Справа № 754/4514/20 Головуючий 1 інстанція - Грегуль О.В.,
Провадження №22-ц/824/3863/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
Іменем України
05 жовтня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І.
за участю секретаря: Лободи Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс», в особі представника - адвоката Шеремет Марії Олегівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс», ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,-
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, який подавався в новій редакції та в якому позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14.02.2020 року, укладений між ТОВ «Мегаінвест сервіс» і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем посилаючись на те, що даний договір не відповідає вимогам Закону.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтян 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівл-продажу квартири від 14.02.2020 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Київськогоміського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.
Не погодившись з рішенням суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс», в особі представника - адвоката Шеремет Марії Олегівни подано апеляційну скаргу. Вважає, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2021 рлоку є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції допущено неповне з'ясування фактичних обставин, не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи. Апелянт зазначає, що жодної правової підстави для визнання договору купвлі-продажу недійсним в розумінні ст.. 203, 215 ЦК України, позивачем не наведено.
ОСОБА_1 в особі адвоката Клінчикова С.О., подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що укладання додаткової угоди про зміну зобов'язання з іноземної валюти на гривню не змінює того факту, що кредит видавався позивачу в іноземній валюті, що свідчить про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом першої інстанції встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» і позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 11259673000 від 28.11.2007 року та за яким останньому надано кредит в сумі: 125000 доларів США, що еквівалентно: 631250 грн. і який має погашатись щомісячними платежами та бути погашений разом із процентами не пізніше 28.11.2028 року. Цільове призначення кредиту особисті потреби, а саме, купівля кв. АДРЕСА_1 .
Між АКІБ «УкрСиббанк» і третьою особою укладено договір поруки № 161323 від 28.11.2007 року і за яким остання зобов'язалася нести солідарну відповідальність з позивачем за договором про надання споживчого кредиту № 11259673000 від 28.11.2007 року.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 28.11.2007 року, позивач купив кв. АДРЕСА_1 .
Між АКІБ «УкрСиббанк» і позивачем укладено договір іпотеки № 71190 (нерухомого майна) від 28.11.2007 рокут і за яким позивач передав кв. АДРЕСА_1 , загальною площею: 69,60 кв. м. в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк».
На підставі нотаріально посвідченого договору № 2144/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.02.2020 року до відповідача Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» перейшло право вимоги за вищевказаними договорами.
На підставі укладеного між ТОВ «Мегаінвест сервіс» (відповідач 1) і громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 (відповідач 2) нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем договору купівлі-продажу квартири від 14.02.2020 року, відповідач 1 продав відповідачу 2 предмет іпотеки.
Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 09.06.2020 року № 484139 ДП «СЕТАМ», 09.06.2020року проведено електронні торги з реалізації майна: трикімнатної квартири площею: 69,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та переможцем визнано ОСОБА_4 .
Як зазначено в п. 3 і п. 4 зазначеного спірного договору купівлі-продажу квартири від 14.02.2020 року 3. Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотеко держателю на підставі: - договору іпотеки № 71190, посвідченого 28 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. за реєстровим номером 3061, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; договору № 2144/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги посвідченого 04 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим номером 214. 4. Продавець не пізніше ніж за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця, що підтверджується трекінгом № 0160208054055, що вручено іпотекодавцю.
Згідно п. 5.1, п. 5.2. (підпунктів: 5.2.1. і 5.2.2.), п. 5.3. договору іпотеки № 71190 (нерухомого майна) від 28.11.2007 року, 5.1. Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. 5.2. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2.1. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2. Отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». 5.3. Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 203 ЦК України, 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 215 ЦК України, 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 328 ЦК України, 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно ст. 658 ЦК України, 1. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно ч. 1 - ч. 3 ст. 36 та ч. 1 і ч. 2, ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Відповідно до підпункту 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 № 1304-VІІ, 1. Протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прово власності на спірну квартиру, яке належало позивачу було порушено відповідачами, Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, жодним чином не вийшов за межі предмету спору.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду щодо їх оцінки.
Рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс», в особі представника - адвоката Шеремет Марії Олегівни залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 06 жовтня 2022 року.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Л.П. Сушко
В.І. Олійник