24 жовтня 2022 року Справа № 160/14199/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 від 30.08.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з моменту права на її виникнення - з 4 липня 2022 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 22 серпня 2022 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії за списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 50 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за підрахунками органів пенсійного фонду, страховий стаж позивача становить 27 років 00 місяців 19 днів, пільговий стаж роботи за списком №2 становить 19 років 05 місяців 02 дні.
Листом №0400-010219-8/88066 від 31 серпня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046050013826 від 30 серпня 2022 року їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з тим, що вона не досягла пенсійного віку.
Позивач із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046050013826 від 30 серпня 2022 року не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулась до адміністративного суду із позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19 вересня 2022 року на адреси відповідачів надіслано ухвалу про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками.
28 вересня 2022 року на електронну скриньку суду від представника відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву вх.№12049/22ел, в якому Головне управління вважає позов ОСОБА_1 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-ІУ цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників призначається на умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, які зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці визначених п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 27 років 00 місяців 19 днів, пільговий стаж особи за списком №2 становить 19 років 05 місяців 02дні.
Представник відповідача-2 зазначив, що до страхового стажу позивача не були зараховані періоди роботи згідно трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.07.1991 року, а саме: з 18.07.1991 по 14.08.1995 та з 14.05.1997 по 03.05.1998, оскільки на записі про звільнення позивача внесено з порушенням Інструкції № 58 - відсутній підпис уповноваженої особи та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні відомості про підтвердження факту здійснення догляду за дитиною до 3-х річного віку. Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта, а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).
Відповідно до вищезазначеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №046050013826 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 у зв'язку із недосягненням встановленого пенсійного віку. Згідно наданих документів заявниця набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 55 років.
Представник відповідача-2 вважає, що Головним управлінням не допущені порушення при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а підстави для задоволення позовних вимог позивачки в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.07.2022 не підлягають задоволенню, оскільки належним способом захисту її прав є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача або зарахувати стаж.
19 серпня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№74406/22, в якому Головне управління не визнає позовні вимоги у повному обсязі та зазначає наступне.
Копією паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та нею не було досягнуто 50-річного віку станом на 11.10.2017 (Позивачці на той час виповнилося лише 45 років).
Оскільки ОСОБА_1 досягла 50 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 , умови для призначення пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивачка не досягла 50 років до 11.10.2017 (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 1 і пунктом 2 частини 2 статті 114 Розділу XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058, у редакції, чинній на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України (22.08.2022) і на момент досягнення нею 50 років (03.07.2022), установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії, Головне управління керувалося Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому, на думку представника відповідача-1, Головне управління не діяло всупереч закону.
Крім того, представник відповідача-1 зазначив що висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 стосувались змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 до Закону №1788, який, як зазначено вище, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і Головним управлінням під час прийняття рішення не застосовувався.
Наведені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.
Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивачки законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один закон - Закон №1058.
Головне управління у спірних правовідносинах діяло за принципом належного урядування, а саме: послідовно, своєчасно, прозоро і виходячи з наданих йому законом повноважень не могло змінити ситуацію на користь позивача.
Наявність у позивача легітимних очікувань також не відміняє закріпленого у статті 19 Конституції України обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і не може бути достатньою підставою для прийняття пенсійним органом, як суб'єктом владних повноважень, позитивного для позивачки рішення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18 липня 1991 року та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №584 від 31.07.2022, виданої АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (АТ «Кривбасзалізрудком») підтверджується трудовий стаж позивачки у вищевказаному підприємстві.
22 серпня 2022 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії за списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 50 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за підрахунками органів пенсійного фонду страховий стаж позивача становить 27 років 00 місяців 19 днів, пільговий стаж роботи за списком №2 становить 19 років 05 місяців 02 дні.
Листом №0400-010219-8/88066 від 31 серпня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046050013826 від 30 серпня 2022 року їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з тим, що вона не досягла пенсійного віку.
Позивач із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046050013826 від 30 серпня 2022 року не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулась до адміністративного суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно із пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народились з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року, після досягнення ними такого віку 54 роки.
До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, які народились з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року набували право на пенсію по досягненню 54 років.
Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 року №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.
23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII».
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213.
Таким чином, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «"Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …».
Проаналізувавши вищевикладене, зокрема рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 року (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №2, а саме: пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за списком №2, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 50 років за пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, та 54 роки за п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При вирішенні цього спору суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за списком №2, зокрема пункт «б» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Тобто, у даному випадку, до спірних правовідносин перевагу необхідно віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Таким чином, слід дійти до висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, враховуючи, що позивач здобула необхідний загальний і спеціальний страховий стаж, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії (22 серпня 2022 року) досягла 50 річного віку, як зазначає відповідач, має стаж роботи за списком №2 19 років 05 місяців 02 дні, загальний страховий стаж 27 років 00 місяців 19 днів, суд зазначає, що з 23.01.2020 року - моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у позивача виникло право на призначення відповідної пільгової пенсії, тому порушене її право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача-1 призначити з 04 липня 2022 року (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку) пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З метою захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що відмова викладена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046050013826 від 30 серпня 2022 року, яке додано до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010219-8/88066 від 31 серпня 2022 року, у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 є протиправною.
Частинами 1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування покладено на позивача - довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно прийнято рішення №046050013826 від 30 серпня 2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Зважаючи на те, що відповідач-2 не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, суд вбачає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 04 липня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. згідно квитанції АТ «КБ«ПриватБанк» №0.0.2670109046.1 від 12 вересня 2022 року.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) №046050013826 від 30 серпня 2022 року, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за списком №2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пільгову пенсію за списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04 липня 2022 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник