.с.а.с.7, 8), згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця об'єкт незавершеного будівництва комунальної власності волноваської районної ради Донецької області - котельня, яка входить до складу об'єкта незавершеного будівництва - стадіон, розташованої за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул.. Коваля, б. 42, а Покупець, в свою чергу - прийняти об'єкт незавершеного будівництва та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі.
Цього ж дня цей договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с.9).
Пунктом 1.2. договору (далі - спірний договір) передбачено, що право власності на об'єкт переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі, який було складено і підписано сторонами 01.10.2004р. (а.с.47)
Відповідно до умов розділу 5 спірного договору на Покупця, крім здійснення розрахунків за об'єкт купівлі-продажу, врегульованих положеннями розділу 2, та інших немайнових зобов'язань, покладений обов'язок із завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію протягом 5 років від дати нотаріального посвідчення договору (тобто до 16.09.2009р.). Водночас цим же пунктом передбачена можливість зміни первісного призначення об'єкту.
За змістом п. 11.3. договору у разі невиконання однією стороною умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.
10.11.2004р. на підставі спірного договору Відповідачу було видано свідоцтво про власність №2820 (а.с.65) на придбаний об'єкт незавершеного будівництва - котельню.
Листом від 16.11.2009р. (а.с.10) Відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити строк виконання зобов'язання відносно введення об'єкту в експлуатацію на один рік - до 16.09.2010р., у відповідь на що Відповідачу листі від 25.11.2009р. №20-12013114 (а.с.11) зазначив про можливість вирішення питання про доцільність внесення змін до спірного договору у разі надання визначених додаткових документів відповідно до Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого Наказом ФДМ України від 29.10.1998р. №2041.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28.12.2009р. по справі №2-3687-09 (а.с.22) визнано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомості - будівлю майстерні, розташовану по вулю Коваля, 42, м. Волноваха, Донецької області, загальною площею 412кв.м. Із змісту цього рішення, що згідно відмітки набрало законної сили 07.02.2010р., вбачається встановлення судом фактів придбання будівлі ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 10.11.2004р. №2802, проведення реконструкції котельні в майстерню, характеристики якої приведені у технічному паспорті БТІ (а.с.а.с.38, 40-45) та укладання договору оренди земельної ділянки від 09.09.2008р. (а.с.а.с.23-28) для обслуговування нежитлового приміщення і його реконструкцію під майстерню по виробництву чеканки та металевих виробів.
У подальшому, на підставі вказаного судового рішення право власності на будівлю майстерні було зареєстровано за Відповідачем (а.с.37).
У листі від 03.03.2010р. №20-12-02305 (а.с.12) Позивач, посилаючись на ненадання документів на підтвердження введення об'єкту в експлуатацію по закінченню визначеного терміну відповідного зобов'язання, запропонував у добровільному порядку розірвати спірний договір купівлі-продажу та повернути об'єкт до комунальної власності.
Листом від 12.03.2010р. (а.с.13) Покупець, посилаючись на законодавчі зміни, просив Продавця продовжити строк виконання зобов'язання з введення в експлуатацію до 16.09.2011р., надаючи техніко-економічне обґрунтування та звіт про виконання зобов'язань за договором (а.с.а.с.14,15), на що Позивач у листі від 01.04.2010р. №20-12-03572 (а.с.16) повідомив про необхідність надання рішення органу місцевого самоврядування про згоду на продовження терміну будівництва об'єкту та вводу його в експлуатацію для вирішення питання про доцільність внесення змін до договору.
30.06.2010р. Позивач звернувся до Третьої особи з клопотанням від 29.06.2010р. (а.с.68) про продовження терміну прийняття об'єкту в експлуатацію до 10.11.2010р., за результатами розгляду якого Волноваською районною радою в Донецькій області 01.07.2010р. був складений лист №01-22-180 (а.с.67) на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, в якому зазначено, що предмет договору - колишня котельня - повністю готова до приймання в експлуатацію, а розірвання договору і повернення майна до комунальної власності призведе до знищення об'єкту, зважаючи на що вказано про необхідність розгляду питання про продовження строку прийняття об'єкту в експлуатацію до 10.11.2010р.
За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, приведених у відзивах від 16.07.2010р. (а.с.а.с.20, 21) та від 20.07.2010р. (а.с.50).
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, звертаючись до суду у телеграмі з клопотанням про відкладання розгляду справи.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні заходів відповідальності за невиконання зобов'язань за договором у формі розірвання зазначеного договору.
Враховуючи характер правовідносин між учасниками договору (приватизаційні), останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законами України „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, та умовами договору купівлі-продажу №4365 від 16.09.2004р.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Правомірність застосування зазначеної норми загального законодавства про приватизацію з огляду на специфічність об'єкту продажу за спірним договором - незавершене будівництво - зумовлена положеннями ч. 4 ст. 1 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” та ч. 2 ст. 1 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Позивач як орган приватизації управнений у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору у разі невиконання його умов покупцем.
За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із визначеними ст. 611 цього Кодексу наслідками порушення зобов'язань у світлі змісту п. 11.3. спірного договору.
Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору саме як на наслідку істотного порушення його умов з боку Відповідача у вигляді невиконання вимог п. 5.1. спірного договору щодо завершення будівництва і введення об'єкту в експлуатацію до 16.09.2009р.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із завершення будівництва об'єкту і введення об'єкту в експлуатацію.
Разом із тим, виходячи із змісту ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України завершення будівництва (створення майна) та введення його в експлуатацію є складовими елементами процесу виникнення права власності на новостворене нерухоме майно. В свою чергу, згідно абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” обов'язковою умовою приватизації об'єкту незавершеного будівництва, із недотриманням якої ч. 2 цієї статті пов'язує розірвання договору, є саме завершення будівництва в межах визначеного строку - тобто створення майна.
Оцінюючи означені приписи законодавства в контексті визначення істотності порушення за змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що укладаючи спірний договір Позивач як орган приватизації законодавчо визначено мав розраховувати саме на завершення будівництва - виникнення об'єкту нерухомості.
Наразі, означена мета приватизації об'єкту незавершеного будівництва досягнута - факт добудови (реконструкції) Відповідачем придбаного майна в об'єкт іншого призначення (що допускається спірним договором) встановлений чинним рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28.12.2009р. по справі №2-3687-09 та має преюдиціальне значення для цієї справи у розумінні ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, оскільки визначена Законом обов'язкова умова приватизації за своєю сутністю виконана, хоча і не у спосіб, визначений договором, в розглядуваному випадку відсутні підстави стверджувати про позбавлення органу приватизації того, на що він розраховував при укладанні спірного договору, що, у сукупності із відсутністю будь-яких доказів завдання шкоди Позивачеві зумовлює висновок про відсутність істотного порушення як підстави для розірвання спірного договору. Більш того, з огляду на статус майна до його приватизації - комунальна власність - істотною слід визнати і позицію Третьої особи з цього приводу, яка у листі від 01.07.2010р. №01-22-180 (а.с.67) поінформувала Позивача про те, що розірвання договору лише призведе до знищення об'єкту, що не сумісно із опосередкованою договором метою його приватизації.
Крім того, суд також зауважує, що задоволення заявлених позовних вимог не узгоджується із встановленими п. 6 ст.3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, а отже - і не сприяє досягнення визначеної ст. 55 Конституції України меті судового захисту, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” та ч. 2 ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” розірвання договору приватизації об'єкту незавершеного будівництва зумовлює необхідність повернення означеного об'єкту - в даному випадку до комунальної власності, тобто припинення права власності на нього у Покупця (Відповідача) у розумінні ст. 346 Цивільного кодексу України.
Разом із тим, об'єкту приватизації у його первісному стані вже не існує, а право власності на новостворений (реконструйований) об'єкт нерухомості підтверджується чинним судовим рішенням, яке відповідно до ст.ст. 124, 129 Конституції України має статус загальнообов'язкового.
Відтак, утворення шляхом задоволення заявлених позовних вимог підстав для піддання у подальшому сумніву наявності у Відповідача права власності на реконструйований об'єкт приватизації несумісне із чинним судовим рішення про наявність такого права і його непорушністю, за кріпленою ст. 41 Конституції України, оскільки (задоволення вимог) жодною мірою не вливає на підстави прийняття такого рішення тому, що розірвання договору за змістом ст. 188 Господарського кодексу України не має зворотної дії у часті і опосередковує лише поточне припинення відповідних правовідносин.
Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).
Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.
Таким чином, суд відмовляє у задоволені заявлених позовних вимог за недоведеністю визначених підстав. Водночас, приймаючи до уваги, що первісною причиною виникнення спору є саме дії Відповідача з незабезпечення досягнення мети приватизації у встановлений договором спосіб, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , враховуючи, що Позивач відповідно до п. 35 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито” та Постанови КМУ від 21.12.2005р. № 1258 звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету.
Суд відмовляє у клопотанні Третьої особи, викладеної в телеграмі (а.с. 75), про відкладання розгляду справи, оскільки останнє є юридичною особою і за змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України має можливість забезпечити представництво своїх інтересів будь-яким співробітником, уповноваженим письмовою довіреністю - явка конкретного співробітника, що перебуває у відпустці не є обов'язковою. Крім того, ст. 77 вказаного Кодексу пов'язує відкладання розгляду справи лише з неявкою сторони (позивача або відповідача), яка перешкоджає вирішенню справи по суті, тоді як Волноваська районна рада Донецької області не має статусу сторони у справі, а розгляд і вирішення останньої є цілком можливим на підставі наявних документів та пояснень присутніх сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (ідентифікаційний код 13511245) до ОСОБА_1, м. Волноваха про розірвання договору купівлі-продажу №4365 від 10.09.2004р. об'єкту незавершеного будівництва комунальної власності Волноваської районної ради Донецької області - „котельня”, яка входить до складу об'єкта незвершеного будівництва - стадіон, розташованого за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Коваля, 42.
Стягнути з ОСОБА_1, м. Волноваха в доход державного бюджету 85грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 03.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2010р.
Суддя