27 жовтня 2022 року місто Київ
справа № 753/15072/20
провадження №22-ц/824/7718 /2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравець Дмитром Миколайовичем,
на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Каліушко Ф.А.,
у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
У вересні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позов обґрунтовано тим, що 20 липня 2020 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 як замовник висловлює свій намір придбати нерухомість та підписати відповідний договір про перехід права власності на нерухоме майно, а виконавець за завданням замовника зобов'язується надати послуги з супроводу придбання нерухомого майна (квартира) загальною площею 136,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язується сплатити винагороду виконавцю за надані послуги у відповідності до умов договору.
На виконання вказаного договору позивачем було проведено огляд вказаного нерухомого майна (квартири), надано послуги з супроводу придбання об'єкта нерухомості (здійснено підготовку проекту попереднього договору, підписано попередній договір, перевірено права продавця на об'єкт нерухомості, перевірено дійсність документів, що засвідчують особу громадянина України продавця об'єкта нерухомості, попередньо перевірено відсутність заборон на відчуження, арештів на об'єкт нерухомості.
Згідно з п.3.1 договору вартість наданих послуг виконавцем становить в еквіваленті 3500 доларів США за курсом НБУ станом на дату укладання цього договору.
Як було з'ясовано позивачем з Інформаційної довідки від 5 серпня 2020 року, наявна інформація про підписання основного договору на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та перехід (отримання) відповідачем права власності на вказану квартиру відбувся 30 липня 2020 року.
Тобто, фактично відповідач самостійно, в обхід позивача як виконавця послуг, здійснила оформлення прав власності на предмет нерухомості, який вказаний в договорі про надання послуг від 20 липня 2020 року.
Таким чином, зазначає позивач, починаючи з 31 липня 2020 року відповідач зобов'язана здійснити оплату послуг позивача як виконавця за договором надання послуг від 20 липня 2020 року у розмірі 3500 доларів США, що еквівалентно 95762,10 грн.
10 серпня 2020 року представником позивача було надіслано на адресу відповідача лист з двома примірниками акту приймання - передачі наданих послуг від 10 серпня 2020 року, а також було надіслано вимогу (претензію) від 10 серпня 2020 року про необхідність оплати грошових коштів за послуги позивача в розмірі 3500 доларів США,
Однак, грошових коштів позивачу не було перераховано, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та стягнення грошових коштів в судовому порядку.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 21 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравець Д.М. подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки таке рішення є незаконним, необґрунтованим, судом порушено норми матеріального права та норми процесуального права. Апелянт зазначає, зокрема, про те , що вказівка суду про те, що позивачем не надано до суду підписаного акту передачі наданих послуг, що є підставою для відмови в позові, є безпідставною, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу вказаний акт, однак відповідач безпідставно його відмовилась підписати. Вказівка суду про те, що позивачем не надано інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих позивачем на виконання своїх зобов'язань з попередньої перевірки відсутності заборон на відчуження, арештів об'єкта нерухомості не може свідчити про невиконання позивачем умов договору про надання послуг від 20 липня 2020 року, оскільки в цьому договорі не вказано конкретно, що позивач зобов'язаний взяти такі відомості з державного реєстру та надати їх відповідачу, а суд не вправі наводити додаткові обов'язки сторони за договором. Посилання суду на те, що відповідач на підставі ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» відмовився від договору є незаконним, оскільки відповідач жодного разу не заявляв позивачу в письмовій формі вимог щодо припинення договору про надання послуг від 20 липня 2020 року чи відмови від цього договору. Оскільки договір був укладений в письмовій формі, то і відмова чи припинення договору повинна відбуватись в письмовій формі. Крім того, апелянт посилається на те, що стороною відповідача не доведено перед судом дійсності витрат на професійну правничу допомогу, а також їх необхідності, розумності з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи - що є підставою для відмови у стягнення цих витрат.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_2 не скористалася.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що 20 липня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг.
Згідно з п.1.1 договору про надання послуг, замовник ОСОБА_2 висловлює свій намір придбати нерухомість та підписати відповідний договір про перехід (отримання) права власності на нерухоме майно. Виконавець ФОП ОСОБА_1 за завданням замовника, зобов'язується надати послугу з супроводу придбання нерухомого майна (квартири) загальною площею 136,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язується сплатити винагороду виконавцю за надані послуги у відповідності до умов даного договору.
Відповідно до п.2.1 договору замовник ОСОБА_2 зобов'язується: надати виконавцю ФОП ОСОБА_1 повну і достовірну інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань; письмово інформувати виконавця ФОП ОСОБА_1 про зміну своєї адреси (місця проживання), номерів телефонів, інших засобів зв'язку; не надавати інформацію про об'єкт нерухомості третім особам, які не беруть участь в угоді; своєчасно і в повному розмірі оплатити послуги виконавця ФОП ОСОБА_1 відповідно до умов цього договору; своєчасно здійснити оплату послуг виконавця ФОП ОСОБА_1
Виконавець ФОП ОСОБА_3 відповідно до п.2.2 договору, зобов'язувався: провести перегляд об'єкта нерухомості; надати послуги з супроводу придбання об'єкта нерухомості, які полягають в: здійсненні підготовки проекту попереднього договору; перевірці прав продавця на об'єкт нерухомості, що становить предмет угоди, перевірка дійсності документів, що засвідчують особу громадянина України, особи уповноваженої, представляти інтереси юридичної особи-продавця об'єкта нерухомості, наданні допомоги в отриманні необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу, попередньої перевірки відсутності заборон на відчуження, арештів об'єкта нерухомості.
Вартість наданих послуг виконавцем ФОП ОСОБА_1 , згідно з п.3,1 договору, становить в еквіваленті 3500 доларів США за курсом НБУ станом на дату укладення цього договору.
Оплата послуг виконавця ФОП ОСОБА_1 здійснюється замовником ОСОБА_2 у день підписання основного договору ( п. 3.2 договору).
Договір вважається виконаним в повному обсязі виконавцем ФОП ОСОБА_1 з моменту підписання договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості та акту прийому-передачі наданих послуг замовником ОСОБА_2 (п.3.3 договору).
Такий акт сторонами не складався і ніяким чином не зафіксовано факт надання позивачем послуг відповідачці відповідно до укладеного договору.
Позивачем не надано суду доказів виконання ним своїх зобов'язань за договором про надання послуг з супроводження купівлі об'єкту нерухомості від 20 липня 2020 року, зокрема, підписаного акту передачі наданих послуг, інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих позивачем на виконання своїх зобов'язань з попередньої перевірки відсутності заборон на відчуження, арештів об'єкта нерухомості, проведення перегляду об'єкта нерухомості.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено виконання ним всього комплексу послуг з супроводження купівлі об'єкту нерухомості, які останній зобов'язався надати відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а відтак у відповідача не виник обов'язок оплати послуг, які останній не отримував. Крім того, суд першої інстанції поклав на позивача частково понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 є правильним, виходячи з наступного.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За умовами договору виконавець зобов'язувався надати послуги з супроводу придбання нерухомого майна (квартири) загальною площею 136,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавець зобов'язувався: провести перегляд об'єкта нерухомості; надати послуги з супроводу придбання об'єкта нерухомості, які полягають в: здійсненні підготовки проекту попереднього договору; перевірці прав продавця на об'єкт нерухомості, що становить предмет угоди, перевірка дійсності документів, що засвідчують особу громадянина України, особи уповноваженої, представляти інтереси юридичної особи-продавця об'єкта нерухомості, наданні допомоги в отриманні необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу, попередньої перевірки відсутності заборон на відчуження, арештів об'єкта нерухомості.
При наданні виконавцем комплексу послуг, визначених у п.2.2 договору, у замовника виникає обов'язок оплати вартості цих послуг в загальній сумі 3500 доларів США. Вартість кожної послуги у договорі не зазначена.
Встановивши, що позивачем як виконавцем послуг зобов'язання за договором від 20 липня 2020 року не виконані, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача обов'язку оплачувати вартість послуг, яка визначена умовами договору.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України)
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним всіх необхідних послуг з супроводу придбання відповідачем квартири, які б завершились підписанням договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості та акту прийму-передачі наданих послуг замовником.
Сам по собі факт підписання за участю позивача 20 липня 2020 року попереднього договору про наміри укладення договору купівлі-продажу квартири, не дає підстав вважати, що позивачем наданий повний комплекс послуг, за що відповідач повинен сплатити 3500 доларів США.
Будь-яких доказів на підтвердження отримання позивачем після 20 липня 2020 року і до 31 липня 2020 року (дня підписання договору купівлі-продажу квартири) відомостей щодо предмета угоди, перевірки відсутності заборон на відчуження, позивачем не надано.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем виконання ним своїх обов'язків по договору про надання послуг є правильним. Оскільки позивачем як виконавцем не виконані його обов'язки за договором, а тому у відповідача не виник обов'язок підписати акт виконаних робіт та відповідно сплатити їх вартість.
Оскільки у цій справі предметом спору є стягнення грошових коштів за договором про надання послуги, а не стягнення на користь замовника збитків внаслідок невиконання або неналежного виконання договору виконавцем, посилання суду першої інстанції на положення ст. 651 ч.3 ЦК України та ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим.
Водночас, колегія суддів констатує, що зазначене не вплинуло на правильність вирішення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності витрат відповідача на професійну правничу допомогу є безпідставними. Визначена судом сума витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Підстави для зменшення визначеного судом розміру витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравець Дмитром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус