Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2022 року Справа№200/12857/21
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку загального позовного провадження (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021рік у повному обсязі з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплаченої суми;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 не доплачену разову грошову допомогу до п'ятого травня за 2021 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного частиною п'ятою статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплаченої суми за 2021р., а саме: 8845, 00 грн. - 1491, 00 грн. = 7354, 00 грн.
04 жовтня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11 листопада 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що за інформацією управління ОСОБА_1 у переліках осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році наданих військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями не надавався, особисто з заявою про виплату разової грошової допомоги не звертався. У зв'язку з цим, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році у м. Краматорську йому не нараховувалась та не виплачувалась, просив замінити Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на належного відповідача.
29 листопада 2021 року ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи №200/12857/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14 грудня 2021 року, витребувано у позивача письмові докази на обґрунтування його звернення до суду з позовною заявою саме до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, зокрема, нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року відповідачем або іншою особою (військовою частиною, підприємством, установою).
15 лютого 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі № 200/12857/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 березня 2022 року о 16 год. 50 хв.
21 лютого 2022 року від позивача надійшла заява про заміну відповідача, яка обґрунтована тим, що після пред'явлення позову позивачу стало відомо, що належним відповідачем по справі є Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 41336065, місце реєстрації: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70).
Ухвалою від 23 лютого 2022 року суд замінив первісного відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на належного відповідача - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 41336065, місце реєстрації: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70), розпочавши розгляд адміністративної справи спочатку із проведенням підготовчого судове засідання.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 березня 2022 року № 2119-IX.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України 12 серпня 2022 року № 573/202 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2022 №14/І-г “Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи” запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26 лютого 2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Ухвалою суду від 17 червня 2022 року підготовче судове засідання у справі 200/12857/21 відкладено, про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи вирішено повідомити додатково, однак не пізніше скасування правового режиму воєнного стану.
Розгляд справи призначено на 26 жовтня 2022 року, про що повідомлено сторони.
20 жовтня 2022 року до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову та замінити відповідача по справі на Міністерство соціальної політики України.
26 жовтня 2022 року сторони, повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
26 жовтня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 27.09.2019 року, виданим Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 12.05.2021р. на його картковий рахунок в АТ «ПУМБ» було перераховано разову грошову допомогу до п'ятого травня за 2021р. у розмірі - 1491,00 грн.
У зв'язку з тим, що органом соціального захисту населення було порушено право позивача на отримання всієї суми разової грошової допомоги до п'ятого травня за 2021р., яка відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинна складати п'ять мінімальних пенсій за віком, а не як її нарахував відповідач в сумі - 1491,00 грн, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що відповідач повинен нарахувати та виплатити йому відповідну разову грошову допомогу до п'ятого травня за 2021рз урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 7354, 00 грн.
Відповідач - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 41336065, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, будинок 70, організаційно-правова форма - орган місцевого самоврядування.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 р. № 325, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Згідно до положення "Про Міністерство соціальної політики України", затвердженого постановою КМУ №423 від 17.06.2015 року, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення.
Департамент не є самостійним органом виконавчої влади і підпорядкований Міністерству соціальної політики України і Кабінету Міністрів України.
Оскільки позивач набув право на отримання щорічної разової грошової допомоги згідно до статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV у розмірі 5 мінімальних пенсій через визнання Конституційним Судом України рішення у справі 1-247/2018 (3393/18) таким, що не відповідає Конституції України, зміни щодо розміру отримання такого виду допомоги повинен прийняти вищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, на підставі якого Мінсоцполітики розподіляє бюджетні асигнування, а департамент нараховує і виплачує пільговим категоріям громадян, встановленим Законом № 3551-XII.
Таким чином, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради вважає належним відповідачем по справі Міністерство соціальної політики України.
Також відповідач зазначив, що відповідно до ч. ІІ, п.7 Наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 №80 Маріупольську міську територіальну громаду було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 квітня 2022 року.
