Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 жовтня 2022 року Справа№200/4933/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Галатіної О.О.,
секретаря судового засідання - Коломієць К.С.
за участю:
представника відповідача - Тичиніна Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовними вимогами до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив: стягнути вихідну допомогу у сумі 22201, 83 грн. та стягнути середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 04.05.2020 наказом № 397к його було звільнено, проте відповідачем на момент звільнення - 04.05.2020 не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних сум) за час існування трудових відносин, а саме - вихідної допомоги у сумі 22 201, 83 грн.
Вказане зумовило зобов'язання відповідача виплати додатково середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку (відповідно ст. 117 КЗпП України та Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13, постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 273/212/16-ц).
Відповідач надав відзив, згідно змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою першого апеляційного адміністративного суду по справі № 200/4933/21 від 02.02.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 р. у справі № 200/4933/21 - скасовано. Справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 13.06.2022 року прийнято до провадження адміністративну справу №200/4933/21 та призначено до судового засідання.
Ухвалою від 04.10.2022 року призначено до розгляду адміністративну справу.
Ухвалою суду від 26.10.2022 року поновлено позивачу строк звернення до суду.
Позивач до судового засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, за змістом аналогічним викладеним у відзиві на позовну заяву. Заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2009 року працював в органах прокуратури України на різних посадах, від помічника міжрайонного прокурора, до прокурора відділу прокуратури області, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Наказом № 1162-п від 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області.
Наказом прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року №397-к позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.
Відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 02 липня 2020 року № 18-85-849, в березні 2020 року позивач отримав 12 388, 86грн, у квітні 200 року -14 042, 00грн., середньомісячна заробітна плата позивача складає 22 201,83 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 1057,23 грн.
Відповідно Довідки про нараховану та виплачену заробітну плату від 19.03.2021 року № 21-85-417, в травні 2020 року позивач отримав 47 264, 27 грн.
Рішенням Донецього окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року по справі № 200/5474/20-а, яке набуло законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 0034051), Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, код ЄДРПОУ 25707002), про визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області № 397-к від 04 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”. Визнано протиправним та скасовано рішення № 138 кадрової комісії № 2 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області. Зобов'язано Донецьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури з 05 травня 2020 року або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року до 21 жовтня 2020 року у сумі 123 695 (сто двадцять три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) гривень 91 копійку. Рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 року по справі № 200/5474/20-а, апеляційні скарги Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 р. у справі № 200/5474/20-а задоволено частково. Абзац четвертий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 р. у справі № 200/5474/20-а - змінено, виклавши його наступним чином: “Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду прокуратури Донецької області з 05.05.2020”. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 р. у справі № 200/5474/20-а - залишено без змін.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Пунктом 6 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (далі - Закон № 113-IX), який набув чинності 25.09.2019, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з п. 19 розділу ІІ Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII “Про прокуратуру” (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Крім того, ч. 5 ст. 51 Закону № 1697-VII установлено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Статтею 44 Кодексу законів про працю України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові в передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
У той же час приписами Закону № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги в разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.
Законом № 113-ІХ статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Законом № 113-ІХ внесені зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: “Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус”; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: “Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус”; частину дев'яту статті 252 після слів “дисциплінарної відповідальності та звільнення” доповнено словами і цифрами “а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу”.
Внесені Законом № 113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
Отже, суд дійшов висновку, що частиною п'ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 440/3166/20 Верховний Суд.
Проте суд зазначає, що на момент звернення з цим позовом до суду (26.04.2021) позивача було поновлено на посаді.
На момент розгляду цієї справи рішення суду першої інстанції, яким скасовано наказ Прокуратури Донецької області № 397-к від 04.05.2020, є таким, що набрало законної сили.
Тому як на момент звернення з цим позовом до суду так і на момент розгляду цієї справи у відповідача відсутні підстави для виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні, оскільки позивач продовжує працювати і вважається таким, що поновлений на посаді з 05.05.2020.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку також задоволенню не підлягають як похідні.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено та проголошено у судовому засіданні 26 жовтня 2022 року.
Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна