Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про продовження розгляду справи
28 жовтня 2022 року Справа №200/4534/22
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування “щомісячної додаткової грошової винагороди” та “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2015, 2016, 2017 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 “грошову допомогу на оздоровлення” за 2015, 2016, 2017 роки передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди” та “індексації грошового забезпечення” виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року у справі №200/1523/21-а;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2018, 2019, 2020 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 “грошову допомогу на оздоровлення” за 2018, 2019, 2020 роки передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням “індексації грошового забезпечення” виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року у справі №200/1523/21-а;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням “індексації грошового забезпечення” виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року у справі №200/1523/21-а;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 - 2020 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 - 2020 роки, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням “індексації грошового забезпечення” виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року у справі №200/1523/21-а.
11 жовтня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20 жовтня 2022 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, та надано позивачу строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
21 жовтня 2022 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, яка обґрунтована тим, що нова редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України застосовується тільки з 19.07.2022 року, поряд з цим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тому обчислення тримісячного строку звернення до суду слід здійснювати з 19.07.2022 року, отже позивачем не було пропущено строки звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки він закінчується 19.10.2022 року.
Суд не приймає такі доводи представника позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності.
Європейський суд також вказав, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
Відтак, приписами ст. КАС України визначено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Згідно ч. 1 ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 118 КАС України (ч.ч. 1, 2) встановлює, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частина 1 ст. 120 КАС України визначає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, згідно статті 233 Кодексу Законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, законодавцем встановлено єдиний строк для звернення із заявою про вирішення трудового спору (окрім справ про звільнення) до суду, у тому числі для спорів щодо порушення законодавства про оплату праці - тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже, приписи статті 233 Кодексу Законів про працю України щодо необмеження будь-яким строком спорів відносно порушення законодавства про оплату праці та стягнення заробітної плати втратили свою чинність 19.07.2022 року.
Відповідно до приписів ч.ч. 3, 4 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Розділ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2352-IX встановлює, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та не містить приписів щодо врегулювання питання визначення строків звернення до суду у зв'язку з набранням чинності цим Законом, отже, питання дотримання таких строків має визначатись на загальних засадах.
В Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Аналізуючи означені вище норми процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що подання позовної заяви як процесуальна дія вчинена представником позивача 10 жовтня 2022 року, тобто після сплину понад двох місяців з моменту зміни правового регулювання строків звернення до суду в означеній категорії спорів, отже оцінюючи питання дотримання строків звернення до суду з позовною заявою в спірних правовідносинах має бути застосована редакція статті 233 Кодексу Законів про працю України чинна на дату звернення до суду з адміністративним позовом.
Вказане жодним чином не порушує принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, встановлений ст. 58 Конституції України, оскільки в даному випадку незворотність в дії в часі нової редакції статті 233 Кодексу Законів про працю України, запровадженої Законом № 2352-IX, полягає в тому, що вона не може бути застосована під час розгляду судових справ, які станом на дату набрання чинності Законом № 2352-IX - 19 липня 2022 року вже перебували на розгляді в судах або позови надійшли до суду (були направлені) до цієї дати та провадження у цих справах станом 19 липня 2022 року не було відкрито.
Суд також, керуючись приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, де суд касаційної інстанції зазначив, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Поряд з цим, суд констатує, що не залежно від зміни строків звернення до суду з позовною заявою, незмінною лишається дата початку відліку такого строку - день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 233 КЗпПУ, ст. 122 КАС України).
Тобто, дата початку відліку строку звернення до суду з позовною заявою встановлена законом, а тому не може бути встановлена судом (ст. 118 КАС України).
Відтак, суд відхиляє доводи представника позивача відносно того, що строк звернення до суду з адміністративним позовом має рахуватись від дати набрання чинності Законом № 2352-IX.
Як вже було встановлено судом, про порушення своїх прав позивач дізнався не пізніше набрання чинності рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року у справі №200/1523/21-а та від 15.03.2021 року у справі №200/1526/21-а, на виконання яких 15 вересня 2021 року військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено на користь позивача 176533,58 грн, проте з позовною заявою позивач звернувся до суду тільки 10.10.2022 року, тобто більше ніж через рік після подій, які дають позивачу підстави вважати, що його права в даному адміністративному спорі були порушені.
Таким чином, те що позивач не міг в майбутньому передбачити зміну правого регулювання в частині скорочення строків звернення до суду, не спростовує того факту, що позивач про порушення своїх прав був обізнаний понад 1 рік до свого звернення до суду з даним позовом.
Поряд з цим, звернення позивача до суду з позовною заявою є його правом і жодних обмежень щодо його реалізації представником позивача не наведено.
При цьому слід врахувати, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Посилання позивача на правові позиції Верховного суду та Конституційного суду суд відхиляє, оскільки вони сформовані до зміни правового регулювання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і підстави, вказані позивачем у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поряд з цим, згідно ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналізуючи питання дотримання строків звернення до суду в спірних правовідносинах, суд встановив, що відповідно до п. 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпПУ (чинного на дату набрання чинності Законом № 2352-IX та подання адміністративного позову в даній справі), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено з 19 грудня 2020 р. по до 28 лютого 2021 р. карантин, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
В подальшому вказаний карантин неодноразово продовжувався Кабінетом Міністрів України.
В останнє Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 р. № 928 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 09.12.2020 р. № 1236, карантин продовжено до 31 грудня 2022 року.
Враховуючи викладене, строк звернення до суду з позовною заявою підлягає продовженню в силу приписів п. 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпПУ на строк дії карантину, який на дату звернення до суду з позовною заявою не скасовано та який триває на теперішній час.
Таким чином, підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 118, 121, 122, 123, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
Продовжити розгляд адміністративної справи № 200/4534/22.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки http://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко