Справа № 529/559/22 Номер провадження 33/814/1379/22Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О.С. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
27 жовтня 2022 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.
за участю:
секретаря судового засідання Лимар О.М.
представника особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності адвоката Нагайника М.Г.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2022 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 496 гривень 20 копійок судового збору на користь держави.
За постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 05 липня 2022 року о 21 годині 56 хвилин по вул. Уютній у с. Стасі Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував автомобілем ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Диканського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2022 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що його винуватість не доведено доказами в матеріалах провадження, які є недопустимими та неналежними, так як: протокол про адміністративне правопорушення складений на підставі інших неналежних і недопустимих доказів, не містить зазначення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 і в порушення вимог ч.2 ст.254 КУпАП його копію не надано особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; письмові пояснення у ОСОБА_1 відібрано поліцейським, який не має відношення до факту виявлення та фіксації правопорушення; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не складався у 2 примірниках і не надавався апелянту; поліцейські не пропонували ОСОБА_1 проходження відповідного огляду в медичному закладі; відображений у роздруківці алкотестера результат підлягає поставленню під сумнів, так як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надався мундштук для розпаковування, а представлено алкотестер, який уже містив мундштук, при цьому, відображений у роздруківці час проходження огляду не відповідає даним відеозапису та поліцією за допомогою засобу вимірювальної техніки встановлено показчик проміле алкоголю у видихуваному повітрі, а не крові, що визначено в п.7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; поліцейським надано не безперервний відеозапис, а його фрагменти, які різняться за часом між собою, та подані без дотримання положень, що висуваються до електронних доказів.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку апелянта та його представника на підтримку апеляційної скарги, перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення переглядається у межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доводи апеляційних скарг про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд уважає необґрунтованими.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Вимогами ж п.2.9 «а» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікацію його дій за ч.1 ст.130 КУпАП - керування ним як водієм транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми доказами, та є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №160764 05 липня 2022 року о 21 годині 56 хвилин ОСОБА_1 по вул. Уютній у с. Стасі Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував автомобілем ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. У протоколі апелянт погодився із суттю порушення, що ставиться йому у вину (а.с.2).
Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 05 липня 2022 року о 21 годині 56 хвилин ОСОБА_1 по вул. Уютній у с. Стасі Полтавського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_1 , і був зупинений поліцією. Сам апелянт підтвердив те, що виконував функції водія після вживання ним алкогольною напою (пива) й тікав від поліції, оскільки злякався. Затим ОСОБА_1 на вимогу поліцейського з використанням спеціального технічного засобу пройшов на місці зупинки огляд, яким установлено перебування апелянта в стані алкогольного сп'яніння - 0,33 проміле алкоголю в крові. При цьому, працівником поліції перед проведенням огляду розпаковано мундштук і укомплектовано ним алкотестер перед застосуванням, що відбувалось у присутності та в межах візуального спостереження ОСОБА_1 . Апелянт жодним чином не зазначав про незгоду з результатами проведеного огляду поліцейським, а навпаки погоджувався з ними, що підтвердив своїм підписом у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу (а.с.5).
Тому за обставин досліджуваної ситуації в поліцейського не було підстав для направлення ОСОБА_1 чи висування йому вимоги для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що вказує ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, оскільки, виходячи з тлумачення положень ст.266 КУпАП, такий медичний огляд проводиться лише в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що поліцейськими забезпечено повну безперервну відеофіксацію обставин події з моменту зупинки апелянта й до закінчення оформлення матеріалів щодо нього. Цю фіксацію в повному обсязі записано на технічний носій інформації (в декількох файлах), а тому доводи апеляційної скарги про фрагментарність відеозапису є неприйнятними.
Разом з цим, незначні розбіжності налаштування часу (орієнтовно в 2 хвилини) на відеозаписі рєстратора патрульного автомобіля та відеозаписі нагрудної камери поліцейського не ставлять під сумнів зафіксовані на ньому за допомогою засобів об'єктивного контролю обставини. Мотивованих та достатніх підстав, які би свідчили про недостовірність чи недопустимість змісту відеозаписів у апеляційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів справи не встановлено.
У свою чергу, місцевий суд, спростовуючи доводи представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, правильно виходив з того, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях.
Долучений особою, яка складала протокол, технічний носій інформації з відеозаписами був виготовлений у зв'язку із необхідністю запису інформації, що має значення у провадженні про адміністративне правопорушення та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається в електронному вигляді, у вигляді файлів.
Що стосується тверджень апелянта про те, що поліцією на місці події за допомогою алкотестера встановлено показчик проміле алкоголю у видихуваному повітрі, а не крові, то вони підлягають відхиленню, оскільки в силу вимог ч.2 ст.266 КУпАП, п.п.1, 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з положеннями цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Також значення має те, що до застосування спеціального технічного засобу - алкотестера «Драгер», після проведення дослідження на екрані приладу висвітлюється результат вимірювання в проміле, який формує величину наявності алкоголю в крові, що вираховується з концентрації алкоголю у видихуваному повітрі.
Даними ж роздруківки технічного приладу «Drager Alcotest 6810», за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 , підтверджено його перебування в стані алкогольного сп'яніння з результататом - 0,33 проміле алкоголю в крові (а.с.8).
Окрім того, зазначені вище докази підтверджено й самим апелянтом, який у судових інстанціях підтвердив те, що він керував за встановлених у протоколі місці, даті та часі автомобілем ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_1 , після вживання ним до цього алкогольного напою (пива). Результати його огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки склали 0,33 проміле алкоголю в крові.
Отже, наведені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і об'єктивних підстав не довіряти їм немає.
Аргументи апелянта, які зводяться до неналежності та недопустимості відібраних у нього поліцейським письмових пояснень, слід визнати необґрунтованими, так як місцевий суд не покладав ці пояснення до доказової бази прийнятої постанови.
Неспроможними є й доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не наведено ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , оскільки положеннями п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, передбачено зазначення поліцейським названих ознак сп'яніння лише в разі документування матеріалів щодо відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, а не у випадку керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що було би позбавлено раціонального сенсу.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №160764 від 05 липня 2022 року апелянтом підтверджено у відповідних графах вручення йому копії цього протоколу та роз'яснення прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що засвідчено власним підписом та узгоджується з технічним носієм інформації, на якому записано відеозаписи від 05 липня 2022 року, а тому доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними. ОСОБА_1 роз'яснено його процесуальні права та оголошено зміст протоколу й у судовому засіданні першої інстанції, що підтверджується технічним носієм інформації, на якому зафіксовано провадження, від 09 серпня 2022 року. Про незрозумілість вказаних прав апелянт не зазначав, у тому числі на місці зупинки.
Водночас, факт відсутності в матеріалах справи даних про складання другого примірника акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не спростовує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не утворює достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови. Апеляційний суд у контексті зазначеного також ураховує, що з обставинами вчиненого правопорушення, серед іншого з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 був ознайомлений як на місці події, так і під час провадження в суді, через це порушення його права на захист з цієї підстави не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Як видно з матеріалів провадження, ОСОБА_1 є водієм, що підтверджується копією посвідчення водія серії НОМЕР_2 та довідкою СПД№2 ВП№2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області №1732 від 11 липня 2022 року (а.с.4, 7).
Тому суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Диканського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун