м. Вінниця
26 жовтня 2022 р. Справа № 120/7657/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
21.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням частини щомісячних пенсійних виплат, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 26.09.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
29.09.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки перерахунок пенсії здійснюється з моменту виникнення права на такий перерахунок і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки передбачені частиною 2 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон від 09.04.1992 № 2262-XII).
Разом з тим, відповідач акцентує увагу на тому, що 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), якою врегульовано проведення перерахунку та виплати пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988).
Пунктом 3 Постанови № 103 було передбачено, що виплата перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії здійснюється поетапно.
В подальшому порядок виплати перерахованої пенсії було унормовано постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян". Цей порядок не передбачав одномоментної виплати пенсії та розтерміновував процедуру виплати із 01.01.2019 по день фактичної її виплати. Повна виплата, за словами відповідача, здійснена у червні 2021.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером органів МВС і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У березні 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
При цьому, виплата позивачу перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не проведена відразу після перерахунку, а фактично завершена у червні 2021 року.
У зв'язку із цим позивач вважає, що відповідачем порушено строки виплати доходу (перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії), що є підставою для виникнення права на виплату спірної компенсації втраченого доходу.
27.07.2022 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Листом № 0200-0304-8/54164 від 04.08.2022 року відповідач відмовив у здійсненні такої виплати, відповідно до норм пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року та постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" та зазначив про наявність правомірних підстав для розстрочення виплати позивачу перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року вирішено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-XII, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року визнано нечинним.
Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 року №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" (набрала чинності із 01.01.2020), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі №640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) частину другу пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" визнано протиправною та нечинною.
Відтак, із 29.09.2020 року нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.
У такому випадку аргументи відповідача про відтермінування виплати пенсії мають нормативне підґрунтя лише щодо періоду такого відтермінування із моменту перерахунку (березень 2018 року) по момент визнання нечинною постанови № 1088 (29.09.2020 року).
Після визнання нечинною постанови №1088, дії Головного управління щодо подальшого поетапного виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 року не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Тому, після 29.09.2020 року відповідач повинен був без невиправданих зволікань вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
При цьому, аргументи представника позивача про те, що порушення строків виплати позивачу пенсії (доходу) триває із 01.01.2016 року є безпідставними з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року.
Відтак, хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року) однак нормативна підстава його проведення виникла у лютому 2018 року, тому стверджувати про неправомірну поведінку органу пенсійного фонду щодо невиплати у 2016 - 2017 роках перерахованої пенсії немає жодних підстав.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19 та від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20.
Таким чином, у випадку бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо виплати сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що норми пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року та частини 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" (набрала чинності із 01.01.2020) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року суми пенсії.
Лише починаючи із 29.09.2020 року (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088, які встановлювали "відтермінування" у виплаті перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії. До 29.09.2020 року (момент набрання законної сили рішенням у справі № 640/620/20) норми постанови Уряду правомірно застосовувалися органом Пенсійного фонду.
Натомість після 29.09.2020 року у Головного управління виник обов'язок виплатити перераховану суму пенсії, а бездіяльність щодо не виплати вважається неправомірною.
Згідно статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати перерахованої пенсії.
Відтак, право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови які встановлювали відтермінування виплати).
Період нарахування компенсації закінчується у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за період затримки виплати пенсії із листопада 2020 року по червень 2021 року та зобов'язання виплатити спірну компенсацію за цей період, по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Враховуючи те, що позивач просив нараховувати компенсацію із 01.01.2016 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат зі сплати судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії перерахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Дончик Віталій Володимирович