19 жовтня 2022 року Справа № 160/12486/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АДЕЛІЯ" (б-р Катеринославський, 2, пов.6, кім.1, м.Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22. м.Дніпро, 49000) про визнання протиправними рішень та скасування карток відмови, -
17 серпня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АДЕЛІЯ" (б-р Катеринославський, 2, пов.6, кім.1, м.Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22. м.Дніпро, 49000), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110050/2022/000030/1 від 20.07.2022 року; картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110050/2022/000065 від 20.07.2022 року; рішення про коригування митної вартості товарів № UА10050/2022/000029/1 від 20.07.2022 року; картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 10050/2022/000064 від 20.07.2022 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 р. відкрито провадження у справі. Призначити розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. У зв'язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірних рішень.
06.09.2022 р. на адресу суду, представником відповідача було направлено відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено наступне.
Під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, ненадання документів на спростування виявлених невідповідностей унеможливлює перевірку числового значення вартості заявленого товару. У зв'язку з відсутністю документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутністю документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований.
На підставі означеного вище, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АДЕЛІЯ» та "Jinhua Chinco Appliance Co.,Ltd", Китай був укладений зовнішньо - економічний контракт № JCN/AL-2021 від 01.07.2021 року.
За умовами даного контракту, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АДЕЛІЯ» (Покупець) купує товар - м'ясорубки електричні побутові в асортименті у "Jinhua Chinco Appliance Co.,Ltd", Китай (Продавець).
Відповідно до п. 2.1. Контракту, ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в інвойсах на кожну окрему партію Товару.
Пунктом 2.4. Контракту визначено, що ціни на Товар включають в себе вартість самого Товару, упаковки, маркування, навантаження і його доставки до обумовленого умовам пункту.
Відповідно до п. 4.3. Контракту, оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад Покупця в Україні, і це зазначається в інвойсі на конкретну партію товару.
20.07.2022 року представником декларанта було подано митні декларації № UA110050/2022/003160 (номер встановлений після коригування - № UA110050/2022/003170) та № UA110050/2022/003158 (номер встановлений після коригування - № UA110050/2022/003171).
Відповідно до поданих декларацій митна вартість була встановлена відповідно до комерційних інвойсів № JHCC2021086 від 29.04.2022 року, № JHCC2021086/1 від 14.07.2022 року та № JHCC2021086 від 29.04.2022 року, № JHСС2021086/2 від 14.07.2022 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.
У митній декларації № UA110050/2022/003160 поданій декларантом, було зазначено загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 27 465,00 USD. Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала - 257 115,47 грн.
У митній декларації № UA110050/2022/003158 поданій декларантом, було зазначено загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 28 092,00 USD, розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала - 262 985,17 грн.
На підтвердження митної вартості товарів, за МД № UA110050/2022/003160, до митного органу позивачем було надано: пакувальний лист (Packing list) пакувальний лист від 14.07.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № JHCC2021086 від 29.04.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № JHCC2021086/1 від 14.07.2022; коносамент (Bill of lading) UTRUST22050179 від 15.05.2022; автотранспортнанакладна (Roadconsignmentnote) № 417699 від 18.07.2022; супровідний документ ТІ (Dispatch note mode! ТІ) № 22ROCT190000417699 від 14.07.2022; декларація про походження товару (Dйclaration oforigin) № JHCC2021086/1 від 14.07.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 01.04.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № JCN/AL-2021 від 01.07.2021; інструкція від 14.07.2022; інформація морських агентів від 14.07.2022; копія митної декларації країни відправлення № 310120220518294555 від 15.05.2022; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA110050/2022/003160 від 20.07.2022.
За МД № UA110050/2022/003158 на підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано: пакувальний лист (Packing list) Пакувальний лист від 14.07.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № JHCC2021086 від 29.04.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № JHCC2021086/2 від 14.07.2022; коносамент (Bill of lading) № UTRUST22050179 від 15.05.2022; автотранспортна накладна (Road consignment note) N9 417712 від 18.07.2022; супровідний документ ТІ (Dispatch note mode! ТІ) № 22ROCT190000417712 від 14.07.2022; декларація про походження товару (Dйclaration of origin) № JHCC2021086/2 від 14.07.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 01.04.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.08.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № JCN/AL-2021 від 01.07.2021; інструкція від 14.07.2022; інформація морських агентів від 05.05.2022; копія митної декларації країни відправлення № 310120220518294555 від 15.05.2022; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA110050/2022/003158 від 20.07.2022.
Уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту повідомлення в якому митний орган зазначав про наявні сумніви щодо визначення ціни товарів, на підставі чого Дніпровською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: № UA110050/2022/000030/1 від 20.07.2022 р. (картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110050/2022/000065 від 20.07.2022 року); рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110050/2022/000030/1 від 20.07.2022 року було здійснено коригування вартості за одиницю товару, а саме: електроплитки побутові: мод.НЕС-100 - 2244 шт; мод. НEC-101 -2244 шт; мод. Н EC-102 - 2244 шт; мод.НЕС-150-1000 шт; мод.НЕС-151 -480 шт; мод.НЕС-152 -1000 шт; мод.НЕС-252 -1002 шт.
Торгівельна марка: HILTON. Виробник: JINHUA CHINCO APPLIANCE CO.,LTD Країна виробництва: Китай, CN.
Розрахована декларантом митна вартість товару становила 27 225,00 USD (796 464,65 грн. (курс валюти станом на момент подання декларації - 29,2549)), а вартість митних платежів - 254 868,69 грн. У вигляді коригування митної вартості загальна вартість товару склала 39 531,24 USD (1156 482,47 грн. (курс валюти - 29,2549), а вартість митних платежів склала - 370 074,39 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Відповідно до частин 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті Дніпровською митницею обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, як видно зі змісту спірних рішень, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс DAP вимагає від продавця виконання митних формальностей для вивозу.
Відповідно до п. 11.1 контракту, всі терміни та визначення даного контракту відповідають термінам і визначенням, підготовленим Міжнародною торговою палатою і наведені в збірнику торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.
Відповідно до правил Інкотермс 2010, термін Delivered at Place (Постачання в місці призначення) означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
Отже, умовами поставки за контрактом передбачено, що обов'язок нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару, у тому числі перевантаження, несе постачальник, ціна за товар була визначена з огляду на умови постачання, транспортні витрати включені в митну вартість товару.
При цьому, не зазначення в контракті відомостей про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на транспортування входять до ціни товару.
За таких обставин, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження витрат пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу є неправомірними.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Верховним Судом у постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 120/2634/19-а (адміністративне провадження № К/9901/14664/20) зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 30 червня 2022 року по справі № 280/1824/19 (адміністративне провадження № К/9901/16470/20), у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
З приводу доводів відповідача про ненадання до митного оформлення документу, який підтверджує митну вартість, а саме: банківські платіжні документи, встановлено, що відповідно до умов контракту, оплата товару була здійснена згідно інвойсу N9YK20200610/1 від 22.10.2020 року. Отже, товариством підтверджено оплату заявленого товару.
Щодо відмінностей заявлених у графі 21 ЕМД.
Товариством надані документи, з яких вбачається інформація щодо морських агентів, місцезнаходження контейнеру та інформація про навантаження та перевантаження. Так, з даних документів дійсно вбачається, що контейнери перевантажували з одного судна на інше судно. З наданих товаросупровідних документів вбачається, що комерційні умови поставки оцінюваної партії товарів визначені - DAP Дніпро, відповідно до яких продавець передає товар перевізнику чи іншій особі, в узгодженому місці (м. Дніпро), відтак саме продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення. Тобто всі витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення (у цьому випадку м. Дніпро) несе продавець, і, відповідно такі витрати, є невід'ємною складовою митної вартості товару, що оцінюється.
Відповідно до п. 11.1 контракту, всі терміни та визначення даного контракту відповідають термінам і визначенням, підготовленим Міжнародною торговою палатою і наведені в збірнику торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.
При цьому, не зазначення в контракті відомостей про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на транспортування входять до ціни товару.
Умовами поставки не визначено обов'язкового пред'явлення суб'єктом декларування митної декларації країни відправлення та сертифікату походження. Також, наведені документи відсутні в переліку документів, які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості, згідно 4.2 ст.53 МК України.
Щодо відсутності відомостей про виробника товару, судом встановлено, що відповідно до контракту SHIE/AL-2020 від 05.05.2020 року, додатку 1 від 01.08.2020, пункту 1.3 - продавець SHUNDE HUANRUN IMP. & EXP. CO., LTD. OFFOSHAN є виробником та відправником товару.
За таких обставин, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження витрат пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу є неналежними.
Відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України було подано TOB ФІРМА АДЕЛІЯ для митного оформлення товару всі необхідні документи, які не містили розбіжностей та у повній мірі давали змогу визначити числове значення митної вартості товарів.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, відповідач безпідставно послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, суд враховує норми частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене та приписи ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, отже такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також суд відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягує за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Аделія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 924,00 грн. відповідно до платіжного доручення №981 від 11.08.2022 року.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АДЕЛІЯ" (б-р Катеринославський, 2, пов.6, кім.1, м.Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22. м.Дніпро, 49000) про визнання протиправними рішень та скасування карток відмови, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110050/2022/000030/1 від 20.07.2022 року
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110050/2022/000065 від 20.07.2022 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА10050/2022/000029/1 від 20.07.2022 року.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 10050/2022/000064 від 20.07.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Аделія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 924,00 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова