м. Вінниця
18 жовтня 2022 р. Справа № 120/7322/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Чабан Яни Сергіївни,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Гордова Миколи Миколайовича,
представника відповідача: Сторчак Тетяни Василівни,
представника третьої особи: Гунька Олексія Андрійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міське комунальне підприємство "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" про визнання протиправним та скасування пункту рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 року № 1981 "Про розроблення "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині АДРЕСА_1 (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036);
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року № 2199 "Про затвердження "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині АДРЕСА_1 (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036);
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 додатку 5 до рішення Вінницької міської ради від 22.05.2020 року № 2267 "Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельної ділянки в оренду, постійне користування, власність, поновлення договорів оренди, припинення оренди, права постійного користування, земельними ділянками, відмова в затвердженні проекту землеустрою та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 25.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
15.11.2021 року представником відповідача до суду подано пояснення, в яких вона зазначає, що вимоги в частині визнання незаконним (протиправним) та скасування п.1 рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 № 1981 «Про розроблення «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» у частині вул. Блока у м. Вінниці (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678га, кадастровий №0510136600:02:051:0036 та визнання незаконним (протиправним) та скасування п. 1 рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року №2199 «Про затвердження «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» у частині вул. Блока у м. Вінниці (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0678га, кадастровий №0510136600:02:051:0036) є оскарженням нормативно-правового акту хоча й позивач зазначає, що лише в частині АДРЕСА_1 , однак, пункти даного рішення не мають розділення на певні вулиці. Разом з тим, відповідно до плану зонування м. Вінниці, земельна ділянка по АДРЕСА_2 , перебуває на території реконструкції садибної житлової забудови частково в межах «червоних ліній».
Пунктом 2 додатку 5 рішення Вінницької міської ради від 19.03.2020 року №693 - відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення (розроблення ТОВ «Юридично-земельний союз» Альянс), за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0678га, в т.ч. в межах «червоних ліній» площею 0,0062га (без права забудови), кадастровий 0510136600:02:051:0036 з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на « для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», у зв'язку з тим, що за результатами аналізу поданих графічних матеріалів встановлено, що наміри по забудові не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території» та містобудівним регламентам (Плану зонування міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 04.07.2008р. №2012, зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 28.02.2020р. №2199).
Крім того, у вищезазначених рішеннях не вносилися зміни до Плану зонування м. Вінниця у частині вул. Блока у м. Вінниці (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0678га, кадастровий №0510136600:02:051:0036) (додаються витяги з плану зонування з 2015 року по 2021 рік).
Враховуючи, вищенаведене, представник відповідача вважає, що прав та інтересів позивача спірними рішеннями не порушено, а тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
16.02.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 02.02.2022 року докази.
Ухвалою від 28.04.2022 року витребувано у Вінницької міської ради та зобов'язано надати суду до 10.05.2022 року в повному обсязі докази, які необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи.
07.06.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
08.06.2022 року від відповідача надійшло клопотання про виклик спеціаліста.
13.06.2022 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке, в подальшому, залишено без розгляду за його заявою.
Ухвалою суду від 15.06.2022 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в адміністративній справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міське комунальне підприємство "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури".
20.07.2022 року представник відповідача подала заперечення щодо клопотання представника позивача про роз'єднання позовних вимог, яке надійшло до суду 04.07.2022 року.
20.07.2022 року клопотання представника позивача задоволено та роз'єднано позовні вимоги у справі №120/7322/20-а в самостійні провадження. В провадженні №120/7322/20-а залишено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 року № 1981 "Про розроблення "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині АДРЕСА_1 (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036) та пункту 1 рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року № 2199 "Про затвердження "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині АДРЕСА_1 (у тому числі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036). Виділено в самостійне провадження позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 2 додатку 5 до рішення Вінницької міської ради від 22.05.2020 № 2267 "Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельної ділянки в оренду, постійне користування, власність, поновлення договорів оренди, припинення оренди, права постійного користування, земельними ділянками, відмова в затвердженні проекту землеустрою та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2022 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та задоволено клопотання представника відповідача про виклик спеціаліста.
Ухвалою від 23.08.2022 року в рамках справи №120/5529/22 задоволено клопотання представника позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 додатку 5 до рішення Вінницької міської ради від 22.05.2020 № 2267 "Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельної ділянки в оренду, постійне користування, власність, поновлення договорів оренди, припинення оренди, права постійного користування, земельними ділянками, відмова в затвердженні проекту землеустрою та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення" залишено без розгляду.
07.09.2022 року від представника відвідача до суду надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 14.09.2022 року задоволено заяву представника позивача про відвід спеціалісту, яка надійшла до суду 13.09.2022 року.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві та інших заявах, поданих представником позивача.
Представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти заявлених позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
01.04.2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0678 та, кадастровий № 0510136600:02:051:0036 та право приватної власності на розташований на даній земельній ділянці житловий будинок з прибудовою і господарськими спорудами загальною площею 63,5 м , житловою площею 43,9.
29.04.2016 року та 02.06.2016 року міським комунальним підприємством «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» виконано топографо-геодезичну зйомку масштабу 1:2000 та 1:500 відповідно щодо АДРЕСА_1 .
19.07.2017 року комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» оформлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , інвентаризаційна справа № 14229.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2017 № НВ-0001131602017, датою держаної реєстрації земельної ділянки позивача у Державному земельному кадастрі є 22.07.2011 року.
14.02.2018 року Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру підготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_2 на території Вінницької міської ради землевласник ОСОБА_1
20.07.2018 року Вінницьке міське управління головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області підготувало лист від 20.07.2018 № 1105, яким повідомлено позивача про те, що за результатами розгляду проектних матеріалів щодо будівництва торгово-офісного центру по АДРЕСА_2 , не заперечує проти запропонованого варіанту будівництва за умови дотримання та виконання вимог законодавства, зазначених в державних будівельних нормах, та в частині визначеній прим. 6 табл. 1 додатку 3.1 ДБН 360-92.
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 15.08.2018 № Ф-05-84128 Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради, супровідним листом № Ф-05-84128/5-05-8, підготував витяг з плану зонування з нанесеними містобудівними обмеженнями на використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , згідно із яким територія реконструкції садибної житлової забудови, у межах якої розташована Земельна ділянка, має позначення зони: Ж-1.
21.09.2018 року Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради листом від 21.09.2018 № Ф-05-93488/5-05-8 підготував витяг з плану зонування з нанесеними містобудівними обмеженнями на використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , згідно із яким зона змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови, у межах якої розташована Земельна ділянка, має позначення: Ж-1.
18.10.2018 року товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «Альянс» виготовлено проект землеустрою від 18.10.2019 інв. № 480ПВ щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що перебуває у приватній власності, цільове призначення (вид використання) якої змінюється з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» за адресою: АДРЕСА_2 .
28.11.2018 року сформовано Інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку щодо вказаної земельної ділянки.
19.02.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-юридична фірма Соломон» підготувало лист від 19.02.2019 № 046/19 про направлення ОСОБА_2 висновку комплексного земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження від 19.02.2019 № 071/18, разом із наданими на це дослідження матеріалами.
24.04.2019 року Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється, у зв'язку із підписанням експертом державної експертизи ОСОБА_3 позитивного висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вхідний від 04.03.2019 № 2142/0/80-19.
25.04.2019 року через Центр надання адміністративних послуг «Прозорий офіс», позивач звернулась до департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у постійне користування (оренду) суб'єктам господарювання.
30.05.2019 року, за наслідками розгляду вказаного звернення, департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради підготував лист від 30.05.2019 № Ф-01-38430/01-37, яким поінформував позивача про те, що поданий із заявою пакет документів не відповідає заяві.
18.06.2019 року через Центр надання адміністративних послуг «Прозорий офіс», позивач звернулась до департаменту економіки і інвестицій Вінницької міської ради за укладенням договорів про участь в соціально-економічному розвитку міста з власниками земельних ділянок при зміні їх цільового призначення або виду використання в межах певної категорії земель.
11.07.2019 року між позивачем та департаментом економіки і інвестицій Вінницької міської ради укладено договір про участь в соціально-економічному розвитку міста від 11.07.2019, предметом якого є зобов'язання ОСОБА_4 прийняти участь в соціально-економічному розвитку міста Вінниці шляхом сплати коштів (внеску) при зміні цільового призначення Земельної ділянки в розмірі 64 805,00 грн.
17.07.2019 року через Центр надання адміністративних послуг «Прозорий офіс», позивач звернулась до департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради за затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передача земельної ділянки громадянам безоплатно у власність/в оренду/зі зміною цільового призначення.
23.07.2019 року ОСОБА_5 звернувся до міського голови м. Вінниці із заявою від 23.07.2019 (індекс Ф-01-68365) про порушення вимог державних будівельних норм права власності позивача на Земельну ділянку.
01.08.2019 року позивач звернулась до міського голови м. Вінниці із заявою від 01.08.2019 (індекс Ф-01-70847) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки.
Листом департаменту земельних відносин Вінницької міської ради від 02.08.2019 № Ф-01-70847/01-37 позивача повідомлено про те, що за наслідками розгляду її звернення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , було підготовлено та внесено на розгляд виконавчого комітету Вінницької міської ради відповідний проект рішення.
03.09.2019 року було сформовано ще один витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо Земельної ділянки.
04.10.2019 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 1981, п. 1 якого вирішено розробити «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» (скорочено - зміни до зонінгу).
28.02.2020 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 2199, п. 1 якого затверджено «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця».
Копії оскаржуваних рішень позивачем отримано 16.10.2020 року, у відповідь на адвокатський запит представника позивача.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач через свого представника звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до частини першоїстатті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно достатті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18та № 183/6195/17, від 04.03.2020 № 450/1236/17.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон України №3038-VI), який є основним нормативно-правовим актом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України №3038-VI інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.
Згідно з статтею 8 Закону України №3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до пунктів 2, 3, 7 ч. 1 ст. 1 Закону України №3038-VI генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Відповідно до статті 17 Закону України №3038-VI та пункту 4.1 розділу 4 ДБН Б. 1.1-15:2012 "Склад та зміст генерального плану населеного пункту" (далі - ДБН Б.1.1-15:2012), затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 13.07.2012 №358, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Частиною 2 ст. 18 Закону України №3038-VI визначено, що план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
З преамбули оскаржуваного рішення № 1981 вбачається, що під час його прийняття відповідач керувався:
- ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (скорочено - Закон № 280/97-ВР);
-ст. 18, ч. 3 ст. 21 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (скорочено - Закон № 3038-VI);
-постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» (скорочено - Постанова № 555);
-рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 № 1140 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану м. Вінниці з актуалізацією за результатами його моніторингу та розробку проекту землеустрою змін межі м. Вінниця».
При прийнятті оскаржуваного рішення № 1981 відповідачем також враховано лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.01.2015 № 7/14-804.
У якості мети прийняття оскаржуваного рішення № 1981 у ньому вказано забезпечення можливості формування перспективних намірів освоєння існуючих промислових та комунально-складських територій для здійснення реновації, модернізації, ревіталізації діючих виробничих потужностей та необхідності відображення їх реалізації у матеріалах плану зонування міста.
З преамбули оскаржуваного рішення № 2199 вбачається, що відповідач прийняв його за результатами розгляду «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» (розробник МКП «МВЦ МіА», 2019 р.), враховуючи відповідний протокол громадських слухань та відповідно до ст. 18 Закон № 3038-VI, Постанова № 555, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (скорочено - Наказ № 290), керуючись ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР.
Посилань на інші обставини і норми, які можна було б вважати підставами для прийняття оскаржуваного рішення № 1981 і оскаржуваного рішення № 2199, а також іншу мету для прийняття такого рішення, його преамбула не містить.
Згідно із абз. 1 ч. 1, ч.ч. 2-4 ст. 16 Закон № 3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження, зокрема, планів зонування територій, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад. Оновлення містобудівної документації передбачає: 1) актуалізацію картографо- геодезичної основи; 2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму; 3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.
Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється, у тому числі, згідно із статтею 18 цього Закону.
В абз. 4 ч. 1 ст. 17 Закону Закон № 3038-VІ зазначено, що у складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, абз. 1 ч. 8 ст. 18 Закон № 3038-VІ план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.
Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.
Згідно із п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України від 16.11.1992 № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» (скорочено - Закон № № 2780-ХІІ) до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства, зокрема, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
За змістом п. 4.1, абз. 1 п. 4.6, п. 4.7 Порядку розроблення містобудівної документації (скорочено - Порядок), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290, рішення про розроблення плану зонування території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
План зонування території може розроблятися у складі генерального плану населеного пункту або як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
План зонування території як окрема містобудівна документація розробляється для всієї території населеного пункту або для її частини (кварталу, мікрорайону, іншого планувального утворення), першочергово - для історичних ареалів; інвестиційно привабливих територій; сформованих сельбищних територій існуючої забудови, де передбачаються окремі локальні перетворення, можлива реконструкція або розміщення окремих будівель і споруд. Послідовність розроблення та площі територій населеного пункту, для яких розробляються плани зонування, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури згідно з генеральним планом населеного пункту.
У розумінні п.п. 5.1-5.3 Порядку рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі: результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 № 170; виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту; змін у видах функціонального використання окремих територій; необхідності вирішення екологічних та інженерних питань; виникнення потреби у розміщенні об'єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси; необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів.
Необхідність та параметри внесення змін до містобудівної документації обґрунтовуються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури.
Внесення змін до містобудівної документації чи окремих її розділів здійснюється шляхом розроблення проекту змін до такої містобудівної документації, який після затвердження стає її невід'ємною частиною.
Відповідно до підп.підп. 8.1, 8.2 п. 8 ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території» (скорочено - ДБН Б. 1.1-22:2017) у план зонування можуть вноситись зміни та уточнення. Зміна передбачає: зміну назви зони і коду класу об'єктів зонування території; значну зміну меж (контурів) зон. Уточнення передбачає: незначну зміну меж (контурів) зон, пов'язану з перенесенням графічних матеріалів зонінгу на актуалізовану, більш детальну і точну підоснову, з врахуванням даних земельного кадастру та рішень, прийнятих відповідною радою, без зміни назви і коду об'єктів зонування; розширення переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови; зміну меж (контурів) дії планувальних обмежень у зв'язку з реалізацією технічних або технологічних заходів із їх нейтралізації чи зменшення. Уточнення плану зонування може здійснюватися при розробленні ДПТ або плану зонування частини території в М 1:2000.
Підставою для розгляду питань про внесення змін до зонінгу може бути: внесення змін до генерального плану; розроблення та затвердження ДПТ з уточненням рішень генерального плану; уточнення проходження червоних ліній (при розробленні плану червоних ліній); невідповідність зонінгу генеральному плану населеного пункту, нормативно-правовим актам, державним будівельним нормам та іншим документам, земельному кадастру; надання фізичним, юридичним особам обґрунтованих пропозицій щодо зміни меж територіальних зон, зміни містобудівних регламентів; звернення органів державної влади щодо внесення змін до зонінгу відносно розташування об'єктів будівництва державного значення; звернення органів виконавчої влади населеного пункту щодо внесення змін до зонінгу відносно розташування об'єктів будівництва громадського значення або розміщення інвестиційних об'єктів; рішення органів місцевого самоврядування у разі необхідності вдосконалення порядку регулювання використання та забудови території населеного пункту; звернення фізичних та юридичних осіб, якщо є обґрунтовані підстави щодо реалізації положень зонінгу, які можуть привести до неефективного використання земельних ділянок для містобудівних потреб та об'єктів нерухомості, зниження їх вартості, перешкоджання реалізації прав і законних інтересів громадян та їх об'єднань.
У вступі до ДБН Б. 1.1-22:2017 зазначено, що зонінг населеного пункту створюється з метою: регулювання планування та забудови територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів; раціонального використання території населеного пункту; забезпечення умов для реалізації планів і програм сталого розвитку населених пунктів, збереження природного середовища та охорони культурної спадщини; встановлення правових гарантій з використання і будівельної зміни нерухомості для власників і осіб, що мають намір придбати права володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, іншими об'єктами нерухомості; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у будівництво шляхом забезпечення можливості вибору інвестором найбільш ефективного виду використання земельної ділянки для містобудівних потреб у відповідності з містобудівними регламентами; забезпечення вільного доступу громадян до інформації стосовно розвитку населеного пункту, взаємоузгодження державних інтересів, громади та інвесторів; забезпечення сумісності забудови окремих земельних ділянок з оточуючою забудовою та землекористуванням; сприяння реалізації завдань довгострокового розвитку міста, іншого населеного пункту з урахуванням його містобудівних особливостей, наявності об'єктів культурної спадщини, природно-заповідного фонду, соціального, економічного та екологічного стану.
За змістом абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.11.2009 № 1704-УІ «Про будівельні норми» (Закон № 1704-VІ) будівельні норми - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов'язкові вимоги до об'єкта нормування у будівництві.
Об'єктами нормування у будівництві є: 1) планування та забудова території; 2) об'єкт будівництва, містобудування та архітектури і його складові частини; 3) склад і зміст документації об'єктів будівництва, містобудування та архітектури (ч. 2 ст. 5 Закону № 1704-VI).
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону № 1704-VI застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудування.
Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ч. 2 ст. 4 Закон № 3038-VI).
Системний аналіз вказаних вище правових і будівельних норм, у їх взаємозв'язку із наведеними обставинами справи, дає підстави дійти висновку, що у відповідача були відсутні підстави для розгляду питань про внесення змін до зонінгу, передбачені підп. 8.2 п. 8 ДБН Б.1.1-22:2017, посилання на відповідні підстави в оскаржуваному рішенні № 1981 і оскаржуваному рішенні № 2199 відсутні.
Крім того, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення щодо внесення змін до зонінгу, передбачені п. 5.1 Порядку, посилання на відповідні підстави в оскаржуваному рішенні № 1981 і оскаржуваному рішенні № 2199 відсутні.
При цьому, мети розроблення змін до зонінгу не відповідає меті його створення (розроблення), визначеній ч. 1 ст. 18 Закону № 3038-VI та вступом до ДБН Б.1.1-22:2017.
Разом з тим, згідно із ч. 4 ст. 2 Закону № 3038-VI містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».
За змістом ч. 1 ст. 18 Закон № 3038-VI план зонування території підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.03.2018 № 2354-VIІІ «Про стратегічну екологічну оцінку» (скорочено - Закон № 2354-VIІІ) стратегічна екологічна оцінка - процедура визначення, опису та оцінювання наслідків виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров'я населення, виправданих альтернатив, розроблення заходів із запобігання, зменшення та пом'якшення можливих негативних наслідків, яка включає визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки, складання звіту про стратегічну екологічну оцінку, проведення громадського обговорення та консультацій (за потреби - транскордонних консультацій), врахування у документі державного планування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій, інформування про затвердження документа державного планування та здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
Документи державного планування - стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування (п. З ч. 1 ст. 1 Закону № 2354-VIІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2354-VIІІ цей Закон регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об'єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об'єктів природно- заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно із ст. 9 Закону № 2354-VIІІ етапами стратегічної екологічної оцінки є: 1) визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки; 2) складання звіту про стратегічну екологічну оцінку; 3) проведення громадського обговорення та консультацій у порядку, передбаченому статтями 12 та 13 цього Закону, транскордонних консультацій у порядку, передбаченому статтею 14 цього Закону; 4) врахування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій; 5) інформування про затвердження документа державного планування; 6) моніторинг наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров'я населення. Звіт про стратегічну екологічну оцінку, результати громадського обговорення та консультацій, проведених згідно із статтями 12 та 13 цього Закону, а також результати транскордонних консультацій, проведених відповідно до статті 14 цього Закону, враховуються в документі державного планування.
За змістом ч.ч. 1, 2, 4-8 ст. 10 Закону № 2354-VIІІ стратегічна екологічна оцінка здійснюється у процесі розроблення документа державного планування до його подання для затвердження. Здійснення стратегічної екологічної оцінки забезпечує замовник.
Для визначення обсягу досліджень, методів екологічної оцінки, рівня деталізації інформації, що має бути включена до звіту про стратегічну екологічну оцінку, та необхідності здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування, щодо якого раніше здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, замовник подає заяву про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки (на паперових носіях та в електронному вигляді) до органів, зазначених у статті 8 цього Закону, - щодо документа державного планування місцевого та регіонального рівнів і оприлюднює її в порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, з метою одержання та врахування пропозицій і зауважень громадськості.
Заява про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки та (за наявності) проект документа державного планування оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб- сайті замовника з метою одержання та врахування зауважень і пропозицій громадськості. Замовник повідомляє громадськість про оприлюднення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки та (за наявності) проекту документа державного планування у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 12 цього Закону, та забезпечує вільний доступ громадськості до цих документів протягом усього строку громадського обговорення, визначеного частиною п'ятою цієї статті.
Строк громадського обговорення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки встановлюється замовником і не може становити менш як 15 днів з дня її оприлюднення.
Органи, зазначені у статті 8 цього Закону, - щодо проектів документів державного планування місцевого та регіонального рівнів надають у письмовій формі свої зауваження і пропозиції до заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання такої заяви. За відсутності письмових зауважень і пропозицій протягом зазначеного строку замовник самостійно визначає обсяг досліджень та рівень деталізації інформації, що має бути включена до звіту про стратегічну екологічну оцінку.
Органи, зазначені у статті 8 цього Закону, - щодо документа державного планування місцевого та регіонального рівнів розглядають заяву про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки, в якій передбачена необхідність здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування, щодо якого раніше здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, приймають рішення про необхідність здійснення стратегічної екологічної оцінки цих змін, про що повідомляють заявника у письмовій формі у строк, визначений частиною шостою цієї статті.
Підставою для прийняття рішення про необхідність здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування, щодо якого раніше здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, є критерії визначення наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення, затверджені органом, зазначеним у статті 6 цього Закону.
Якщо замовник на підставі рекомендацій, передбачених частиною сьомою цієї статті, приймає рішення про нездійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування, щодо якого раніше здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, він оприлюднює таке рішення разом з його обґрунтуванням у порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону.
В порушення вказаних вимог Закону № 2354-VIII стратегічна екологічна оцінка щодо змін до зонінгу не здійснювалась, будь-які посилання на дотримання цієї процедури в оскаржуваному рішенні № 1981 і оскаржуваному рішенні № 2199 відсутні.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону № 2354-VIII звіт про стратегічну екологічну оцінку складається до затвердження документа державного планування та містить з урахуванням змісту і рівня деталізації документа державного планування, сучасних знань і методів оцінювання таку інформацію: 1) зміст та основні цілі документа державного планування, його зв'язок з іншими документами державного планування; 2) характеристику поточного стану довкілля, у тому числі здоров'я населення, та прогнозні зміни цього стану, якщо документ державного планування не буде затверджено (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень); 3) характеристику стану довкілля, умов життєдіяльності населення та стану його здоров'я на територіях, які ймовірно зазнають впливу (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень); 4) екологічні проблеми, у тому числі ризики впливу на здоров'я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо територій з природоохоронним статусом (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень); 5) зобов'язання у сфері охорони довкілля, у тому числі пов'язані із запобіганням негативному впливу на здоров'я населення, встановлені на міжнародному, державному та інших рівнях, що стосуються документа державного планування, а також шляхи врахування таких зобов'язань під час підготовки документа державного планування; 6) опис наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення, у тому числі вторинних, кумулятивних, синергічних, коротко-, середньо- та довгострокових (1, 3-5 та 10-15 років відповідно, а за необхідності - 50-100 років), постійних і тимчасових, позитивних і негативних наслідків; 7) заходи, що передбачається вжити для запобігання, зменшення та пом'якшення негативних наслідків виконання документа державного планування; 8) обґрунтування вибору виправданих альтернатив, що розглядалися, опис способу, в який здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, у тому числі будь-які ускладнення (недостатність інформації та технічних засобів під час здійснення такої оцінки); 9) заходи, передбачені для здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров'я населення; 10) опис ймовірних транскордонних наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення (за наявності); 11) резюме нетехнічного характеру інформації, передбаченої пунктами 1-10 цієї частини, розраховане на широку аудиторію. Звіт про стратегічну екологічну оцінку підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їхньої кваліфікації.
У складі містобудівної документації звітом про стратегічну екологічну оцінку для проектів містобудівної документації є розділ «Охорона навколишнього природного середовища», який має відповідати вимогам частини другої цієї статті.
У порушення вказаних вимог Закону № 2354-VIII у складі «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» розділ «Охорона навколишнього природного середовища» не складається.
Окрім того, громадське обговорення у процесі стратегічної екологічної оцінки проектів містобудівної
документації на місцевому рівні проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» для громадського обговорення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 2 ст. 12 Закону № 2354-VIII).
Згідно із ч. 1, абз. 1 ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону № 3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
Замовники містобудівної документації зобов'язані забезпечити, зокрема, оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості.
Між тим, «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця», разом із розділом «Охорона навколишнього природного середовища» та пояснювальною запискою до нього, не було оприлюднено згідно із вимогами Закону № 3038-VI на офіційному веб-сайті замовника, іншого відповідачем доведено не було.
Окрім того, на переконання суду «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» не відповідає вимогам містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил у частині вулиці Блока у місті Вінниця (у тому числі щодо Земельної ділянки) у зв'язку із наступним.
Внаслідок розроблення і затвердження змін до зонінгу було змінено територіальну зону, у межах якої розміщуються Земельна ділянка.
Так, серед іншого, зону садибної забудови Ж-1 (підп. 6.2 п. 6 ДБН Б.1.1-22:2017) замінено на непередбаченою ДБН Б.1.1-22:2017 зоною Ж-1-1.
Інші невідповідності «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця» вимогам будівельних норм, стандартів і правил у частині вулиці Блока у місті Вінниця (у тому числі щодо спірної Земельної ділянки), на переконання представника позивача, можливо встановити виключно за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, а тому, ним було замовлено проведення відповідної експертизи за договором №43/11-2020 від 18.11.2020 року укладеним з судовим експертом Галієвою Оленою Мансурівною.
З висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2022 № 20/05-2022, вбачається, що «На схемі зонування територія населеного пункту у відповідності з функціональним призначенням поділяється на територіальні зони, для кожної з яких встановлюється містобудівний регламент (п. 4.8 ДБН Б. 1.1-22:2017).
Наведені у п. 3.2 ДБН Б. 1.1-22:2017 терміни мають таке значення:
Містобудівний регламент - сукупність обов'язкових вимог до використання земельних ділянок, що встановлюються у межах відповідних територіальних зон і визначають дозволені види використання території земельних ділянок, граничні (мінімальні і (або) максимальні) розміри земельних ділянок, граничні параметри дозволеного будівництва та реконструкції об'єктів нерухомості, обмеження використання земельних ділянок і об'єктів нерухомості, що встановлюються відповідно до законодавства України. Містобудівні регламенти використовуються в процесі проектування, забудови та наступної експлуатації об'єктів.
Територіальна зона - територія (у визначених межах) на схемі зонування, стосовно якої встановлені містобудівні регламенти.
Територіальна підзона - частину зони, в межах якої деякі умови та обмеження використання та забудови земельних ділянок відрізняються від аналогічних показників територіальної зони, що пов 'язано з відповідними планувальними обмеженнями.
Отже, вимога про встановлення для кожної територіальної зони містобудівного регламенту в силу п.п. 3.2, 4.8 ДБН Б. 1.1-22:2017 є імперативною.
Між тим, Проектом внесення змін до Плану зонування м. Вінниця, розробленим МКП «ВМЦ МіА» та затвердженим рішенням Вінницької міської ради № 2199 від 28.02.2020, не встановлено містобудівного регламенту для територіальної зони Ж-1, що є порушенням вимог п.п. 3.2, 4.8 ДБН Б.1.1-22:2017.
Системний аналіз побудови пояснювальної записки, у якій мало б бути встановлено такий містобудівний регламент, дає підстави для висновку, що МКП «ВМЦ МіА», як розробник Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця, встановив у межах зони Ж-1 містобудівні регламенти лише для підзон Ж-1-1, Ж-1-2.
Крім того, як зазначалось, зона індивідуальної житлової забудови Ж-1. яка передбачена умовними позначеннями до креслення 20/045-1 Схеми зонування м. Вінниця Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця, розробленого МКП «ВМЦ МіА», взагалі відсутня на території міста Вінниця (є виключно підзона Ж-1 -1).
Вирішуючи питання щодо врегулювання можливості та наявності обґрунтованості зміни територіальної зони Ж-1 територіальною підзоною Ж-1-1, яка відбулась внаслідок затвердження рішенням Вінницької міської ради №2199 від 28.02.2020 р. Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця, щодо земельної ділянки 0,0678 га з кадастровим номером 0510136600:02:051:0036, розташованої за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Блока, 24, слід виходити з наступного.
У п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 р. (тут і далі чинного на час розроблення МКП «ВМЦ МіА» Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця), зазначено, що необхідність та параметри внесення змін до містобудівної документації обґрунтовуються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури.
А отже, прийняття будь-яких змін до містобудівної документації без належного їх обґрунтування суперечило б наведеному припису законодавства.
Відповідно до п. 4.10 ДБН БА.1-22:2017 сукупність видів використання та граничних параметрів нового будівництва та реконструкції об'єктів нерухомості у складі містобудівного регламенту є однією для усіх об'єктів у межах відповідної зони (підзони), якщо інше не обумовлено у складі регламенту.
Містобудівні регламенти підзон можуть відрізнятись від містобудівного регламенту територіальних зон тільки за окремими показниками дозволеного будівництва, обумовленими дією планувальних обмежень.
Вичерпний перелік видів наведених планувальних обмежень наведено у цьому ж п. 4.10 ДБН Б. 1.1 -22:2017, до якого віднесено: обмеження за архітектурно-композиційними та планувальними критеріями: обмеження за вимогами охорони культурної спадщини; обмеження за вимогами охорони здоров'я та захисту життя; обмеження за природоохоронними вимогами; обмеження за інженерно-геологічними умовами.
При цьому, кожне із наведених планувальних обмежень визначається відповідними видами документації або законодавства.
Так, обмеження за архітектурно-композиційними та планувальними критеріями визначаються у відповідності з рішеннями затвердженої містобудівної документації - генерального плану, детальних планів.
Обмеження за вимогами охорони культурної спадщини визначаються матеріалами історико-архітектурного опорного плану, проектами зон охорони пам'яток культурної спадщини, меж і режимів використання історичних ареалів, затвердженими в установленому порядку.
Обмеження за вимогами охорони здоров'я та захисту життя визначаються санітарно- гігієнічними нормами.
Обмеження за природоохоронними вимогами визначається на підставі природоохоронного законодавства.
Обмеження за інженерно-геологічними умовами визначаються за узагальненими даними генерального плану і, за необхідності, уточнюються за даними інженерно-геологічних пошукових робіт.
Зміст розробленого МКП «ВМЦ МіА» Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниия не містить будь-якого обґрунтування того, якими саме планувальними обмеженнями обумовлена зміна територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1 -1.
Таким чином, з огляду на вимоги п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації, п. 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017, та враховуючи зміст розробленого МКП «ВМЦ МіА» Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця, відсутні підстави вважати заміну територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1-1 обґрунтованою, а отже і можливою в силу вказаних актів.
Відсутність будь-якого обґрунтування у Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця того, якими саме планувальними обмеженнями обумовлена зміна територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1-1, є порушенням п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації, п. 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017.
З огляду на вище вказане, у частині, яка стосується земельної ділянки площею 0,0678 га з кадастровим номером 0510136600:02:051:0036, розташованої за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Блока, 24, затверджений рішенням Вінницької міської ради від 28.02.2020 № 2199 Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця не відповідає вимогам п.п. 3.2, 4.8, 4.10 ДБН Б.1.1-22:2017 та п. 5.2 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 290 від 16.11.2011.
Така невідповідність полягає у тому, що: наведеним Проектом не встановлено містобудівного регламенту для територіальної зони Ж-1, тоді як у межах зони Ж-1 містобудівні регламенти лише для підзон Ж-1-1, Ж-1-2; у вказаному Проекті відсутнє будь-яке обґрунтування того, якими саме планувальними обмеженнями обумовлена зміна територіальної зони Ж-1 підзоною Ж-1-1.».
Як зазначалось вище, за змістом ч. 1 ст. 1 Закону № 1704-VІ будівельні норми - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов'язкові вимоги до об'єкта нормування у будівництві.
До об'єктів нормування у будівництві, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 5 Закону № 1704-VI, віднесено, зокрема, планування та забудову території.
У свою чергу, за змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 303 8-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів.
Отже, при розроблені зонінгу, що є різновидом містобудівної документації, врахування вимог будівельних норм є обов'язковим.
У наданих в ході судового розгляду поясненнях відповідач та третя особа вказали, що ними при розробленні Детального плану території не повинен був враховуватися зонінг, оскільки, на їх думку, пункт 4 ДБН Б1.1.-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" передбачає, що зонінг розробляється з урахуванням детальних планів території, свідчить про таку ієрархію містопланувальних документів, за якої саме зонінг враховує детальні плани територій, а не навпаки.
Надаючи оцінку таким доводам суд враховує вимоги ч.10 ст.19 Закону України №3038-VI, відповідно до яких внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території. Дана норма є імперативною і не містить умов, за яких її положення можуть не враховуватися або не виконуватися. Норми Закону мають вищу юридичну силу порівняно з нормами ДБН, а тому у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону.
Таким чином, при розробленні детального плану території у даному випадку замовник та виконавець такого проекту повинні були керуватися у першу чергу нормою ч.10 ст.19 Закону України №3038-VI та не допускати суперечностей між чинним генеральним планом, планом зонування та розробленим ними Детальним планом території. Таким чином, заперечення автору проекту щодо необхідності врахування під час розроблення Детального плану території лише зонінгу не ґрунтується на нормах законодавства.
Надаючи оцінку доводам представника позивача в частині порушення спірними рішеннями права позивача як власника та користувача спірної земельної ділянки, суд зазначає, що територія міста поділяється на функціонально-планувальні зони відповідно до плану зонування території та генерального плану міста Вінниці, при цьому рішення щодо забудови, землекористування, благоустрою території міста та окремих земельних ділянок приймаються на основі переліку переважних, допустимих та умовно допустимих видів забудови та використання територій, єдиних умов та обмежень, що діють у межах зон, визначених планом зонування, і поширюються однаковою мірою на всі розміщені в одній зоні земельні ділянки, об'єкти нерухомості, незалежно від форм власності.
Як встановлено судом, 01.04.2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0678 та, кадастровий № 0510136600:02:051:0036 та право приватної власності на розташований на даній земельній ділянці житловий будинок з прибудовою і господарськими спорудами загальною площею 63,5 м , житловою площею 43,9. Вказана земельна ділянка розташована на території, яка охоплюється спірним Детальним планом території, а відповідно оскаржувана містобудівна документація безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, адже впливає на можливість подальшого використання нею своєї власності.
Суд зауважує, що оскільки кожна зона має свої переважні та супутні види дозволеного використання, а також різні режими використання, то відповідно визначення для існуючих земельних ділянок нових зон та функціональних призначень безпосередньо впливає на права та інтереси власника таких земельних ділянок та втручається у його право власності, що допускається виключно з дотриманням принципу законності.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що розроблений Детальний план території в частині земельної ділянки, належні їй на прав власності та користування, суперечить генеральному плану та плану зонування міста, а відповідно безумовно порушує її права та охоронювані законом інтереси. Суд, оцінюючи заперечення відповідача та представника третьої особи в цій частині, вважає, що вони суперечать вищевказаним нормам права та не спростовують обставин, встановлених на підставі безпосередньо та всебічно досліджених доказів.
Відповідно до частин 1, 2 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Крім того, ч. 5 статті 20 Земельного кодексу передбачає правило відповідно до якого види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель можуть визначатися її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено: "Кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Також ЄСПЛ у своїй практиці нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар ( рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), n. 50, Series A № 98).
В розумінні Європейського Суду право правомірного очікування та законного сподівання виникає у разі якщо особа, яка набула майнове право, не встигла його реалізувати в зв'язку із ухваленням державою нормативного акту чи акту індивідуальної дії, котрим таке право скасовується із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. При цьому підстави, з яких особа позбавляється раніше набутого права, не пов'язані з її поведінкою. В таких випадках, під час розгляду справи Європейським Судом, право заявника не може вважатися наявним відповідно до національного законодавства тому Суд визнає порушеним не право, а встановивши факт законного сподівання визнає порушеним правомірні очікування заявника.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин 1статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за№18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес", яке означає правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини першої ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи викладене, у ракурсі вимог вказаних вище норм законодавства у їх взаємозв'язку та з урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд констатує, що, у даному випадку, відповідач, приймаючи спірні рішення, порушив визначений законом порядок планування і забудови територій.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Тому, враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
У ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності оскаржуваного рішення та не спростував докази, досліджені судом щодо порушення вимог законодавства при його прийнятті. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.
Зважаючи на відсутність судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 04.10.2019 року № 1981 "Про розроблення "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 28.02.2020 року № 2199 "Про затвердження "Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця" у частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0678 га, кадастровий номер 0510136600:02:051:0036.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 );
Відповідач: Вінницька міська рада (код ЄДРПОУ: 25512617, адреса: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, Вінницька область, 21050);
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міське комунальне підприємство "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" (код ЄДРПОУ: 36886878, вул. Пушкіна, 38, м. Вінниця, Вінницька область, 21050).
Рішення у повному обсязі виготовлено: 28.10.2022 року
Суддя Чернюк Алла Юріївна