Справа №320/3869/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
26 жовтня 2022 року м.Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням довідки про заробітну плату до 01 липня 2000 року за період з 11 жовтня 1985 року по 16 березня 1992 рік №16.07-12/1790-П-539/02 від 19 серпня 2020 року, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка та довідки про підтвердження періоду навчання ОСОБА_1 з 01 вересня 1977 року по 31 липня 1982 року у Горлівському філіалі Донецького політехнічного інституту, виданої Автомобільним інститутом Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Донецький національний технічний університет" №55 від 14 серпня 2020 року та у виплаті ОСОБА_1 перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 28 жовтня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату до 01 липня 2000 року за період з 11 жовтня 1985 року по 16 березня 1992 рік №16.07-12/1790-П-539/02 від 19 серпня 2020 року, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка та довідки про підтвердження періоду навчання ОСОБА_1 з 01 вересня 1977 року по 31 липня 1982 року у Горлівському філіалі Донецького політехнічного інституту, виданої Автомобільним інститутом Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Донецький національний технічний університет" №55 від 14 серпня 2020 року та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію з дати її призначення, а саме з 28 жовтня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача для обчислення пенсії період роботи, який підтверджується відповідною довідкою.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки Архівного відділу Адміністрації міста Горлівка від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02 про заробітну плату та довідки Автомобільно-Дорожнього інституту Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Донецький національний технічний університет" від 14 серпня 2020 року №55 про підтвердження періоду навчання, викладене у листі від 10 березня 2021 року №1000-0212-8/24146.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки Архівного відділу Адміністрації міста Горлівка від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02 про заробітну плату та довідки Автомобільно-Дорожнього інституту Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Донецький національний технічний університет" від 14 серпня 2020 року №55 про підтвердження періоду навчання, починаючи з 26 лютого 2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 26 жовтня 2022 року.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 04 січня 2001 року.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 28 жовтня 2020 року отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 ОСОБА_1 :
- з 01 вересень 1977 року по 12 червня 1982 року навчався у Горлівському філіалі Донецького політехнічного інституту;
- з 11 жовтня 1985 року по 16 березень 1992 року працював майстром ділянки у Горлівському спеціалізованому управлінні по тушінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель (з 25 березня 1986 року дане підприємство перейменоване в Управління по тушінню, профілактиці териконів та рекультивації земель ДП «Артемуголь»).
19 серпня 2020 року Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка на запит позивача було видано довідку від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02 про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 01 жовтня 1985 року по 31 березня 1992 року в СП «Управління по тушінню, профілактиці териконів та рекультивації земель ДП «Артемуголь».
Архівною довідкою Автомобільно-Дорожнього інституту Донецького Державного технічного університету від 14 серпня 2020 року №55 підтверджується, що позивач у період з 01 вересня 1977 року по 31 липень 1982 року навчався у Горлівській філії Донецького політехнічного інституту, який з 02 вересня 1994 року було перейменовано в Автомобільно-Дорожній інститут Донецького Державного технічного університету.
Позивач 12 січня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії, додавши до вказаної заяви копії таких документів: військовий квиток, довідку з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01 січня 2000 року по день звернення, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт та трудову книжку. Вказані документи прийнято відповідачем 12 січня 2021 року і зареєстровано за №128 згідно розписки-повідомлення.
При цьому, у позовній заяві позивач вказує, що до заяви від 12 січня 2021 року ним було надано також інші документи на підтвердження страхового стажу, а саме: довідка Архівного відділу Адміністрації міста Горлівка від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02 про заробітну плату та довідка Автомобільно-Дорожнього інституту Донецького Державного технічного університету від 14 серпня 2020 року №55 про підтвердження періоду навчання, проте відповідач відмовив позивачу у прийнятті вказаних довідок, посилаючись на те, що на цих довідках стоїть логотип «ДНР». Тому вказані довідки позивач долучив до матеріалів пенсійної справи засобами поштового зв'язку 26 лютого 2021 року.
Позивачем 26 лютого 2021 року засобами поштового зв'язку було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області заяву довільної форми про здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням довідки Архівного відділу Адміністрації міста Горлівка від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02 про заробітну плату та довідки Автомобільно-Дорожнього інституту Донецького Державного технічного університету від 14 серпня 2020 року №55 про підтвердження періоду навчання, до якої було додано оригінали вказаних довідок.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (Відділ обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян) листом від 10 березня 2021 року №1000-0212-8/24146 відмовило позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії з урахуванням довідки Архівного відділу Адміністрації міста Горлівка від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02 про заробітну плату та довідки Автомобільно-Дорожнього інституту Донецького Державного технічного університету від 14 серпня 2020 року №55 про підтвердження періоду навчання.
Відповідач відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з урахуванням довідки Архівного відділу Адміністрації міста Горлівка від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02 про заробітну плату та довідки Автомобільно-Дорожнього інституту Донецького Державного технічного університету від 14 серпня 2020 року №55 про підтвердження періоду навчання, у рішенні від 10 березня 2021 року №1000-0212-8/24146 зазначив, що оскільки суми заробітної плати, вказані у довідці від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02, виданій Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької народної республіки, не підтверджені первинними документами і перевірити достовірність її видачі неможливо, ця довідка не може бути прийнятою до уваги при визначенні розміру пенсії. Також зазначено, що довідка про підтвердження періоду навчання позивача з 01 вересня 1977 року по 31 липня 1982 року у Горлівському філіалі Донецького політехнічного інституту, яка видана Автомобільним інститутом Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «Донецький національний технічний університет» від 14 серпня 2020 року №55, також не може бути врахована при розрахунку розміру пенсії згідно статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в даному випадку, в трудовій книжці є посилання на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки судом не було враховано, по підтвердженню періодів роботи, позивачем надано довідки, видані на тимчасово окупованих територіях, тож, будь-який акт (рішення, документ), виданий цим органом є недійсним та не створює правових наслідків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно норм ч.4 ст.24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до змісту ч.1 ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до приписів п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
У силу норм п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тож, з наведеного слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому, довідки від установ, підприємств виконують допоміжну/уточнюючу функцію, у разі наявності в трудовій книжці неточностей, незаповнених/втрачених даних.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 26 лютого 2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням довідки Архівного відділу Адміністрації міста Горлівка від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02 про заробітну плату та довідки Автомобільно-Дорожнього інституту Донецького Державного технічного університету від 14 серпня 2020 року №55 про підтвердження періоду навчання, надіславши необхідні документи засобами поштового зв'язку на поштову адресу відповідача.
Позивачем була надана довідка від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02, видана Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка, яка підтверджує отримання заробітної плати позивача у період з 01 жовтня 1985 року по 31 березня 1992 року.
Архівна довідка Автомобільно-Дорожнього інституту Донецького Державного технічного університету від 14 серпня 2020 року №55 підтверджує, що позивач з 01 вересня 1977 року по 31 липень 1982 року навчався у Горлівській філії Донецького політехнічного інституту, який з 02 вересня 1994 року було перейменовано в Автомобільно-Дорожній інститут Донецького Державного технічного університету.
Вказані періоди роботи та навчання позивача підтверджені записами у його трудовій книжці.
Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , у період з 01 вересня 1977 року по 12 червень 1982 року навчався у Горлівському філіалі Донецького політехнічного інституту; а у період з 11 жовтень 1985 року по 16 березня 1992 року - працював майстром ділянки у Горлівському спеціалізованому управлінні по тушінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель (з 25 березня 1986 року перейменоване в Управління по тушінню, профілактиці териконів та рекультивації земель ДП «Артемуголь») .
Щодо доводів відповідача, викладених апеляційній скарзі, про те, що суми заробітної плати, вказані у довідці від 19 серпня 2020 року №16.07-12/1790-П-539/02, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької народної республіки, не стверджені первинними документами і перевірити достовірність її видачі неможливо, а довідка про підтвердження періоду навчання позивача у період з 01 вересня 1977 року по 31 липня 1982 року у Горлівському філіалі Донецького політехнічного інституту, яка видана Автомобільним інститутом Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «Донецький національний технічний університет» від 14 серпня 2020 року №55 не може бути врахована при розрахунку розміру пенсії згідно зі статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
За змістом ст.18 Закону №1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно зі ст.9 Закону №1207-VII, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v.Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v.Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v.the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, наявна інформація про страховий стаж позивача підтверджується довідками, які мають братися до уваги відповідачем, проте така жодним чином не легітимізує окупаційну владу, адже позивач не має жодних інших варіантів діяти, аніж отримати таку довідку задля підтвердження наявного в нього права на пенсійне забезпечення, у тому розмірі, що вона заробила впродовж свого трудового шляху.
Оскільки дані трудової книжки позивача та вищевказаних довідок, які надавались до органу Пенсійного фонду України, підтверджують про наявність відповідного стажу, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вищевказаного страхового стажу для призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів законності відмови у зарахуванні вказаного вище стажу тому колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко