28 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/6508/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області №032950007136 від 25.08.2022 щодо відмови в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області, призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту виникнення права на такий вид пенсії та з врахуванням періодів проживання (перебування, роботи) у зоні добровільного гарантованого відселення (3 категорія) з часу аварії на ЧАЕС (26 квітня 1986 року) по даний час, встановлених довідкою Любешівської селищної ради від 20.06.2022 №484, довідкою Камінь-Каширської міської ради №1264 від 17.06.2022 та довідкою Камінь-Каширської райдержадміністрації № 198 від 20.06.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), оскільки станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення необхідних три роки.
З таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане уповноваженим органом. Позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яке є дійсним та його статус не оспорюється.
Позивач зазначає, що окрім посвідчення надала органу Пенсійного фонду і довідку Любешівської селищної ради від 20.06.2022 №484, довідку Камінь-Каширської міської ради №1264 від 17.06.2022 та довідку Камінь-Каширської РДА від №198 від 20.06.2022, якою також підтверджено, ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в селі Велика Глуша з 16.02.1968 по 01.09.1992 та в селі Ветли Камінь-Каширського району Волинської області з 01.09.1992 по даний час, які відносяться до зони гарантованого (добровільного) відселення.
Зазначає, що відповідачем не зараховано період проживання в селі Велика Глуша з вересня 1987 року по червень 1992 року, оскільки позивач в цей період навчався в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки, який розташований на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Однак відповідачем не було враховано, що під час навчання позивач не змінювала свого постійного місця проживання, отримувала поштову кореспонденцію, медичні та соціальні послуги в селі Велика Глуша. Крім того, зазначає, що в період з 1987-1992 роки існувало безперешкодне повітряно-транспортне сполучення з місця її проживання до місця навчання в місто Луцьк тривалістю не менше години. Позивач зазначає, що нею були надані усі необхідні для призначення пенсії документи, достовірність яких була встановлена Волинською обласною адміністрацією під час видачі посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Також позивач наголошує на наявність необхідного страхового стажу та доказів підтвердження проживання на території радіоактивного забруднення більше трьох років.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до приписів статті 262 КАС України.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач-1 - ГУ ПФУ у Волинській області позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції вказав, що 18.08.2022 позивач звернулася до Головного управління із заявою для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ). З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок), заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Рішенням ГУ ПФУ у Дніпропетровській області №032950007136 від 25.08.2022 заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закон № 796-ХІІ у зв'язку з невиконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення.
З поданих позивачем документів для призначення пенсії згідно пункту 2.1 Порядку встановлено, що він є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 07.07.2022 (повторно замість посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.04.1994) Волинською обласною державною адміністрацією та згідно довідок №1264 від 17.06.2022, виданої Великоглушанським старостинським округом Камінь-Каширської міської ради Волинської області, №484 від 20.06.2022, виданої Ветлівським старостинським округом Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, №198 від 20.06.2022, виданої Камінь-Каширською районною державною адміністрацією Волинської області, ОСОБА_1 проживала в с Велика Глуша Камінь-Каширського району Волинської області з 16.02.1968 по 01.09.1992 та у с Ветли Камінь-Каширського району Волинської області з 01.09.1992 по даний час
Однак, згідно диплому серії НОМЕР_3 , виданого 23.06.1992 Луцьким державним педагогічним інститутом імені Лесі Українки з 01.09.1987 по 19.06.1992 позивачка навчалась за спеціальністю географія та біологія очної форми навчання у вказаному інституті, що розташований у м. Луцьк Волинської області, на території яка не є радіоактивно забрудненою.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» №106 від 23.07.1991 (далі - постанова Кабінету Міністрів України №106) с. Велика Глуша та с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області відносяться до зони гарантованого добровільного виселення (3 категорія)
Однак вказує, що жодних доказів проживання під час навчання в інституті з 1987 по 1992 в зоні гарантованого добровільного виселення позивачкою не додано, з огляду на що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного виселення, менше ніж 3 роки.
Тому, позивач право на призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не має.
З наведених підстав відповідач-1 просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву від 25.10.2022 позовні вимоги заперечив та зазначив, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з тим, що не виконуються умови про період проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
Вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 07.07.2022 (повторно замість посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.04.1994).
18.08.2022 позивач звернулась до Камінь-Каширського об'єднаного управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та подав відповідні документи.
25.08.2022 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначення пенсії №032950007136.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до частини 3 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії із зменшенням пенсійного віку призначаються особам, з числа потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють та постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 3 років.
За наданими документами страховий стаж ОСОБА_3 складає 35 років 05 місяців 24 дні.
Результати розгляду документів, доданих позивачем до заяви: «не враховано: трудова книжка НОМЕР_4 не взята до уваги, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним. Стаж враховано згідно уточнюючих довідок та згідно даних, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 01.09.1987 по 19.06.1992 згідно довідки №1264 від 17.06.2022, оскільки період проживання перетинається з періодом навчання у місті Луцьк, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (а. с. 8).
Не погоджуючись з рішенням відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
З рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25.08.2022 №032950007136 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку із відсутністю підтвердження факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, при цьому, пенсійний орган виходив з того, що період проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше 3 років, оскільки період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 01.09.1987 по 19.06.1992 згідно довідки №1264 від 17.06.2022, оскільки період проживання перетинається з періодом навчання у місті Луцьк, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, тобто не виконуються вимоги статті 55 Закону № 796.
До таких висновків орган Пенсійного фонду дійшов, враховуючи відомості диплому серії НОМЕР_3 , виданого 23.06.1992 Луцьким державним педагогічним інститутом імені Лесі Українки, з якого слідує, що з 01.09.1987 по 19.06.1992 позивачка навчалась за спеціальністю географія та біологія очної форми навчання у вказаному інституті, що розташований у м Луцьк Волинської області, на території яка не є радіоактивно забрудненою.
Однак суд не погоджується із вказаними доводами відповідача, з огляду на таке.
Як вбачається із довідки Любешівської селищної ради від 20.06.2022 №484, довідки Камінь-Каширської міської ради №1264 від 17.06.2022 та довідки Камінь-Каширської РДА від №198 від 20.06.2022, ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в селі Велика Глуша з 16.02.1968 по 01.09.1992 та з 01.09.1992 по даний час зареєстрована та проживає в селі Ветли Камінь-Каширського району Волинської області.
Суд зазначає, що надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.
Як стверджує позивач, у вказаний вище період навчання вона не змінювала свого постійного місця проживання, отримувала поштову кореспонденцію, медичні та соціальні послуги в селі Велика Глуша, мала можливість користуватися повітряно-транспортним сполученням, яке тривало не більше години.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, позивач, навчаючись у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки з 01.09.1987 по 19.06.1992, не проживав у селі Велика Глуша Любешівського району Волинської області. У цій справі відсутні безпосередні докази, які вказують на те, що позивач постійно проживала у місті Луцьку (чи в іншому населеному пункті), яке не відноситься до території радіоактивного забруднення. Відомості трудової книжки та диплому не можуть спростувати факт постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування.
Отже відповідачем не враховано, що навчання у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки переривалося на період канікул та практики, а навчальний заклад знаходиться на території Волинської області, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання позивача до місця навчання.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №591/4104/16-а, від 02.03.2021 у справі №345/1831/17, від 17.05.2021 у справі №398/494/17, яка полягає у тому, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Суд звертає увагу, що позивач має статус особи, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), про що їй видано посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 07.07.2022 (повторно замість посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.04.1994), а вказане посвідчення видається, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Тобто, наявність у позивача чинного посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданим 07.07.2022 (повторно замість посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.04.1994) підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року ОСОБА_4 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та спростовує доводи відповідачів з даного приводу.
Відтак, твердження відповідачів про те, позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше 3 років є помилковими та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Водночас суд зазначає, що місце роботи/навчання та місце реєстрації особи може не співпадати.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та відповідними довідками підтверджено фактичне місце проживання позивача ОСОБА_5 в селі Велика Глуша з 16.02.1968 по 01.09.1992 та з 01.09.1992 по даний час в селі Ветли Камінь-Каширського району Волинської області, це свідчить про можливість зменшення віку додатково 1 рік за 2 роки проживання, передбаченого статтею 55 Закону №796-XII.
Крім того, відповідно до оскаржуваного рішення №032950007136 від 25.08.2022 у позивача наявний страховий стаж 35 років 05 місяців 24 дні, що, з урахуванням його віку та факту проживання станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, дає право позивачу на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Досягнення позивачем відповідного віку (54 роки) та наявність у нього необхідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (23 роки) для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відповідачем не оспорюється.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032950007136 від 25.08.2022 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на призначення пенсії зі зниженням, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійного віку.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії №032950007136 від 25.08.2022 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач досяг пенсійного віку 54 роки - 16.02.1968 року, із заявою про призначення пенсії звернувся 18.08.2022.
Враховуючи наведене, суд вважає, що право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ та приписів статті 45 Закону №1058-IV у позивача виникло з 17.02.2022 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідач 2 не довів правомірність свого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому, виходячи з наданих статтею 245 КАС повноважень, з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській №032950007136 від 25.08.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області (до якого позивач звертався із заявою про призначення пенсії) призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону з 20.10.2021.
Як визначено статтею 244 КАС України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 992,40 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 29.09.2022.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №032950007136 від 25.08.2022 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з 17.02.2022.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О. А. Лозовський