м. Вінниця
25 жовтня 2022 р. Справа № 120/6953/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), у якому просило стягнути з відповідача борг в сумі 2 560 800,91грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що фізична особа-підприємець зареєстрований 11.02.2019 та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.
За відповідачем рахується податковий борг у сумі 2 560 800,91 грн.
Оскільки відповідач добровільно не погашає борг, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 02.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві.
15.09.2022 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справ з викликом сторін в судове засідання.
Ухвалою від 26.09.2022 клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про розгляд справи з повідомленням учасників справи задоволено та призначено судове засідання на 11.10.2022.
11.10.2022 справа знята з розгляду у зв'язку із масовими ракетними атаками по території України, з метою збереження життя та здоров'я, а також безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату на підставі наказу голови Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2022 № 026. Наступний розгляд справи призначено на 18.10.2022.
18.10.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що відповідачем було повністю погашено податковий борг 02.09.2021 зазначений у податковій вимозі від 27.08.2021. Новий податковий борг виник 19.11.2021, а тому ГУ ДПС у Вінницькій області було зобов'язане направити відповідачу іншу податкову вимогу в порядку визначеному ст.59 та ст.42 ПК України.
Відсутність доказів направлення нової вимоги відповідачу свідчить про безпідставність звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 19.10.2022 відкладено розгляд справи та витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області інформацію про те чи погашався повністю податковий борг згідно податкової вимоги №0029480-1305-0226 від 27.08.2021 на суму 31908 грн та чи направлялася нова податкова вимога про сплату боргу на суму 2560800,91 грн після виникнення податкового боргу 19.11.2021.
24.10.2022 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій зазначено що з моменту направлення вимоги від 27.08.2021 податковий борг відповідача у повному обсязі не погашався.
У разі якщо після направлення податкової вимоги сума боргу збільшується, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Станом на день погашення податкового боргу 02.09.2021 в сумі 33825,35грн, який обліковується за відповідачем по єдиному податку з фізичних осіб у платника податків рахувалася заборгованість по земельному податку з фізичних осіб в сумі 404 грн, яка виникла 29.08.2021 згідно податкового повідомлення рішення (форма Ф) N 3766545-2407-0205 від 27.04.2021 та була погашена 28.12.2021.
На підтвердження вказаних обставин представником надано витяг з ІКП по земельному податку.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що у податкового органу був відсутній обов'язок направити нову податкову вимогу.
В судове засідання 25.10.2022 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив та озвучив їх в судовому засіданні.
Так представник відповідача зазначив, що заборгованість з єдиного податку стосується фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а не фізичної особи ОСОБА_1 як платника податку на майно. А тому вважає, що податковий орган мав направити нову вимогу після погашення заборгованості з єдиного податку.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила такі доводи та пояснила, що Податковий кодекс не розрізняє заборгованість окремо однієї і тієї ж особи як платника податку як фізичної особи чи фізичної особи-підприємця.
Після надання пояснень по суті позовних вимог у Вінницькій області оголошено повітряну тривогу і за усними заявами сторін суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні у зв'язку із необхідністю покинути приміщення суду представниками сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 11.02.2019 та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.
Згідно з картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість з єдиного податку у сумі 2560800,91 грн, що виникла на підставі поданих ним декларацій 19.11.2021.
27.08.2021 податковим органом сформовано податкову вимогу №0029480-1305-0226 на суму 31908,98 грн, яка направлена відповідачу, але повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Водночас заборгованість з єдиного податку була погашена 02.09.2021, так було зараховано 33825,35грн та залишилася переплата у розмірі 1916,37 грн.
Крім того, судом встановлено, що 29.08.2021 у фізичної особи ОСОБА_1 виник податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 404 грн, яка виникла 29.08.2021 згідно податкового повідомлення рішення (форма Ф) N 3766545-2407-0205 від 27.04.2021 та була погашена 28.12.2021.
Оскільки відповідач добровільно не погашає борг з єдиного податку, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.295.3 ст.295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що згідно вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 27.08.2021 року № 0029480-1305-0226 на суму 31908,98 грн., яка повернулася з відміткою " за відсутністю адресата за адресою».
Водночас заборгованість з єдиного податку згідно надісланої вимоги була погашена 02.09.2021, так було зараховано 33825,35грн та залишилася переплата у розмірі 1916,37 грн.
Але судом також встановлено, що 29.08.2021 у фізичної особи ОСОБА_1 29.08.2021 виник податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 404 грн. згідно податкового повідомлення рішення (форма Ф) N 3766545-2407-0205 від 27.04.2021, який був погашений 28.12.2021.
Таким чином, суд доходить висновку, що на час виникнення заборгованості у сумі 2560800,91 грн у відповідача існувала заборгованість з іншого податку, а саме земельного, а тому був відсутній обов'язок направляти нову податкову вимогу.
Суд відхиляє доводи представника відповідача, щодо необхідності розрізняти заборгованість відповідача як фізичної особи зі сплати земельного податку та фізичної підприємця зі сплати єдиного податку, адже особа обліковується в податковому органі один раз як платник податку за одним податковим номером, що підтверджується витягами з облікових карток наданих позивачем по єдиному поатку та земельному податку. Такі аргументи представника не ґрунтуються на положеннях Податкового кодексу.
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, та враховуючи, що дії позивача відповідають вимогам чинного законодавства України, а також приймаючи до уваги встановлення судом заборгованості по земельному податку у платника, що виключає необхідність направляти нову податкову вимогу, а також те, що наявність боргу не заперечується відповідачем, підтверджується матеріалами справи, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 2 560 800,91 грн. (два мільйони п'ятсот шістдесят тисяч вісімсот гривень 91 копійку).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області ( код ЄДРПОУ ВП 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)
Відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Повне судове рішення складено та підписано суддею 25.10.2022 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна