27 жовтня 2022 року Справа № 160/11907/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» про визнання протиправним дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії, -
08.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№ 34)» (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» (адреса: 51912, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Михайла Грушевського, 214, код ЄДРПОУ 08562967) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату в день звільнення (31.07.2022) додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;
- зобов'язати Державну установу «Кам'янська виправна колонія (№34)» (адреса: 51912, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Михайла Грушевського, 214, код ЄДРПОУ 08562967) здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку за місяць;
- стягнути з Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№ 34)» (адреса: 51912, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Михайла Грушевського, 214, код ЄДРПОУ 08562967) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (не виплату грошового забезпечення) на користь позивача за період з 01.08.2022 по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період з 10.08.2020 по 31.07.2022 вона працювала в Державній установі «Кам'янська виправна колонія (№ 34)» на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, що відповідає посаді рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Наказом Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№ 34)» від 29.07.2022 №117/ос-22 її звільнено зі служби за власним бажанням з 31.07.2022. Позивач вказує, що на час звільнення відповідачем не було проведено повного розрахунку, оскільки не було здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00грн. за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Позивач зверталась до відповідача із заявою від 26.07.2022 про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 не пізніше дня звільнення зі служби. Однак, з дня її звільнення (31.07.2022) та станом на день подання позовної заяви відповідачем не було виплачено в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та, відповідно, всупереч вимог 116 КЗпП України не проведено повного розрахунку у день звільнення, що зумовило звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
16.08.2022 позивачем усунено недоліки позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11907/22; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 19.09.2022, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції, копія ухвали від 19.08.2022 була направлена сторонам засобами електронного зв'язку на їх електронну пошту.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 992,40 грн.
21.09.2022 позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 продовжено розгляд адміністративної справи.
04.10.2022 від Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)»до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено наступне. З урахуванням змін до постанови КМУ №168 від 28.02.2022у спірний період з 24.02.2022 по 31.05.2022 пункт 1 постанови КМУ № 168 повинен застосовуватися у чинній на той час редакції, а саме, установити, що на період дії воєнного стану, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року та доповнено його позицією «Дніпропетровська область». Отже, виходячи зі змін внесених до постанови КМУ №168 постановою КМУ №793 від 07.07.2022, в період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Дніпропетровської області, у період з 11.03.2022 по 31.05.2022 виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, тобто які несуть службу. Відповідачем зазначено, що «несення служби» і «проходження служби» є різними поняттями за своїм змістом. Час несення служби Піщиди М.О. в Державній установі «Кам'янська виправна колонія (№34)» визначається конкретною кількістю робочих годин, протягом яких вона виконувала свої безпосередні посадові обов'язки. Додаткова винагорода ОСОБА_1 була нарахована пропорційно до фактичних годин несення служби протягом звітного місяця, що відповідає приписам абз.1 п.1 постанови КМУ № 168 та узгоджується із поняттям «несення служби», яким оперує законодавець в зазначеній постанові. Така виплата була здійснена відповідно до отриманих та доведених додаткового асигнувань та фінансування, а саме за період з 11 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, та виходячи з розрахунку фактичного часу несення служби у годинах, яка фактично була здійснена 30 травня 2022 року; за період з 26 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року та виходячи з розрахунку фактичного часу несення служби у годинах за цей період, яка фактично була здійснена 17 серпня 2022 року. За вказаних обставин, порушень виплати позивачу додаткової винагороди допущено не було. Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 01.08.2022 по день фактичного розрахунку, відповідач зазначив, що виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, за період з 11.03.2022 по 25.04.2022 була здійснена 30.05.2022, за період з 26.04.2022 по 30.06.2022 - 17.08.2022. Виплата за вказаний період здійснена не у день звільнення відбулась не звини відповідача, оскільки не є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює виплати за наявності відповідних кошторисних асигнувань, тому норми ст. 117 КЗпП України не підлягають застосуванню.
25.10.2022 до суду засобами електронного зв'язку надійшов лист Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» про долучення до матеріалів справи довідки щодо виплати додаткової винагороди позивачу.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 у період з10.08.2020 по 31.07.2022 перебувала на службі в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (а.с.14-16).