З 27 лютого 2022 року департамент соціального захисту Маріупольської міської ради припинив виконання делегованої державою функції щодо підготовки виплатних документів та забезпечення фінансування виплат, у тому числі тих, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Департамент було відключено від усіх державних сервісів та програм нарахування та виплати державних допомог. Доступу до фізичних носіїв інформації (в тому числі щодо нарахування та виплат за рішеннями судів) теж не має, оскільки будівлю департаменту знищено разом з серверними приміщеннями та архівними даними. Працівників департаменту, відповідальних за виконання делегованих державою повноважень, переведено в режим вимушеного простою або звільнено.
Згідно з пп.2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану" №215 від 07.03.2022, нарахування та виплата грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану на території адміністративно-територіальних одиниць, де структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) не мають можливості забезпечити підготовку виплатних документів та проведення фінансування, здійснюється акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (далі - АТ “Ощадбанк”) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок (за стандартом IBAN) в банку, в якому відкрито рахунок одержувача, або здійснення грошових переказів через міжнародну платіжну систему “MY TRANSFER” та акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”. Фінансування виплат грошових допомог, пільг та житлових субсидій проводиться Міністерством соціальної політики на підставі наявних в базах даних державного підприємства “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики” даних щодо одержувачів грошових допомог, пільг та житлових субсидій.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини справи щодо виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у 2021 році у розмірі 1491,00 грн, а не у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідачем не спростовано та підтверджується відповідними доказами, а тому не викликає у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Дослідивши клопотання відповідача про заміну відповідача по справі, суд зазначає, що відповідно до ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Конституційний суд України в рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп/1997 зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Крім того, відповідно до ст. 91 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 28.02.2020 року, спірні правовідносини регулюються Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Крім того, Міністерство юстиції України листом від 30.01.2009 року № Н-35267-18 роз'яснило, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Суд також звертає увагу, що Верховний суд в складі колегії Касаційного адміністративного суду 29.09.2021 року ухвалив рішення в зразковій справі №440/2722/20, в якому дійшов висновків, що “згідно із підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).
Тобто, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області”.
Таким чином Міністерство соціальної політики не має безпосереднього впливу на розподіл спірної допомоги між її отримувачами, вказане свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо визначення Міністерства соціальної політики відповідачем в даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про заміну відповідача по справі.
Щодо вирішення адміністративного спору по суті суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII), визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Для забезпечення виконання цих приписів Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року, №112 від 19 лютого 2020 року та від 08.04.2021 року №325 якими визначався, у тому числі, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Відтак, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №325 від 08 квітня 2021 року визначено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків в розмірі 1491 грн.
Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, з 28 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з 28 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року визначає, що мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2021 році становить 8845 грн (1769 грн х 5).
З огляду на те, що разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, тому дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком є протиправними.
Такий висновок суду кореспондує правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року по справі №440/2722/20 (залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року), що є зразковим рішенням для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" тобто в аналогічних спорах.
Недоплачена частина щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року становить 7354 грн (8445 грн - 1491 грн), проте доказів її виплати відповідачем не надано.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
Обчислення суми невиплаченої частини спірної допомоги не потребує специфічних арифметичних розрахунків та її розмір судом встановлений.
При цьому, зобов'язання відповідача вчинити певні дії як спосіб відновлення порушеного права передбачає вчинення активних дій з боку відповідача та унеможливлює виконання рішення без участі останнього, на відміну від стягнення коштів, яке може бути здійснено без участі відповідача.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає наступне.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, а також виходячи з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про застосування одного більш ефективного способу захисту порушеного права позивача у вигляді стягнення недоотриманої суми допомоги.
Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві, суд вважає їх такими, що не спростовують доводів позовної заяви, не доводять правомірність позиції відповідача в спірних правовідносинах, а лише констатують неможливість виконання ним на теперішній час рішень судів вказаної категорії, що обумовлено збройною агресією російської федерації та введенням у зв'язку з цим на території України військового стану.
Викладене не дає підстав для висновків, що неможливість виконання відповідачем рішення суду на момент ухвалення рішення по справі є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог або покладення зобов'язань рішенням суду на іншу особу.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, підстави для розподілу судових витрат щодо сплати судового збору відсутні.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про заміну відповідача по справі - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87526, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70, ЄДРПОУ 41336065) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в сумі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ст. 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко