20 вересня 2022 року місто Київ
справа № 752/10686/21
апеляційне провадження № 22-ц/824/2563/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Нежури В.А.,
за участю помічника судді в якості секретаря судового засідання: Сиченка К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Слободянюка А.В. від 15 листопада 2021 року у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року КП "Київтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 1 квітня 2021 року складає 9 031 грн. 18 коп., а саме: 8 512 грн. 40 коп. - заборгованість за надані послуги з централізованого опалення; 518 грн. 78 коп. - заборгованість за постачання гарячої води.
Крім того, на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго", останнє
прийняло право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення/постачання гарячої води в сумі 24 164 грн. 09 коп.
Посилаючись на викладене, КП "Київтеплоенерго" просило стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18 992 грн. 29 коп.; заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 171 грн. 80 коп.; заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8 512 грн. 40 коп.; заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 518 грн. 78 коп.; витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року позов КП "Київтеплоенерго" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення до 1 травня 2018 року у розмірі 18 992 грн. 29 коп.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води до 1 травня 2018 року у розмірі 5 171 грн. 80 коп.;
заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення з 1 травня 2018 року у розмірі 8 512 грн. 40 коп.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води з 1 травня 2018 року у розмірі 518 грн. 78 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "Київтеплоенерго" витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33 грн. та судовий збір у розмірі 2 270 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності у відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Також суд зазначив, що обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих відповідачем послуг до 1 травня 2018 року, починається з моменту укладення договору про відступлення права вимоги (11 жовтня 2018 року).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що позивачем не було повідомлено суд про часткову оплату послуг за період з 1 травня 2018 року, зокрема згідно акту звірки від 1 грудня 2021 року заборгованість за вказаний період сплачена в повному обсязі та відсутня як така. Суд помилково вважав, що позивачем не пропущено позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за період до 1 травня 2018 року, оскільки зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу КП "Київтеплоенерго" зазначає, що в позовній заяві наявні два розрахунку, один з яких охоплює період надання послуг КП "Київтеплоенерго", а інший вказує на наявність заборгованості, прийнятої на підставі договору цесії від 11 жовтня 2018 року № 602-18. Для правильності застосування строків позовної давності до відзиву надано розгорнутий розрахунок заборгованості за період з липня 2015 року. При цьому посилається на зупинення строків позовної давності у зв'язку із запровадженням карантину з 12 березня 2020 року, а тому позовна давність обраховується з березня 2017 року.
Стосовно заборгованості за період з 1 травня 2018 року вказує, що 30 листопада 2021 року, тобто після ухвалення рішення суду, відповідачем повністю погашено заборгованість за цей період.
Ураховуючи викладені обставини, просить частково скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з березня 2017 року по травень 2018 року, переданої на підставі договору цесії № 602-18.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник КП "Київтеплоенерго" - Гальчинська А.О.в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_2 є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 10 квітня 2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП "Київтеплоенерго" здійснює з 1 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго"укладений договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ "Київенерго" відступило право вимоги, а КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 1 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) позивач КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги відносно ОСОБА_2 по стягненню заборгованості за послуги з централізованого опалення у
розмірі 18 992 грн. 29 коп.; з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 310 грн. 22 коп.
Станом на 1 квітня 2021 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8 512 грн. 40 коп. та за спожиті з 1 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 518 грн. 78 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною третьою статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частинами першою та другою статті 32 цього Закону передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
За правилами частини 4 статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Як убачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, у відповідача була наявна заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 4), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь КП "Київтеплоенерго" заборгованості за спожиті з 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8 512 грн. 40 коп. та за спожиті з 1 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 518 грн. 78 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем повністю погашено заборгованість за період з 1 травня 2018 року, а тому суд дійшов помилкового висновку щодо її стягнення, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки таке погашення відбулося після ухвалення рішення судом першої інстанції. Наведене підтверджується актами звірки від 1 грудня 2021 року. Крім того, згідно довідки КП "Київтеплоенерго" від 28 грудня 2021 року № 032076400220100 заборгованість остаточно сплачена 3 грудня 2021 року.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла до 1 травня 2018 року.
Заперечуючи проти позову в цій частині, ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву, в якій просила застосувати позовну давність до вказаних вимог та відмовити у їх задоволенні.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3,4 статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1,5 статті 261 ЦК України).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховується щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
Як убачається з наявних в матеріалах справи додатків до договору цесії, розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивач набув право вимоги виконання відповідачем грошових зобов'язань перед кредитором з оплати послуги з централізованого опалення до 1 травня 2018 року у розмірі 18 992 грн. 29 коп.; послуги з централізованого постачання гарячої води до 1 травня 2018 року у розмірі 5 171 грн. 80 коп. (а.с. 5, 13, 14).
У вказаному розрахунках визначено сукупну (підсумкову) заборгованість, яка виникла станом на момент переходу права вимоги на підставі договору цесії.
З даним позовом позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва 27 квітня 2021 року.
Відповідач заявила про застосування строку позовної давності до вказаної заборгованості, однак вона безпідставно була відхилена судом першої інстанції. Суд помилково вважав, що обчислення строків позовної давності починається з моменту укладення договору про відступлення права вимоги, оскільки заміна кредитора в зобов'язанні не перериває строків позовної давності.
Слід зауважити, що частиною 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання
поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" установлений карантин на всій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020.
У подальшому зазначений строк неодноразово продовжувався Постановами Кабінету Міністрів України.
Тобто, з 12 березня 2020 року і до скасування карантину, строки позовної давності продовжені Законом, а тому позивачем не допущено пропуску строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог за період з березня 2017 року.
Разом з тим, відсутність детального (помісячного) розрахунку заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за спірний період унеможливлює визначення періодів, до яких позовна давність не застосовується, внаслідок чого позивачем розмір позовних вимог в цій частині не доведений. При цьому суд зазначає, що поданий позивачем на стадій апеляційного розгляду новий розрахунок заборгованості за спірний період до уваги не приймається, оскільки ним порушено порядок подання доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до березня 2017 року слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності і недоведеності розміру позовних вимог за період з березня 2017 року до 1 травня 2018 року. В іншій частині вирішених позовних вимог рішення є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами частини 10 наведеної статті, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Ураховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування рішення суду та відмову у задоволенні частини позовних вимог, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь КП "Київтеплоенерго" підлягає стягненню 617 грн. 67 коп. сплаченого судового збору (27,21% від 2 270 грн.), а з КП "Київтеплоенерго" на користь ОСОБА_2 - 2 478 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги ( 72,79% від 3 405 грн.).
Суд вважає за можливе провести взаємозалік та стягнути з КП "Київтеплоенерго" на користь ОСОБА_2 різницю судового збору в розмірі 1 860 грн. 83 коп. (2 478,50>617,67).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення до 1 травня 2018 року у розмірі 18 992 грн. 29 коп., заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води до 1 травня 2018 року у розмірі 5 171 грн. 80 коп. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судового збору скасувати.
Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 860 грн. 83 коп.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: