Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" серпня 2006 р. о 12:20 Справа № АС-04/262-06
вх. № 5335/1-04
Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання Дородіна І.А.
представників сторін
позивача - Шебаніц Н.М. - дор.
відповідача - не з"явився
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до ПСП Вікторія плюс", с. Нечволодівка
про стягнення 5653,51 грн.
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ПСП Вікторія плюс", с. Нечволодівка 5653,51 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 2 робочих місця для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було працевлаштований 1 інвалід, тобто відповідачем не виконаний норматив 1 робочого місця. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму 5653,51 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідачем через канцелярію суду надане клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке суд вважає таким, що відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.
Також відповідач, через канцелярію суду надав відзив на позов в якому він проти позову заперечує вказує, що ПСП Вікторія плюс", с. Нечволодівка фактично створило робочі місця для інвалідів, що підтверджено наданною до матеріалів справи копією рішення №68 виконавчого комітету Нечволодівської сільської ради Куп"янського району від 17.12.2004р. про бронювання робочих місць та встановлення на 2005 рік квоти прийому на роботу осіб, які потребують соціального захисту на ринку праці та ним приймалися заходи щодо їх працевлаштування , про що свідчать звіти «Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках», які подавалися до Куп"янського міськрайцентру зайнятості в яких зазначено про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Однак державною службою зайнятості, органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевою Радою народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів - інваліди для працевлаштування до підприємства відповідача не направлялися і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування.
Таким чином на підприємство не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язку по трудоустрію інвалідів органами, вказаними ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Суд застосовує законодавство , яке діяло на момент спірних відносин.
Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає у 2005 р. 5630,43 грн.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 46 осіб, відповідно до ст.. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 1 інвалід, отже відповідачем не було працевлаштований 1 інвалід.
Однак суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.
Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів « затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Суд зазначає, що відповідач звертався до компетентних органів з проханням направити на підприємство для працевлаштування інвалідів, про що свідчить звіти «Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках», які подавалися до Куп"янського міськрайцентру зайнятості в яких зазначено про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Позивач, не надав доказів, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштуванні, і відмови в такому працевлаштуванні.
Згідно матеріалів справи інваліди до відповідача не направлялися і інваліди до відповідача не зверталися.
Таким чином неналежне виконання обов'язку з боку відповідача відсутнє.
За таких обставин позивач просить покласти на відповідача відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Практика ВСУ постанова від 15.01.03 р. справа №4292/1-36).
Враховуючи наведене вимоги про стягнення штрафних санкцій необґрунтовані.
Керуючись статтями 4, 8, 86, 94, 160 - 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні", суд
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Григоров А.М.