28 жовтня 2022 року Справа № 160/12734/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №046350007059 від 21.02.2022р., зобов'язання вчинити певні дії, -
19.08.2022р. (згідно відмітки Нової Пошти) ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 21.02.2022р. №046350007059 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві, згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
- зобов'язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 позивача період роботи у ВСП «Шахтоуправління Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна в/о «Павлоградвугілля») з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., в якості гірника поверхні, зайнятої на виробничих дільницях (дільниці шахтного транспорту) з повним робочим днем на поверхні з 05.06.2007р. по 29.04.2008р. в якості стволового зайнятого на поверхні дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні;
- зобов'язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи у Дошкільному закладі №2 з 16.02.1987р. по 01.02.1990р. в якості вихователя;
- зобов'язати відповідача-1 призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020 відповідно до заяви про призначення пенсії від 14.02.2022р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона звернулася до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №046350007059 від 21.02.2022р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з відсутністю страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці, при цьому, пенсійний орган повідомив позивача, що її пільговий стаж за Списком №2 не визначався, а за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.02.1987р. по 01.02.1990р., оскільки в підставах внесення запису до трудової книжки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., з 05.06.2007р. по 29.04.2008р., оскільки згідно з трудовою книжкою заявниця з 23.03.2001р. переведена гірником поверхні та з 05.06.2007р.стволовою поверхні, тоді як згідно з довідкою від 02.02.2022р. №140 переведена з 22.03.2003р. на посаду гірником, зайнятою на дільниці шахтного транспорту та з 05.06.2007р. стволовою поверхні, зайнятою на дільниці шахтного транспорту, відповідно до витягів з наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 12.11.1999р. №627 та від 31.12.2005р. №1363 атестація проводилась по виробничим дільницям із зазначенням конкретних робочих місць та професій. Позивач вважає таке рішення відповідача-2 протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, оскільки право позивача на пенсійне забезпечення визначається п. “б” ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015р. №213-VІІІ, відповідно до якої право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач набула в 50 років, для чого у неї наявний як пільговий, так і загальний стаж, відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р., що відповідає Конституції України та надає більше прав і соціального захисту громадянам України; наявні виправлення в трудовій книжці не можуть бути підставою відмови у не зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу; спірні періоди роботи, які не були зараховані пенсійними органом до пільгового стажу підтверджуються записами в трудовій книжці з посиланнями на накази про прийняття на роботу, переведення та звільнення з роботи та довідкою про підтвердження пільгового трудового стажу від 02.02.2022р. №140. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. та постанови Верховного Суду.
Ухвалою суду від 29.08.2022р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідачів, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.15).
01.09.2022р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив, зокрема, у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відмовити посилаючись на те, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відбувається за норами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; на день подання заяви позивач досягла 57 років 11 місяців, загальний страховий стаж склав 36 років 00 місяців 27 днів, стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 не було підтверджено; до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у Дошкільному закладі № 2 з 16.02.1987 по 01.02.1990 (запис № 7 та № 8 в трудовій книжці НОМЕР_1 від 14.05.1982), оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, що внесене з порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162); до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи на ДВАТ «Шахта Благодатна» ДП ДХК «Павлоградвугілля» з 22.03.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 14.02.2007, з 22.03.2007 по 04.06.2007, з 05.06.2007 по 29.04.2008, оскільки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.05.1982, позивач з 23.03.2001 працювала гірником поверхні, а з 05.06.2007 - стволовою поверхні, а відповідно до уточнюючої довідки від 02.02.2022 № 140, виданої ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління імені Героїв космосу», позивач з 22.03.2001 працювала гірником всіх спеціальностей, зайнятих на виробничих дільницях (дільниця шахтного транспорту), а з 05.06.2007 - стволовим, зайнятим на поверхні дільниці шахтного транспорту, тобто, керуючись ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, зазначена уточнююча довідка підлягає перевірці органами Пенсійного фонду (а.с.34-36).
19.09.2022р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позивача в повному обсязі посилаючись на те, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначається відповідно до ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; на дату звернення з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося повних 57 років, страховий стаж позивача складає 36 років 27 днів, пільговий стаж за Списком №2 відсутній, що унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії Позивачем надано довідку від 02.02.2022 №140, видану ВСП “Шахтоуправління Героїв Космосу” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, відомості про період роботи та професії позивача, зазначені у цій довідці не відповідають записам трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме: у записі трудової книжки №20 зазначена дата початку робіт 23.03.2001, у довідці - 22.03.2001; у записах трудової книжки №20 та №26 зазначена професія гірничого робітника поверхні та стволова поверхні, у довідці - гірник, зайнятий на дільниці шахтного транспорту, та стволова, зайнята на поверхні дільниці шахтного транспорту, при цьому, у витягах до наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 12.11.1999 №627 та від 30.12.2005 №1363 зазначено, що атестація робочих місць проводилася по виробничим дільницям із зазначенням визначених робочих місць та професій, а тому довідка від 02.02.2022 №140 потребує проведення перевірки достовірності зазначених в ній відомостей, отже, не може застосовуватися для підтвердження періодів роботи за Списком №2; внаслідок порушення встановленого порядку ведення трудової книжки, та не підтвердження періоду роботи з 16.02.1987 по 01.02.1990 іншими документами, відсутні підстави для зарахування наведеного періоду роботи позивача до страхового стажу. Також, відповідач-1 вказує на свої дискреційні повноваження у даних правовідносинах (а.с.70-73).
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 28.10.2022р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
14.02.2022р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, до якої були додані, зокрема, трудова книжка та довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.49,78) та не заперечується учасниками справи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №046350007059 від 21.02.2022р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з відсутністю страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці, при цьому, пенсійний орган повідомив позивача, що її пільговий стаж за Списком №2 не визначався, а за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.02.1987р. по 01.02.1990р., оскільки в підставах внесення запису до трудової книжки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., з 05.06.2007р. по 29.04.2008р., оскільки згідно з трудовою книжкою заявниця з 23.03.2001р. переведена гірником поверхні та з 05.06.2007р.стволовою поверхні, тоді як згідно з довідкою від 02.02.2022р. №140 переведена з 22.03.2003р. на посаду гірником, зайнятою на дільниці шахтного транспорту та з 05.06.2007р. стволовою поверхні, зайнятою на дільниці шахтного транспорту, відповідно до витягів з наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 12.11.1999р. №627 та від 31.12.2005р. №1363 атестація проводилась по виробничим дільницям із зазначенням конкретних робочих місць та професій, що підтверджується змістом його копії (а.с.12,50,82).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-2 від 21.02.2022р. №046350007059 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачеві, згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15), у зв'язку з чим позивач просить захистити її порушені права шляхом визнання протиправними та скасування наведеного рішення відповідача-2, та зобов'язання відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 позивача період роботи у ВСП «Шахтоуправління Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна в/о «Павлоградвугілля») з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., в якості гірника поверхні, зайнятої на виробничих дільницях (дільниці шахтного транспорту) з повним робочим днем на поверхні з 05.06.2007р. по 29.04.2008р. в якості стволового зайнятого на поверхні дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні; зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи у Дошкільному закладі №2 з 16.02.1987р. по 01.02.1990р. в якості вихователя; призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020 відповідно до заяви про призначення пенсії від 14.02.2022р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який був прийнятий на зміну положення Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Отже, оскільки і Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, і Закон України “Про пенсійне забезпечення” регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з даного загального правила.
Згідно з п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пункт “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року набували право на пенсію по досягненню 55 років.
Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.
Згідно з п. 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” - “е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” був доповнений, зокрема, ст. 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.
Таким чином, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII”.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…”.
Відтак, з 23.01.2020р. в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 50 років за пунктом “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Так, у цих рішеннях зазначено, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі “якості” закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону”. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Аналізуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме: така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.
Таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20), що набрала законної сили 03.11.2021р.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на момент звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - 14.02.2022, позивачці виповнилось 57 років, що підтверджується копіями паспорта позивача та оскаржуваного рішення (а.с.8-9,12,50-53,79-82).
При цьому, згідно копії оскаржуваного рішення пенсійного органу №046350007059 від 21.02.2022р. вбачається, що станом на 14.02.2022р. (звернення за призначенням пенсії) загальний страховий стаж позивача складає 36 років 0 місяців 27 днів, при цьому, пільговий стаж роботи за Списком №2 не визначався (а.с.12,50,82).
Тобто, на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач досягла необхідного віку (57 років при необхідних 50 років) та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії (36 роки, тобто більше 20 років).
Також, судом встановлено, що у періоди з 16.02.1987р. по 01.02.1990р. позивач працював на посаді вихователя в Дошкільному закладі №2, а також позивач працювала в шкідливих і важких умовах по Списку №2 на шахті «Благодатна» в/о «Павлоградвугілля» з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р. - гірником поверхні (зайнятої на виробничих дільницях (дільниці шахтного транспорту) з повним робочим днем на поверхні), з 05.06.2007р. по 29.04.2008р. - стволовою зайнятою на поверхні (дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні), що підтверджується копіями трудової книжки позивача, довідки ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №140 від 02.02.2022р. та наказів про атестацію робочих місць позивача, наявними у справі (а.с.16,21,61 зворот -62,63 зворот-68а, 89,97-99,101-103,106-112).
При цьому, наведені періоди роботи позивача не було зараховано відповідачем до стажу роботи позивача (у Дошкільному закладі №2 - до загального страхового стажу; у шахті «Благодатна» в/о «Павлоградвугілля» до пільгового стажу за Списком №2), який зараховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (на підставі записів у трудовій книжці), так як в підставах внесення запису про роботу позивача за період з 16.02.1987р. по 01.02.1990р. в трудовій книжці наявне виправлення в даті наказу про звільнення; згідно з трудовою книжкою заявниця з 23.03.2001р. переведена гірником поверхні та з 05.06.2007р.стволовою поверхні, тоді як згідно з довідкою від 02.02.2022р. №140 переведена з 22.03.2003р. на посаду гірником, зайнятою на дільниці шахтного транспорту та з 05.06.2007р. стволовою поверхні, зайнятою на дільниці шахтного транспорту, відповідно до витягів з наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 12.11.1999р. №627 та від 31.12.2005р. №1363 атестація проводилась по виробничим дільницям із зазначенням конкретних робочих місць та професій, що підтверджується змістом копії рішення пенсійного органу №046350007059 від 21.02.2022р. та копією розрахунку стажу позивача, наявними у справі (а.с.12, 14-зворот,50,69,75,82).
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємств, на яких позивач працювала.
Разом з тим, судом враховується те, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У спірні періоди роботи позивача діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 20.06.1974р. №162 (далі - Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
Відповідно до п.2.3. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
Згідно п.2.5. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «В случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответствующая запись. Администрация по новому месту работы обязана оказать работнику в этом необходимую помощь.».
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.14 Інструкції №58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Згідно з п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу, у тому числі і пільгового.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, зокрема, і пільгової.
Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладеного, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача-2 №046350007059 від 21.02.2022р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком за Списком №2.
У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачами не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем-2 рішення від 21.02.2022р. №046350007059 року про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р., постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20) та вищенаведених постановах Верховного Суду.
Судом відхиляються посилання відповідачів у відзивах на позов, зокрема, на те, що при призначенні пенсії до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 16.02.1987р. по 01.02.1990р., оскільки в підставах внесення запису до трудової книжки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., з 05.06.2007р. по 29.04.2008р., оскільки згідно з трудовою книжкою заявниця з 23.03.2001р. переведена гірником поверхні та з 05.06.2007р. стволовою поверхні, тоді як згідно з довідкою від 02.02.2022р. №140 переведена з 22.03.2003р. на посаду гірником, зайнятою на дільниці шахтного транспорту та з 05.06.2007р. стволовою поверхні, зайнятою на дільниці шахтного транспорту, відповідно до витягів з наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 12.11.1999р. №627 та від 31.12.2005р. №1363 атестація проводилась по виробничим дільницям із зазначенням конкретних робочих місць та професій, так як, по-перше, доказів того, що посади, які займала позивач у спірні не враховані періоди, не належать до Списку №2 та не дають позивачеві права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 матеріали справи не містять, а відповідачами суду не надано; по-друге, пенсійний орган при розгляді заяви позивача про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2 мав би надати допомогу у витребуванні необхідних документів згідно приписів п.3.3. Порядку №22-1, проте, жодних доказів вжиття таких заходів під час прийняття оспорюваного рішення суду не надано, тому оспорюване рішення про відмову у призначенні пенсії позивачеві є передчасним, а відповідно, протиправним.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем-2 рішення від 21.02.2022р. №046350007059 року про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд приходить до висновку, що відповідач-2, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач-2, відмовивши позивачеві у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, порушив права позивача на пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 21.02.2022р. №046350007059 року про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також, підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 позивача період роботи у ВСП «Шахтоуправління Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна в/о «Павлоградвугілля») з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., в якості гірника поверхні, зайнятої на виробничих дільницях (дільниці шахтного транспорту) з повним робочим днем на поверхні з 05.06.2007р. по 29.04.2008р. в якості стволового зайнятого на поверхні дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні, а також зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи у Дошкільному закладі №2 з 16.02.1987р. по 01.02.1990р. в якості вихователя, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, в якому зазначено про не зарахування таких періодів, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України” зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, про необхідність зобов'язання відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 позивача період роботи у ВСП «Шахтоуправління Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна в/о «Павлоградвугілля») з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., в якості гірника поверхні, зайнятої на виробничих дільницях (дільниці шахтного транспорту) з повним робочим днем на поверхні з 05.06.2007р. по 29.04.2008р. в якості стволового зайнятого на поверхні дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні, а також зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи у Дошкільному закладі №2 з 16.02.1987р. по 01.02.1990р. в якості вихователя.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-1 призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020 відповідно до заяви про призначення пенсії від 14.02.2022р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача не тільки пільгового стажу і загального стажу роботи, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є підставою для призначення останній пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, при цьому, за нормами Закону №1058 повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати пільговий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов'язувати призначати пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача за умови визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу від 21.02.2022р. №046350007059 року про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов'язання відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 позивача період роботи у ВСП «Шахтоуправління Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна в/о «Павлоградвугілля») з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., в якості гірника поверхні, зайнятої на виробничих дільницях (дільниці шахтного транспорту) з повним робочим днем на поверхні з 05.06.2007р. по 29.04.2008р. в якості стволового зайнятого на поверхні дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні, а також зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи у Дошкільному закладі №2 з 16.02.1987р. по 01.02.1990р. в якості вихователя, є саме зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 14.02.2022р. про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020 та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №7341-2557-7537-9264 від 19.08.2022р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 744 грн. 30 коп., виходячи із розрахунку: (992,40 грн./4)*3 (а.с.7,24).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №046350007059 від 21.02.2022р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.02.2022р. №046350007059 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку №2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи у ВСП «Шахтоуправління Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна в/о «Павлоградвугілля») з 22.03.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 14.02.2007р., з 22.03.2007р. по 04.06.2007р., в якості гірника поверхні, зайнятої на виробничих дільницях (дільниці шахтного транспорту) з повним робочим днем на поверхні з 05.06.2007р. по 29.04.2008р. в якості стволового зайнятого на поверхні дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні, а також зарахувати до страхового стажу роботи останньої період роботи у Дошкільному закладі №2 з 16.02.1987р. по 01.02.1990р. в якості вихователя.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 14.02.2022р. про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020 та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1; код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 744 грн. 30 коп. (сімсот сорок чотири грн. 30 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва