Житомирський апеляційний суд
Справа №286/924/22 Головуючий у 1-й інст. Білоусенко І. В
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
27 жовтня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 286/924/22 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 30 серпня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Білоусенка І.В у м. Овручі,
У червні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21.11.2016 в сумі 16 812,03 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 13803,22 грн, заборгованості за простроченими відсотками -3008, 70 грн та судовий збір в сумі 2481 грн. 00 коп.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 21.11.2016 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся в банк, у зв'язку із чим підписав заяву №б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який з урахуванням подальшого збільшення становив 10 000 грн зі сплатою відсотків, передбачених умовами договору, чим підтвердив свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позивач зазначив, що відповідач також підписав Паспорт споживчого кредиту, чим висловив свою згоду з фінансовими умовами надання зазначеного виду кредитної лінії. Вказаними Умовами та Правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, а тому станом на 15.02.2022 утворилась заборгованість у розмірі 16812, 03 грн, що складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 13803,22 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 3008, 70 грн. Виходячи із наведеного, Банк просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Овруцького районного суд Житомирської області від 30 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі АТ «Приват Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що посилання суду на те, що відповідач є учасником бойових дій, а тому звільнений від нарахування відсотків за користування кредитними коштами є не доведеним, оскільки даний факт не підтверджується наявними у справі доказами.
Зазначає, що перевищення боргу за тілом кредиту над розміром кредитного ліміту існує оскільки відповідач скористався кредитною послугою «Миттєва розстрочка».
Вказує, що відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг сторони письмово узгодили умови кредитування та розмір відсоткової ставки. Також відповідач дав згоду на умови кредитування шляхом часткового погашення заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2015 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву у АТ КБ «ПриватБанк» про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета - заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
При цьому зазначалось, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку, і позичальник зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.
Відповідно до довідки банку, відповідачу було надано кредитні картки 21.11.2016 із терміном дії до 05/20, 13.06.2018 із терміном дії 04/22, 11.10.2018 із терміном дії до 09/22, 11.10.2018 із терміном дії до 9/22, 25.06.2019 із терміном дії до 01/23.
Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 початковий кредитний ліміт встановлено у розмірі 5 000 грн, який 29.07.2018 збільшено до 10 000 грн, а 07.10.2020 кредитний ліміт зменшено до 0.
До позовної заяви також додано Паспорт споживчого кредиту, в якому вказано умови кредитування для різних типів карток, а в графі «підпис споживача» зазначено друкованим текстом « ОСОБА_1 підписано 17.05.2021 18:19» (а.с. 16-19).
В матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості, із якого вбачається, що станом на 15.02.2022 утворилась заборгованість у розмірі 16812, 03 грн, що складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 13803,22 грн, заборгованості за простроченими відсотками -3008, 70 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленостей сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне сплачення кредитів. Також наявна у матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.03.2015 свідчить, що відповідач є учасником бойових дій, а тому звільнений від нарахування відсотків на користування кредитними коштами.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими процентами.
Анкета-заява позичальника від 02.12.2015 не містить розмір процентної ставки та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://www.privatbank.ua), як невід'ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Також, на обгрунтування доводів щодо нарахування відсотків за користування кредитом до позову АТ КБ «ПриватБанк» додав паспорт кредиту, в якому визначено умови кредитування. Разом з тим, у вказаному паспорті споживчого кредиту визначено умови кредитування для декількох кредитних продуктів - за різними типами кредитних карток.
Поданий банком Паспорт споживчого кредиту від 17.05.2021 не містить підпису позичальника. Посилання в апеляційній скарзі АТ «Приват Банк», що він підписаний електронним цифровим підписом не підтверджено належними доказами, а зазначення в самому тексті паспорта споживчого кредиту фрази «підписано», не свідчить про реальне здійснення такого підпису. Відповідні докази не були надані і до суду апеляційної інстанції.
При цьому умови нарахування відсотків та штрафів, визначений для кожного типу карти окремо. Крім того, паспорт споживчого кредиту, що приєднаний позивачем до матеріалів позовної заяви не може бути прийнятий до уваги, оскільки він складений на підставі Умов та правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписувались. Оскільки матеріали справи не містять підтвердження ознайомлення відповідача з інформацією щодо типу кредитної карти, виданої на виконання договору від 21.11.2016, колегія суддів не приймає вказані доводи до уваги.
Колегія суддів наголошує, як було зазначено у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов'язком позивача, тому колегія суддів вважає, що Банком не доведено обов'язку сплати відповідачем суми заборгованості за простроченими відсотками, а тому в цій частині вимоги є безпідставними.
Разом з тим за змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Підписавши анкету- заяву (міститься підпис позичальника), яка є складовою частиною кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції не врахував надані банком виписку по рахунку про рух грошових коштів та розрахунок заборгованості, які не були поставлені під сумнів відповідачем, у відповідності до яких заборгованість за тілом кредиту складає 13 803,33 грн.
Мотивуючи своє судове рішення тим, що сума заборгованості, розрахована банком, фактично є погашеною, суд першої інстанції не врахував відомості, які містяться у виписці банку про рух коштів по рахунку, а також те, що позичальник не виконував в повному обсязі зобов'язання щодо повернення фактично отриманих коштів Банку.
Так, із виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активно використовував кредитні кошти, а саме розплачувався за надані послуги, здійснював перекази на інші карткові рахунки, поповнював рахунок мобільного телефона, розраховувалася в магазинах тощо (а.с. 86-90).
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також те, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що становить 10 000 грн (в межах фактично встановленого кредитного ліміту).
А тому, рішення суду належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнути із відповідача заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн (в межах встановлено кредитного ліміту згідно довідки Банку). В решті вимог слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позов задоволено на 59,5 %, апеляційну скаргу також на 59,5%, а тому із ОСОБА_1 на користь Банку належить стягнути 3690,50 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" задовольнити частково.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 30 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.11.2016 №б/н у розмірі 10 000 грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3690,50 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді