Справа № 640/20850/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
27 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, стягнення відшкодування за вкладом, за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним ОСОБА_1 у ПАТ Банк «Контракт» за Договором банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» № 1291/2015 від 10.09.2015 у розмірі 190 000,00 грн - за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2019;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним ОСОБА_1 у ПАТ Банк «Контракт» за Договором банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» № 1291/2015 від 10.09.2015 у розмірі 190 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним ОСОБА_1 у ПАТ Банк «Контракт» за Договором банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» № 1291/2015 від 10.09.2015, у розмірі 190000,00 грн. - за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2019.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним ОСОБА_1 у ПАТ Банк «Контракт» за Договором банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» № 1291/2015 від 10.09.2015 у розмірі 190000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у переданому уповноваженою особою Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, інформація про позивача відсутня, у зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру ФГВФО. Посилаючись на вказані обставини, відповідач зазначив, що він не вчиняв по відношенню до позивача протиправної поведінки, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ Банк «Контракт» (банк) укладено договір № 1291/2015 банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» від 10.09.2015, за умовами якого банк відкриває вкладнику рахунок для обліку вкладу на вимогу № НОМЕР_1 , а вкладник перераховує на нього готівкою через касу банку грошові кошти у сумі 190 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2 договору № 1291/2015 від 10.09.2015 кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, вважаються наданими вкладником банку на зберігання без встановленого строку на умовах платності та зворотності повертаються вкладнику готівкою через касу банку або шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок вкладника за його заявою.
Як підтверджує квитанція від 10.09.2015 № T.R.88849.93.550 ОСОБА_1 перерахував на свій вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.12.2015 № 876 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 10.12.2015 № 220 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Контракт» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк «Контракт», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шкурку Віктору Михайловичу на два роки з 11.12.2015 до 10.12.2017 включно.
В подальшому виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 27.11.2017 № 5173 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ Банк «Контракт» строком на один рік до 10.12.2018 включно.
31.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи ФГВФО із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, у якій повідомив, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.05.2018 у справі № 758/5698/18 скасовано арешт, накладений на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ Банк «Контракт» на ім'я фізичної особи ОСОБА_1 , а отже наявні підстави для виплати гарантованої суми на користь ОСОБА_1
16.08.2018 ФГВФО повідомив ОСОБА_1 про те, що слідчим відділом Святошинського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018101080000080 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України; у зазначеному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 10.05.2018 кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_1 , визнано речовими доказами, внаслідок чого іншим особам заборонено відчужувати, розпоряджатися та використовувати зазначені кошти, у зв'язку із чим виплата коштів можлива лише після прийняття відповідного процесуального рішення у кримінальному провадженні.
На офіційному сайті ФГВФО було розміщено оголошення про те, що з 04.10.2018 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює відшкодування коштів вкладникам ПАТ Банк «Контракт» за договорами банківського вкладу незалежно від дати їх закінчення та за договорами банківського рахунку (включаючи карткові рахунки) в межах 200 тисяч гривень засобами Автоматизованої системи виплат Фонду.
Надалі виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2739 від 08.10.2018 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» на Коваленка Олександра Володимировича з 11.10.2018.
05.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи ФГВФО із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, у якій повідомив, що йому було відмовлено у виплаті гарантованої суми на підставі визнання коштів на рахунку речовими доказами, проте, така підстава не входить до виключного переліку підстав, за наявності яких ФГВФО не відшкодовує кошти (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
17.09.2019 ФГВФО повідомив ОСОБА_1 про те, що рішення про виплату ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом буде прийняте після остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Окрім того, з листа ПАТ Банк «Контракт» від 27.09.2019 № 01/11-474 вбачається, що уповноважена особа ФГВФО 11.06.2018 направила до ФГВФО зміни до Переліку вкладників ПАТ Банк «Контракт», до складу яких включено інформацію про вклад ОСОБА_1 із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню та ідентифікаційних даних.