Наказом Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» від 29.07.2022 №_117_/ОС-22 «Про особовий склад» ОСОБА_1 31 липня 2022 року звільнено з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки за її ініціативою за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з виплатою грошового забезпечення за фактично відпрацьований час.
26.07.2022 позивачем на ім'я начальника Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» надіслано заяву від 26.07.2022 про нарахування відповідно до вимог п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період від дати початку надання на території Дніпропетровської області допомоги в рамках Програми «єПідримка» до 31.06.2022 та виплатити не пізніше дня звільнення зі служби разом з виплатою грошового забезпечення та всіх інших належних до виплати грошових сум під час проведення остаточного розрахунку при звільненні (а.с.17).
На підтвердження надсилання заяви від 26.07.2022 в матеріалах справи наявні опис вкладення у цінний лист та поштова накладна №5192201064320 від 26.07.2022.
Докази надання відповіді на вказану заяву в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до довідки Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» від 21.10.2022 №34/4-3384 виплата додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 нарахована згідно табелів робочого часу за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року відповідно часу несення служби ОСОБА_1 по наступним періодам:
- за період з 11 березня 2022року по 31 березня 2022 року було нараховано 5646,20грн., яка розрахована: 30000,00грн.: 31 день (кількість днів у березні): 24 години = 40,33грн/год.* 140 години (фактичний час несення служби з 11.03.2022 по 31.03.2022);
- за період з 01 квітня 2022 року по 30квітня 2022року було нараховано 6667,20грн.,яка розрахована: 30000,00грн.: 30 день (кількість днів у квітні): 24 години = 41.67грн/год.* 160 години (фактичний час несення служби з 01.04.2022 по 30.04.2022);
- за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022року було нараховано 4274,98грн.,яка розрахована: 30000,00грн.: 31 день (кількість днів у березні): 24 години = 40,33грн/год.*106 години (фактичний час несення служби з 01.05.2022 по 31.05.2022).
У довідці від 21.10.2022 №34/4-3384 також зазначено, що виплата вказаної додаткової винагородиза період з 11 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року була нарахована позивачу у сумі 10 896,62 грн. та фактично виплачена - 30 травня 2022року (ураховуючи лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 № 38144/16.3.2/32-22 та відповідно до листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 23.05.2022 №3.3-1385/Е);за період з 26 квітня 2022 року по 30 червня 2022 рокуу сумі 5 691,76 грн. - 17 серпня 2022 року (ураховуючи лист Міністерства юстиції України від 11.08.2022 № 67463/16.3.2/32- 22, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 та рекомендацій листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 15.08.2022 №3.3-2025/Е).
Позивач вважаючи протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу в день звільнення (31.07.2022) додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).
Соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений положеннями статті 23 Закон №2713-IV, відповідно до частини 5 якої на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу) визначений Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829 (далі - Порядок №925/5, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.
Указом Президента України від 17 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Згідно із пунктом 1 Постанови №168 у первинній редакції станом на 24.02.2022 було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022 року.
В подальшому до пункту 1 вказаної Постанови неодноразово вносилися зміни.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби)».
Пунктом 2 постанови КМУ №217 від 07.03.2022 передбачено, що вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ №350 від 22.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №400 від 01.04.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204, доповнивши його позицією «Дніпропетровська область».
Постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, яка набрала чинності 08.07.2022 та застосовується з 01.06.2022, внесено наступні зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме: в абзаці першому: слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнити словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо нарахування та виплати вказаної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 10.08.2020 по 31.07.2022 перебувала на службі в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та з 31 липня 2022 року її було звільнено наказом Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» від 29.07.2022 №_117_/ОС-22за власним бажанням за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, позивач мала право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, а не з 24.02.2022 року, як помилково зазначає позивач, оскільки 11.03.2022 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 року внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року та доповнено його позицією «Дніпропетровська область».
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позицією відповідача у відзиві, нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 здійснювалось пропорційно часу проходження нею служби в розрахунку на місяць, а саме:
за період з 11 березня 2022 року по 31 березня 2022 року було нараховано 5646,20грн., яка розрахована: 30000,00грн.: 31 день (кількість днів у березні): 24 години = 40,33грн/год.* 140 години (фактичний час несення служби з 11.03.2022 по 31.03.2022);
- за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року було нараховано 6667,20грн., яка розрахована: 30000,00грн.: 30 день (кількість днів у квітні): 24 години = 41.67грн/год.* 160 години (фактичний час несення служби з 01.04.2022 по 30.04.2022);
- за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року було нараховано 4274,98грн., яка розрахована: 30000,00грн.: 31 день (кількість днів у березні): 24 години = 40,33грн/год.*106 години (фактичний час несення служби з 01.05.2022 по 31.05.2022).
Суд не погоджується з такою позицією відповідача.
Посилання відповідача на обґрунтування нарахування додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць у відзиві на позов на лист Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вих. № 3.3-1385/Е від 23.05.2022, адресованого, в тому числі, відповідачу, відповідно до якого листом Міністерства юстиції України № 38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022 доведено інформацію про те, що виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби особи рядового чи начальницького складу, де він призначений на штатну посаду, на підставі наказів такого органу, установи, в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу, установи, при цьому рішення щодо виплати такої винагороди керівникам органів та установ приймається за погодженням Державного секретаря; розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу), не враховуються судом, оскільки такий лист має рекомендаційний характер.
Разом з цим, суд зазначає, що Постановою №168 у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», тобто у розмірі фіксованої суми(30000 гривень) щомісячно.
Лише 01.07.2022 постановою КМУ №754 внесено зміни до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, а саме в абзаці першому:… після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Постанова №754 від 01.07.2022 про внесення змін до пункту 1 Постанови №168 стосовно пропорційної виплати додаткової винагороди особам, що несуть служу в установах кримінально-виконавчої служби, застосовується з 01.06.2022.
За таких обставин, у спірних правовідносинах (11.03.2022 по 31.05.2022) підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у відповідній редакції, що діяла на час спірних відносин.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідач повинен був обраховувати додаткову винагороду позивачу у період з 11.03.2022 до 31.05.2022 саме виходячи із розміру 30 000 гривень щомісячно.
Не нарахувавши та не виплативши позивачу додаткової винагороди у період з 11.03.2022 до 31.05.2022 у належному розмірі, передбаченому пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 у відповідній редакції, що діяла на час спірних відносин, відповідач діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом положень частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі, передбаченого Постановою №168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 до 31.05.2022, тому з метою відновлення порушених прав слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 до 31.05.2022 з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги в частині стягнення з Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№ 34)» середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина 2 статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Крім того у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
3. ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Тому, Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Зміст статті 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, а саме про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Із заявлених позивачем вимог вбачається спір про наявність права у позивача на отримання відповідних сум додаткової винагороди за період по 31.05.2022.
Відповідачем не нараховано додаткову винагороду позивачу у належному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у зв'язку із запереченням такого права.
Оскільки позивачу не було здійснено виплату додаткової винагороди у повному розмірі при звільненні і в даному провадженні суд встановив наявність обов'язку у відповідача нарахувати та виплатити зазначену винагороду у належному розмірі за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, з огляду на відсутність сплати такої суми на момент розгляду даної справи суд вважає передчасними вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дії (бездіяльності) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено декілька позовних вимог. За позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду до грошового забезпечення позивач звільнена від сплати судового збору. При зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 992,40 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.
Зважаючи на те, що позов задоволено частково, а у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок відмовлено, виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» (код ЄДРПОУ 08562967, місцезнаходження: 51912, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Михайла Грушевського, 214) про визнання протиправним дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№34)» (код ЄДРПОУ 08562967, місцезнаходження: 51912, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Михайла Грушевського, 214) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди у розмірі, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 до 31.05.2022.
Зобов'язати Державну установу «Кам'янська виправна колонія (№34)» (код ЄДРПОУ 08562967, місцезнаходження: 51912, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Михайла Грушевського, 214) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 до 31.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 27.10.2022.
Суддя М.М. Бухтіярова