П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/311/22
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
секретар - Цибульська Ю.М.
за участю: представника апелянта - Мунтян Є.О.
представник позивача - Гриценка В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 по справі № 420/311/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №№ 0184339-5406-1517, 0184340-5406-1517, 0184341-5406-1517 від 27.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він займається сільськогосподарською діяльністю, а також є засновником та кінцевим бенефіціаром селянського (фермерського) господарства. До видів діяльності господарства відноситься вирощування зернових культур, розведення свійської птиці.
Будівлі, які належать йому на праві приватної власності, та які відповідач відніс до об'єктів оподаткування, він використовує безпосередньо у власній сільськогосподарській діяльності. Через дану обставину вони не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тому нарахування відповідачем податку з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом є незаконним.
26.01.2022 відповідач надав до суду першої інстанції відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування відзиву зазначав, що у позивача відсутні будь-які підтвердження зайняття ним сільськогосподарською діяльністю та реального використання ним нежитлових приміщень у даній діяльності.
Також на момент формування податкових повідомлень-рішень у відповідача була відсутня інформація, яка підтверджувала віднесення спірних приміщень до приміщень сільськогосподарського призначення.
Крім того, відповідач зазначав, що нерухоме майно знаходиться у безпосередній власності позивача, а не юридичної особи фермерського господарства «Аделіна». Тому посилання позивача на співпадіння адреси фермерського господарства та об'єкта нерухомого майна, який є, на думку відповідача, об'єктом оподаткування, не відповідає фактичним обставинам, оскільки спірні рішення винесені щодо трьох різних об'єктів нерухомості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення №№ 0184339-5406-1517, 0184341-5406-1517 від 27.08.2020.
У решті позовних вимог відмовив.
Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2000 (дві тисячі), 00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, представник Головного управління ДПС в Одеській області подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не підтверджено ведення сільськогосподарської діяльності жодними документами, щодо реально використання нежитлових приміщень у даній діяльності;
- судом першої інстанції не враховано, що на момент формування податкових повідомлень-рішень була відсутня інформація, яка підтверджувала віднесення нежитлових приміщень позивача, до приміщень класу «Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271);
- судом першої інстанції помилково стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2000 (дві тисячі),00 грн, оскільки позивачем було невірно розраховано суму судового збору. Як зазначає апелянт, сума позову складає 92642,88 грн., а отже сума судового збору за подання адміністративного позову складає 992,40 грн.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач станом на 2006 рік був засновником та головою селянського фермерського господарства «Гай», розташованого в с. Кубанка, 1-й км дороги Кубанка-Кремидівка №1 Комінтернівського району Одеської області.
Розпорядженням №431 від 08.08.2022 Комінтернівська районна державна адміністрація затвердила акт вибору земельної ділянки під розміщення господарського двору фермерського господарства «Гай» на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та дозволила проведення проектно-пошукових робіт під розміщення господарського двору.
Рішенням від 05.06.2002 №113 Красносільська сільська рада погодила розміщення господарського двору селянського фермерського господарства «Гай» на території сільської ради.
Відповідно до технічного паспорту Комінтернівського БТІ станом на 08.02.2006 виробничий будинок в с. Кубанка (1-й км. Дороги Кубанка-Кремидівка) Комінтернівського району Одеської області складається з літ. «А»-«А-3» - будівлі адміністрації із складськими приміщеннями, літ. «В»-вівчарня, літ. «Г-Г3» свинарник, літ. «Д-1» - відкритий зерносклад з підсобними приміщеннями, літ «Е»-насосна, літ «Ж» навіс, літ. «З»-сарай, 1-водонапорна вежа, ІІ-цистерна, ІІ- майданчик для техніки, №1-4 огорожа.
Рішенням Комінтернівський районний суд Одеської області від 09.02.2006 визнав за позивачем право приватної власності на вказані вище будівлі, як за господарським двором СФГ «Зелений Гай» (а.с.11-12).
Згідно з даними з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач є фізичною особою - підприємцем, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур, розведення свиней, оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, кормами для тварин, складське господарство.
З 26.02.2018 позивач є також засновником Фермерського господарства «Аделіна», з місцезнаходженням Одеська область, Лиманський район, с. Кубанка, 1-й км Дороги Кубанка-Кремидівка, будинок 1 (а.с.13-21).
27.08.2020 відповідач нарахував позивачу податок з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки та виніс податкові повідомлення-рішення:
- №0184339-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 7790,57 грн.
- №0184340-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 302,96 грн.
- 0184341-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 84549,15 грн. (а.с.6).
Відповідно до розрахунку вказаного податку по об'єктах оподаткування, а також згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач нарахував податок за наступними об'єктами оподаткування:
- нежитлове приміщення за місцезнаходженням: Одеська область., Лиманський район, село Кремидівка, вул. Центральна, буд. 3 «ж», загальна площа 622,30 кв.м (ППР №0184339-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 7790,57 грн.);
- будівлі бару, об'єкт нежитлової нерухомості за місцезнаходженням: Одеська область., Лиманський район, село Кремидівка, вул. Центральна, буд. 3 «к» , загальна площа 48,40 кв.м (ППР №0184340-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 302,96 грн.);
- будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: Одеська обл., Лиманський район, село Кубанка, будинок, 1, загальна площа 2026,10 кв.м (ППР №0184341-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 84549,15 грн.) (а.с.39-45, 63).
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: Одеська обл., Лиманський район, село Кубанка, будинок 1, загальна площа, 2026, 10 кв.м належать до класу будівель сільськогосподарського призначення, оскільки складаються з будівлі адміністрації із складськими приміщеннями, вівчарні, свинарника, відкритого зерносклада з підсобними приміщеннями, насосної, навісу, сараю, водонапорної вежі, цистерни, майданчика для техніки, огорожі. Даний висновок, на переконання суду першої інстанції, підтверджується технічним паспортом Комінтернівського РБТІ. Також відповідно до змісту рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.02.2006 у справі 2-9702/2006 встановлений факт, який не потребує доведення, що вказані приміщення, були зведені з метою та на земельній ділянці призначеній для розміщення господарського двору селянського фермерського господарства, засновником якого є позивач.
Крім того, на думку суду першої інстанції, відповідно до даних технічного паспорту сама по собі технічна характеристика приміщень свідчить про їх сільськогосподарське призначення поза розумним сумнівом.
При цьому окружний адміністративний суд вважав невірними посиланнями відповідача на відсутність висновку щодо класифікації необхідної приналежності об'єктів до сільськогосподарських, оскільки обов'язок отримати відповідний висновок у позивача не передбачений чинним законодавством.
Також, суд першої інстанції зазначив, що факт того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником підтверджується даними з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідно до якого позивач є фізичною особою підприємцем, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур, розведення свиней, оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, кормами для тварин, складське господарство, крім того з 26.02.2018 позивач є засновником Фермерського господарства «Аделіна», з місцезнаходженням Одеська область, Лиманський район, с. Кубанка, 1-й км Дороги Кубанка-Кремидівка, будинок 1.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно визначив будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: Одеська обл., Лиманський район, село Кубанка, будинок 1, загальна площа, 2026, 10 кв.м об'єктом оподаткування та відповідно нарахував податкове зобов'язання у сумі 84 549, 15 грн. А відтак - ППР №0184341-5406-1517 належить до визнання його протиправним та скасування.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0184339-5406-1517 про нарахування податку у розмірі 7790,57 грн. суд першої інстанції також прийшов до висновку про її задоволення, оскільки відповідно до наданого відповідачем розрахунку нарахування податку у розмірі 7790,57 відбулося за об'єктом оподаткування - нежитловим приміщенням за місцезнаходженням: Одеська обл., Лиманський район, село Кремидівка, вул. Центральна, буд. 3 «ж», загальна площа 622,30 кв.м. Проте, відповідач не надав жодного доказу щодо існування такого приміщення у приватній власності позивача. У доданих до позовної заяви відомостях з реєстру речових прав позивача на нерухоме майно відсутня будь-яка інформація про дане приміщення.
Таким чином, суд першої інстанції вважає, що відповідач не довів існування права власності на вказаний об'єкт у позивача, а значить і те, що позивач є в даному випадку платником податку.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0184340-5406-1517, суд першої інстанції виходив з того, що приміщення загальною площею 48,40, яке знаходяться за іншою адресою: АДРЕСА_1 , не відносяться до категорій сільськогосподарського призначення, підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до цих відомостей будинок 3 «к» площею 48,20 кв.м, місцезнаходження: Одеська обл., Лиманський район, с. Кремидівка, вул. Центральна є будівлею бару.
Крім того, вирішуючи питання судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що при поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір за три вимоги майнового характеру у розмірі 2316 (дві тисячі триста шістнадцять),33 грн. Даний факт підтверджується квитанцією від 30.11.2021 (а.с.24).
З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, а саме задоволенні двох вимог на загальну суму 92 339 (дев'яносто дві тисячі триста тридцять дев'ять), 52 грн., та відмови у задоволенні позовної вимоги на суму 302 (триста дві),96 грн., на підставі ч.4 ст.139 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що судовий збір належить до відшкодування пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2000 (дві тисячі), 00грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції по суті з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.10.2019, справа № 0340/1905/18 (К/9901/15596/19)
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 лютого 2021 року, справа № 820/3707/17 (К/9901/5045/17)
Верховний Суд у своїй практиці, у постановах від 10.04.2020, справа № 823/1751/17, від 24.04.2020, справа № 540/2206/19, неодноразово акцентував увагу на тому, що при вирішенні даної категорії спорів має значення, окрім іншого, віднесення платника податку до категорії «сільськогосподарських виробників».
Слід зазначити, що встановлена пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Згідно з даними з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач є фізичною особою - підприємцем, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур, розведення свиней, оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, кормами для тварин, складське господарство.
З 26.02.2018 позивач є також засновником Фермерського господарства «Аделіна», з місцезнаходженням: Одеська область, Лиманський район, с.Кубанка, 1-й км Дороги Кубанка-Кремидівка, будинок 1 (а.с.13-21).
Відповідно до рішення Кремидівської сільської ради від 05.06.2018 № 376 -VII на території Кремидівської сільської ради з 01.01.2019 встановлено, зокрема, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Ставки та пільги визначено додатком 1 до вказаного рішення.
Відповідно до п. «ж» абз. 2 п. 2 додатку 1 до рішення Кремидівської сільської ради від 05.06.2018 № 376 -VII, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Вирішуючи питання належності позивача до сільськогосподарських товаровиробників, суд першої інстанції зазначив, що даний факт підтверджується даними витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідно до якого позивач є фізичною особою підприємцем, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур, розведення свиней, оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, кормами для тварин, складське господарство.
Задля повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи апеляційний суд ухвалою від 13.09.2022 витребував у позивача докази, які б підтверджували, що на час володіння спірним нерухомим майном він був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні положень податкового законодавства, та має пільги згідно підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Так, на виконання ухвали суду в судовому засіданні представник позивача надав клопотання про долучення доказів, в якому останній просив долучити, зокрема: копію договору поставки №39/09/19 від 27.09.2019, копію фінансової звітності малого підприємства ФГ «Аделіна», копію витягу ФГ «Аделіна», копія звіту про посівні площі сільськогосподарських культур ФГ «Аделіна», копія акту від 29.04.2020, копія акту про списання озимового ячменю.
З аналізу вказаних доказів у сукупності вбачається що, позивач дійсно здійснював діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції.
Крім того, представником позивача до клопотання додано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 по справі № 420/16519/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, а також постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 по справі № 420/16519/21.
Зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 по справі № 420/16519/21 вбачається, що предметом судового розгляду в зазначеній справі була правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 10.06.2021 № 0705575-2406-1517, яким визначено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за будівлю адміністрації зі складськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 .
Правомірність нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за будівлю адміністрації зі складськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , є предметом судового розгляду й в даній справі.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 03.12.2021 по справі № 420/16519/21 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнив.
Скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 10.06.2021 № 0705575-2406-1517.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 по справі № 420/16519/21 залишено без змін.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.05.2022 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 по справі №420/16519/21.
Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 по справі № 420/16519/21 набрало законної сили.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права.
При цьому встановлено, що ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна «будівля адміністрації із складськими приміщеннями використовується як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
У зв'язку із наведеним, суди першої та апеляційної інстанції виснували, що на нежитлові приміщення, які належить позивачу на праві власності, поширюється запроваджена п. «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ пільга та зазначені будівлі не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Правова позиція узгоджується із висновками викладеними у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №813/8801/14.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вищевказані висновки судів викладені у рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 по справі № 420/16519/21 та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.
З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні положень податкового законодавства.
Крім того, відповідно до витягу з реєстру прав на нерухоме майно, позивачу на праві приватної власності належить будівля адміністрації із складськими приміщеннями, загальною площею 2026,1 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до технічного опису до складу майна входять: літ «А» - «А3» будівля адміністрації зі складськими приміщеннями -170, кв.м., літ. «В» вівчарня 116,8 кв.м., літ. «Г» «г» - «г3» свинарник - 756,5 кв.м., літ «Д», «д», «д1» - відкритий зерносклад із підсобними приміщеннями 55, кв.м. (а.с. 44).
Згідно з технічним паспортом Комінтернівського РБТІ будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: Одеська обл., Лиманський район, село Кубанка, будинок 1, загальна площа, 2026, 10 кв.м належать до класу будівель сільськогосподарського призначення, оскільки складаються з будівлі адміністрації із складськими приміщеннями, вівчарні, свинарника, відкритого зерносклада з підсобними приміщеннями, насосної, навісу, сараю, водонапорної вежі, цистерни, майданчика для техніки, огорожі (а.с. 9-12).
Також, відповідно до змісту рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.02.2006 у справі 2-9702/2006 встановлений факт, який не потребує доведення, що вказані приміщення, були зведені з метою та на земельній ділянці призначеній для розміщення господарського двору селянського фермерського господарства, засновником якого є позивач (а.с. 7-8).
Вказане, свідчить про сільськогосподарське призначення даних приміщень поза розумним сумнівом.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, приміщення за адресою: Одеська обл., Лиманський район, село Кубанка, будинок, 1, не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно визначив будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: Одеська обл., Лиманський район, село Кубанка, будинок, 1, загальна площа, 2026, 10 кв.м об'єктом оподаткування та відповідно нарахував податкове зобов'язання у сумі 84 549, 15 грн., а відтак - ППР №0184341-5406-1517 належить до визнання його протиправним та скасування.
Відповідачем в свою чергу не надано доказів, які б спростовували вказані висновки суду першої інстанції, як і не надано доказів здачі в оренду нерухомого майна власником будівель та споруд, наявності лізингу, позички тощо.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0184339-5406-1517 про нарахування податку у розмірі 7790,57 грн. з огляду на таке.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку нарахування податку у розмірі 7790,57 відбулося за об'єктом оподаткування - нежитловим приміщенням за місцезнаходженням: Одеська область., Лиманський район, село Кремидівка, вул. Центральна, буд. 3 «ж», загальна площа 622,30 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи, у доданих до позовної заяви відомостях з реєстру речових прав позивача на нерухоме майно (а.с. 39-45) відсутня будь-яка інформація про дане приміщення.
Інші докази належності позивачу зазначеного приміщення в матеріалах справи відсутні. Натомість жодного доказу щодо існування такого приміщення у приватній власності позивача відповідачем не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів існування права власності на вказаний об'єкт у позивача, а значить і те, що позивач є в даному випадку платником податку.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0184340-5406-1517, оскільки приміщення загальною площею 48,40, яке знаходяться за іншою адресою: Одеська обл., Лиманський район, с. Кремидівка, вул. Центральна не відносяться до категорій сільськогосподарського призначення, підтверджується відомостями з ДР речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до цих відомостей будинок «к», площею 48,20 кв.м, місцезнаходження: Одеська обл., Лиманський район, с. Кремидівка, вул. Центральна є будівлею бару (а.с. 42).
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на момент формування податкових повідомлень-рішень була відсутня інформація, яка підтверджувала віднесення нежитлових приміщень позивача, до приміщень класу «Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271).
Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта з огляду на таке.
З метою уніфікації об'єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказом від 17.08.2000р. за №507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (надалі - Класифікатор), який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням.
Так, у відповідності до Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 127 Будівлі нежитлові інші клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства ).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.п будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо необхідності платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звертатися за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об'єкта нерухомості до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду.
Так, у платника податків в наявності є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, в розділі ІІ Призначення та характеристика основних та службових будівель, характеристика підвалів, дворових споруд, замощень наведено призначення відповідних будівель, як-то свинарник, вівчарня, зерновий склад тощо. Для цілей ведення господарської діяльності позивач в достатній мірі має право керуватися вказаними характеристиками будівель своєї власності та використовувати їх за призначенням.
Натомість, податковий орган привласнює собі непритаманні фіскальному органу функції, беручи на себе право визначати обов'язки платнику податків, які не передбачені чинним законодавством, зважаючи на необхідність ідентифікації об'єкта нерухомості шляхом звернення до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду, для цілей доведення перед податковим органом наявності податкової пільги.
Крім того, апелянт в апеляційні скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції помилково стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2000 (дві тисячі),00 грн, оскільки позивачем було невірно розраховано суму судового збору.
Вказує, що сума позову складає 92642,88 грн., а отже сума судового збору за подання адміністративного позову складає 992,40 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними доводами апелянта з огляду на таке.
Відповідно до матеріалів справи, а саме квитанції про сплату судового збору від 30.11.2021 позивачем сплачено судовий збір за три вимоги майнового характеру у розмірі 2316, 33 грн. (а.с.24).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено - 2481 грн.
З огляду на викладене, сума судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у даній справі складає 992,40 грн.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивачу належать до відшкодування судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 000,00 грн.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині обрахунку та стягнення судових витрат підлягає зміні.
Враховуючи все вищевикладене, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Положеннями ч. 4 ст. 317 КАС України встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зміни четвертого абзацу резолютивної частини.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін відповідно до статті 316 КАС України.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 по справі № 420/311/22- змінити.
Викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 по справі № 420/311/22 в наступній редакції:
«Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві), 40 грн.».
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 по справі № 420/311/22 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 28 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.