Листом ФГВФО від 01.10.2019 № 34-036-16972/19 підтверджено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.02.2018 № 387 кошти, які обліковувались на рахунку ОСОБА_1 станом на день процедури виведення Фондом банку з ринку включені до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, відкритими ПАТ Банк «Контракт».
Враховуючи, що в добровільному порядку кошти за вкладом позивачу не виплачено, він звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що позивача було включено до Загального реєстру, однак, сума гарантованого відшкодування не виплачена, а підстави вказані відповідачем для відмови у виплаті відповідної суми визнано судом протиправними.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-УІ (далі - Закон №4452).
Пунктами 3, 4 частини першої статті 2 Закону №4452 визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено що вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Отже, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом у межах 200 000,00 грн. Натомість, відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням ФГВФО від 09.08.2012 № 14, Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Пунктом 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням ФГВФО від 09.08.2012 № 14, передбачено, що Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням ФГВФО від 09.08.2012 № 14, Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.
Під час дії тимчасової адміністрації до чергових частин Загального реєстру включаються ГСР тільки за тими договорами банківського вкладу, що не були включені до першої частини Загального реєстру, щодо яких знято обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій та строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
З листа ПАТ Банк «Контракт» від 27.09.2019 № 01/11-474 вбачається, що уповноважена особа ФГВФО 11.06.2018 направила до ФГВФО зміни до Переліку вкладників ПАТ Банк «Контракт», до складу яких включено інформацію про вклад ОСОБА_1 із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню та ідентифікаційних даних.
Листом ФГВФО від 01.10.2019 № 34-036-16972/19 підтверджено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.02.2018 № 387 кошти, які обліковувались на рахунку ОСОБА_1 станом на день процедури виведення Фондом банку з ринку включені до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, відкритими ПАТ Банк «Контракт».
Таким чином, ОСОБА_1 був включений до Загального реєстру, однак сума гарантованого відшкодування не виплачена з посиланням на те, що кошти, розміщені ОСОБА_1 в ПАТ Банк «Контракт» визнані речовим доказом в рамках кримінального провадження № 42018101080000080.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказану підставу для відмови у виплаті гарантованої суми відшкодування за вкладом, оскільки частиною 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено вичерпний перелік підстав для не відшкодування коштів у межах гарантованої суми і така підстава для не відшкодування як визнання грошових коштів речовим доказом у межах кримінального провадження там не зазначена.
Крім того, у відповіді на запит від 01.10.2019 № 14/23-1111 вказано, що матеріали кримінального провадження № 42018101080000080 об'єднано з матеріалами досудового розслідування № 120151000700007282 в одне провадження, якому присвоєно номер останнього; крім того, 31.10.2018 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 120151000700007282 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, кримінальне провадження № 120151000700007282, до якого приєднано кримінальне провадження № 42018101080000080, закрито у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, що по своїй суті є остаточним процесуальним рішенням у кримінальному провадженні, а відтак наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дій ФГВФО щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним ОСОБА_1 у ПАТ Банк «Контракт» за Договором банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» № 1291/2015 від 10.09.2015, у розмірі 190 000,00 грн.- за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2019, про що вірно вказано судом першої інстанції.
За наведених обставин та правового регулювання, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки сума гарантованого відшкодування позивачу не виплачена, а підстави вказані відповідачем для відмови у виплаті відповідної суми було визнано судом протиправними, наявні підстави для зобов'язання відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ Банк «Контракт», за договором банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» № 1291/2015 від 10.09.2015, у розмірі 190 000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що сам факт неплатоспроможності банку є підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам, а тому підстави для невідшкодування позивачу гарантованої суми у відповідача - відсутні.
Так, право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного кодексу України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14, 04.11.1950, визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що відповідачем в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано факт наявності заборгованості перед позивачем, що також свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи все викладене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Інші посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, стягнення відшкодування за вкладом - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко