Справа № 826/10404/16 Головуючий у 1 інстанції - Мамедова Ю.Т.
судді: Клименчук Н.М., Костенко Д.А.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
26 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2021 за заявою Національної поліції України про відстрочення виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -
В 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 158 о/с Національної поліції України від 14.03.2016 про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника, на посаді начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
- стягнути з Національної поліції України середній заробіток у розмірі 61 923,80 грн. за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 09.02.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 158 о/с Національної поліції України від 14.03.2016 та поновлення на посаді та ухвалено в цій частині позовних вимог нове рішення про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України №158о/с від 14.03.2016 про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 29.03.2016.
02.04.2021 позивачу в адміністративній справі № 826/10404/16 видано виконавчий лист в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 29.03.2016.
Разом з тим, 16.08.2021 Національною поліцією України подано до суду першої інстанції заяву від 29.06.2021 про відстрочення виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
В обґрунтування поданої заяви Національною поліцією України зазначено, зокрема, що відсутність стягувача ( ОСОБА_1 ) в Україні є обставиною, що унеможливлює виконання рішення суду з поновлення позивача на раніше займаній ним посаді. Також, у поданій до суду заяві від 16.08.2021 про відстрочення виконання судового рішення Національна поліція України зазначає, що на підставі наказу НПУ від 01.06.2020 № 552 о/с посаду начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області займає полковник поліції ОСОБА_2 , а отже для виконання постанови Верховного Суду в частині поновлення ОСОБА_1 на зазначеній посаді, необхідно вирішити питання звільнення з посади ОСОБА_2 в порядку передбаченому законодавством.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви Національної поліції України про відстрочення виконання судового рішення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою Національна поліція України звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким заяву про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З аналізу викладених норм убачається, що нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Водночас, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.06.2021 у справі 9901/598/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, у заяві про відстрочення виконання судового рішення відповідач просив відстрочити виконання рішення у зв'язку з тим, що позивач був відсутній в Україні протягом тривалого часу та неможливо було зв'язатись з позивачем.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини не унеможливлювали виконання судового рішення, зокрема, шляхом видання відповідного наказу про поновлення на роботі позивача. При цьому, заявником не надано жодних переконливих доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Також, колегія суддів зауважує, що посилання Національної поліції України на неможливість поновити позивача на посаді у зв'язку із тим, що посада, з якої його було звільнено, обіймається полковником поліції ОСОБА_2 є організацією внутрішньої діяльності даного відповідача та не може бути перешкодою для виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Також, як було зазначено судом першої інстанції, відповідно до п. 11 наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Порядку підготовки документів для призначення на посади та звільнення з посад у Міністерстві внутрішніх справ України" від 04.07.2017 №564, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2017 р. за № 920/30788, матеріали щодо призначення на посаду або звільнення (крім випадків звільнення відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади", статті 86, пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", статей 36, 38 Кодексу законів про працю України) з посади розглядаються в строк до десяти робочих днів, у разі потреби додаткового їх вивчення загальний строк розгляду не може перевищувати одного місяця.
В то й же час, колегія суддів зауважує, що в порушення зазначених строків, навіть на час прийняття судом апеляційної інстанції вказаної постанови, постанова Верховного Суду від 09.02.2021 Національною поліцією України не виконана. Доказів вчинення боржником будь яких дій на виконання такого судового рішення не надано.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 28.10.2022.