Справа № 620/3288/22 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
27 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування наказу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольними адміністративний позов повністю.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 09.03.2022 року №380 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП в Чернігівській області» за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, у частині відсутності на службі та невиконання службових обов'язків під час воєнного стану на території України, зокрема, на території дислокації підрозділу, молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Чернігівській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції (а.с.23-25).
Даний наказ був реалізований шляхом прийняття наказу начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 09.03.2022 року №107 о/с «По особовому складу», яким сержанта поліції ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Чернігівській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 09.03.2022 року (а.с.16).
Підставою для прийняття зазначених наказів слугував висновок службового розслідування від 09.03.2022 року за відомостями, викладеними у рапорті начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка від 06.03.2022 року № 21 рап. за фактом відсутності на службі та небажання продовжувати службу в Національній поліції України окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області (а.с.18-22).
Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що станом на 05.03.2022 року позивач не прибув за місцем розташування своїх підрозділів, не вийшов на зв'язок зі своїми керівниками і колегами, та відмовився продовжити службу в Національній поліції України з метою належного функціонування підрозділів та надання відсічі агресору.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними наказами та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За приписами частини третьої статті 11 Закону рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В силу пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов'язує поліцейського, серед іншого: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки. З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), з вимогами яких, згідно з пунктом 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції.
У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частини перша, третя, четверта та десята статті 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов'язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 року №893 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок проведення службових розслідувань).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктами 7, 8 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань).
З аналізу наведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставою для призначення службового розслідування є повідомлення поліцейських, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, а розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться або у формі письмового провадження, або у відкритому засіданні, при цьому рішення про проведення розгляду справи у відкритому засіданні приймається керівником, який призначив службове розслідування, про що повинно бути вказано у наказі про призначення службового розслідування.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2022 року на підставі рапорту начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка від 06.03.2022 року №21 рап., за фактом відсутності на службі та небажання продовжувати службу в Національній поліції України окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України, начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області видано наказ № 495 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії (а.с.53).
За результатами проведеного службового розслідування Дисциплінарною комісією було встановлено, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України, значна кількість поліцейських структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, зокрема, і позивач, станом на 05.03.2022 року не прибули за місцем розташування своїх підрозділів, не вийшли на зв'язок зі своїми керівника і колегами, та відмовились продовжити службу в Національній поліції України з метою належного функціонування підрозділів та надання відсічі агресору.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.
У зв'язку з чим, з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад Національної поліції було переведено на посилений варіант несення служби з 24.02.2022 року.
Однак, позивач був відсутній на службі за місцем дислокації підрозділу, в якому проходить службу, та не виконував свої функціональні обов'язки, зокрема, станом на 05.03.2022 року.
Факт невиходу позивача на службу 05.03.2022 року підтверджується відповідним рапортом начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка.
Відтак, проаналізувавши наведене з огляду на встановлені обставини в справі, колегія суддів також відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та неналежного проведення службового розслідування.
Матеріалами справи достовірно підтверджується факт відсутності позивача на службі в робочий час в період воєнного стану в Державі, а відтак, висновок відповідача про неприбуття на службу без поважних причин позивача 05.03.2022 року є обґрунтованим.
Так, положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 року у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 року у справі № 2140/1341/18.
У рішенні Конституційного Суду України № 1-6/2018 від 27.02.2018 року констатовано: «У Доповіді «Верховенство права», яка схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «законних очікувань») (пункт 48). Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини».
Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника національної поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне органи національної поліції.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції України, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів національної поліції з боку суспільства.
Отже, висновок службового розслідування сформований з урахуванням не тільки норм чинного законодавства та у межах компетенції, а і з врахуванням реального військового стану в Державі.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання позивача на те, що згідно розпорядження начальника Чернігівської обласної військової адміністрації від 26.02.2022 року № 87 виконуючим обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 26.02.2022 року було призначено Гончарова Є.С. , а тому полковник поліції Нідзельський В.О. не мав права видавати наказ про звільнення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Стаття 13 Закону визначає, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону керівники територіальних органів поліції (в тому числі ГУНП в Чернігівській області) призначаються на посади та звільняються з посад керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
З наведених правових положень слідує, що право призначення керівників територіальних органів поліції належить до виключної компетенції керівника (голови) поліції.
Водночас, права та повноваження голів обласних військових адміністрації визначені нормами Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», які не містять норм щодо можливості звільняти з посад або призначати на посади керівників територіальних органів Національної поліції.
Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі 05.03.2022 року, а судами під час розгляду справи таких обставин не встановлено, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочка Є.О.
Єгорова Н.М.
Дата складання повного тексту< Дата >