Копія
28 жовтня 2022 року Справа № 160/13706/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій просить:
- визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетрвоській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 протиправними;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.05.1984 р. по 01.10.1998 р. згідно її трудової книжки;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з - 02.06.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, однак відповідачем було відмовлено, з підстав того, що ОСОБА_1 не має необхідного страхового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
27.09.2022р. представником ГУ ПФ України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що законодавець чітко пов'язує виникнення права на призначення пенсії за віком з досягненням певного віку та наявністю певного страхового стажу, відтак пенсійний вік необхідно рахувати в розумінні ст. 26 Закону №1058. Зазначає, що позивачка не є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, у зв'язку з не досягненням пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону № 1058. Згідно розрахунку стажу (Форма PC-право) обрахованого по 24.11.1992, страховий стаж ОСОБА_1 становить 9 років 8 місяців 10 днів, отже, відсутні підстави для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058. Окрім наведеного вказує, що при дослідженні трудової книжки позивача встановлено, що в записі №9 від 01.10.1995 про звільнення з роботи наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи. З огляду на те, що до заяв про призначення пенсії позивачем не надано іншого документу для підтвердження вищезазначеного періоду роботи, відсутні правові підстави для зарахування до страхового (загального) стажу періоду роботи Позивача з 29.05.1984 по 01.10.1998, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .
21.10.2022р. представником ГУ ПФУ в Чернівецькій області подано до суду відзив на позов, проти позовних вимог заперечив зазначивши, що 02.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Дана заява, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням. Рішенням Головного управління від 08.06.2022 №046350010303 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з втратою годувальника. Про результати розгляду заяви та доданих до неї документів Головне управління в Дніпропетровській області, листом від 10.06.2022 №0400-010219-8/58702, повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Позивачем при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано трудову книжку серії НОМЕР_1 . При дослідженні трудової книжки Позивача встановлено, що в записі №9 від 01.10.1995 про звільнення з роботи наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи. З огляду на те, що до заяв про призначення пенсії позивачем не надано іншого документу для підтвердження вищезазхіаченого періоду роботи, відсутні правові підстави для зарахування до страхового (загального) стажу періоду роботи Позивача з 29.05.1984 по 01.10.1998, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .
26.10.2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка за своїм змістом аналогічна доводам, викладеним в позовній заяві.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд доходить наступних висновків.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 .
Згідно свідоцтва про смерть від 29.10.2018 р. серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 на момент смерті знаходився на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.
02.06.2022 р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Рішенням від 08.06.2022р. № 046350010303 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника з підстав відсутності у позивачки необхідного страхового стажу. Окрім цього зазначено, що до страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 29.05.1984 р. по 01.10.1998 р. оскільки в записах про роботу наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України №1058-IV.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 року по 21.02.2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно до ч.1 ст.38 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч.2 ст.36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону - довічно.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що необхідною умовою для призначення особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення факту непрацездатності такої особи.
Статтею 36 Закону України №1058-IV визначено поняття непрацездатної особи. Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ст.. 26 Закону України №1058-IV пенсійний вік становить 60 років.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника вона досягла пенсійного віку, а отже набула статусу непрацездатності, а відтак мала право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України №1058-IV спростовуються нормами ст.26 та 38 Закону України №1058-IV, якими визначено, що підставою для відношення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття, як «страховий стаж» є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, що закріплено у ст.36 Закону України №1058-IV.
Відповідно до положень ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, ОСОБА_1 вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка ОСОБА_2 , відтак має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 29.05.1984 р. по 01.10.1998 р., то суд зазначає наступне.
У трудовій книжці позивача присутні записи про період роботи з 29.05.1984 р. по 01.10.1998 р.
Основним документом, який підтверджує трудовий стаж є саме трудова книжка.
Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначає, що у трудовій книжці позивача у записі № 9 від 01.10.1995 року про звільнення з роботи наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи.
Відповідно до п. 4 постанову КМ України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для родітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Певні недоліки щодо заповнення турдової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати покладають на відповідачів.
Керуючись ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна 3, м. Чернівці, 58000, і.к 40329345) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.06.2022р. №046350010303 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника .
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.05.1984 р. по 01.10.1998 р. згідно її трудової книжки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з 02.06.2022р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (і.к 40329345) судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (і.к. 21910427) судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя С.В. Златін
Рішення не набрало законної сили
Суддя С.В. Златін